Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 533 стр стримуваний сдерживаемый; удерживаемый; подавляемый [В чорних очах заблискотіли ледве стримувані сльози (Козач.)]; нічим не ^ний ничем не сдерживаемый; (своевольный, распущенный — ещё) разнузданный. Ср. стримувати 1. стримування сдерживание; удерживание; подавление [Не налягай дуже на те стримування (Л. Укр.); Він був зараз явно в тому настрої, коли людині після довгого стримування раптом захочеться вилитись кому- небудь з своїм найінтимнішим (Гонч.)]. Ср. стримувати 1. стримувати, -мую, -муеш, стримати, -маю, -маєш 1) сдерживать, сдержать; (не давать чему-либо проявляться — ещё) удерживать, удержать; (ограничивать силу, степень проявления чего-либо — ещё) умерять, умерить; (успокаивать; усмирять — ещё) унимать, унять; (только о чувстве: превозмогать — ещё) подавлять, подавить [Яка в ній зіра — В греблі Язовіра! Щоб стримать ціле море у Міжгір'ї. Які могутні сили в Язовірі! (Воронько); Настя довго не спала тієї ночі, стримуючи ридання, щоб не збудити брата (Л. Укр.); Стримуючи в собі образу, вона, не відступаючи, дивилась на розлюченого Жигая (ІПиян); Ста- хурський через силу стримав зітхання (Смол.)]; ^ти себе сдерживать, сдержать себя, сдерживаться, сдержаться, воздерживаться, воздержаться; удерживаться, удержаться [Обличчя Крайнева палало гнівом, і він ледве стримував себе (Собко); Дівчинці дуже кортіло сказати, що вона зовсім нічого не боїться, але вона стримала себе (Іван.)]; 2) (останавливать, замедлять ход, движение кого-нибудь, чего-нибудь) удерживать, удержать, сдерживать, сдержать [Командири стримували ситих, гарячих коней (Шер.); Ми третій день стримували наступ вдесятеро сильнішого ворога (Кач.)]. стримуватися, -муюся, -муєшся, стриматися, -маюся, -маєшся 1) сдерживаться, сдержаться, удерживаться, удержаться; (отказывать себе в чём-нибудь — ещё) воздерживаться, воздержаться [Михайло вибухає реготом, від якого довго стримувався (Янов.); Янек спалахнув від образи, але стримався (Тулуб); Мар'яна хотіла начебто сказати щось ущипливе, та, видно, стрималася (Сенч.)]; 2) страд, з. (несо- верш.) сдерживаться; удерживаться; умеряться; униматься; подавляться; удерживаться, сдерживаться; ср. стримувати 1—2. стрингер, -гера мор., ав. стрингер. стриножений стреноженный [У траві паслися стриножені коні (Довж.)]. стриножити, -жу, -жиш стреножить [Замфір стриножив коні, пустив їх у садок на пашу (Коцюб.)]. стрйпер, -пера с.-х. мет. стриппер. стриперний с.-х., мет. стрйпперный. стрих обл. чердак [Він вилізав на стаєнний стрих й перекидав там старі плуги, борони, драбинки, ярма (Стеф.)]. стрихнізм, -му мед. стрихнйзм. стрихнін, -ну хим. стрихнин [Ефективність впливу стрихніну на центральну нервову систему великою мірою залежить від концентрації цієї речовини і від частоти введення (Мед. ж., 1953, XXIII, 1)]. стрівання редк. встреча; (условленная — ещё) свидание [I не було плачу й ридання, Коли сказали: «Ну, — пора!» Навіщо? Швидко час стрівання (Самійл.); Іде на стрівання хороший вояк, Віта його мила щаслива (Л.^Укр.)]. стрівати см. стрічати. стріватися см. стрічатися. стрій1 (род. строю) 1) воен., перен. строй [Карпенко наполягав, щоб передавання зброї сьомій роті було проведено перед строєм обох рот (Верш.); Ескадра йшла рівним строєм, зберігаючи бойову дистанцію (Куч.); Він змучився, зопрів, розчервонівся, Мовби пробіг через різковий стрій (Фр.); В єдиному строю з усіма радянськими на- родами-братами творить український народ велику справу комуністичного будівництва (Рад. Укр., 1958, VII)]; 2) муз., перен. строй, лад [В його [муляра] гармошці італійський стрій, А голос — вітер теплий і рум'яний (Рил.)]; 3) (образ правления, режим) редк. строй, (реже) устройство; (о системе управления — ещё) порядок [Страшний той гук, потужний і величний, По всіх країнах має залунати І перекинути світовий стрій одвічний (Л. Укр.)]; 4) (способ, приём) редк. лад, манера; разг. манер [Моя мати не така, як твоя. Вони все на свій стрій обертають (Л. Укр.); Усе життя пішло на інший стрій (Фр.)]. стрій2 (род. строю) (об одежде) обл. наряд; (реже) костюм [Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (Фр.); Малі чорні капелюхи, прибрані в павині пера, доповняли стрій (Коб.)\ Аж ось коли я вбрати знову смію Не вдяганий од дня весілля стрій (Бажан)]. стрійний обл. хорошо одетый; нарядный. стрійно обл. нарядно. стрікнути, -ну, -неш обл. ужалить [Коли чую, а воно мене неначе що стрікнуло... Аж то гадюка (Мирг. у. — Сл. Гр.)]. стріл, -лу редк. выстрел [Бахнув у лісі стріл (Коцюб.); Раптом стріл на вулиці почувся— раз, а потім другий — та й затихло (Тич.)]. стріла 1) стрела [Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (Фр.); Скінчивши листа, гомоніли [солдати] Про рідні поля і діброви, А старші — наносили стріли На карти свої військові (Нагн.)]; 2) техн. стрела [За ворітьми екскаватор спинився, і стріла його піднялася (Собко)]. стрілецтво редк. 1) охотничий промысел; (реже) охота [Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Федьк.)]; 2) собир. ист. стрельцы [Був він полковником австрійського війська, служив у частинах січового стрілецтва (Ел.)]. стрілець, -льця 1) стрелок; (человек, занимающийся охотой — изредка) охотник [Пані Баличина стріляла то з одного вікна, то з другого, і панам здавалося, що в хаті засіло не менше як п'ять-шість стрільців (Тулуб); Лейба на пальчиках тихо слідку- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)