Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 535 стр він дуже стомленим, бо весь день був на стрільбищі за містечком (Скляр.)]. стрільний уст. см. вогнестрільний. стрільник ист. стрёльник [У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін. Aст. Укр. РСР)]. стрільниця уст. бойнйца [Крики наближаються до берега, тільки ближче до замка, туди, де надбережною стіною заходять у стрільниці і башти (Мак.)]. стрільнути см. стріляти. стрімголов нар. стремглав, стремительно; (опрометью — ещё) сломя голову; (не думая) очертя голову; (при сочетании с глаголами, обозначающими резкое движение, падение) кубарем [Зграйка дітей стрімголов летіла вулицею (Коп.)\ Я швидко поклав на стіл пістолет і стрімголов вибіг з кімнати (Сміл.); Лечу стрімголов кудись униз (Коцюб.)]. стрімкий 1) отвесный, крутой; (о береге, склонах гор um. п. — ещё) обрывистый; (вообще — о чём-либо высоком и тонком — изредка) стройный [Ось збігла на берег дівчина, прихапцем зачерпнула мідяними кухвами жовтої води і знову подалася на стрімкий берег (Коцюб.); Гострі стрімкі скелі стримлять над водою (Н.-Лев.); Височить [Чернеча гора] над синім Дніпром, уся в стрімких тополях, кучерявих акаціях і пожовклих кленах (Десн.)]; 2) (быстрый в движении, в развитии) стремительный [3 високих гір прослалась путь у даль над річкою стрімкою (Тер.)]; ~ка мова стремительная речь. Стрімкість, -кості 1) отвесность, крутость, крутизна; обрывистость; стройность [Велика сила її [гори] зелені, що чинила її похмурою, і її стрімкість зберігали її від відвідин літніх гостей (Коб.)]; 2) стремительность [В кожному її русі відчувалась сила, спритність, стрімкість, вироблені ще з дитинства (перекл. Скляренка)]. Ср. стрімкий 1—2. стрімко нар. 1) отвесно, круто; обрывисто [Скеля стрімко спадала в море (Коцюб.); Ця скеля давно привертала увагу хлопчика. Вона стрімко здіймалася вгору (Донч.)]; 2) стремительно [Поїзд важко рушив, прискорив хід і., стрімко помчав назустріч хмарному надвечір'ю (Жур.); Сьогодні молода [Китайська] республіка стрімко рухається по шляху соціалізму (Рад. Укр., 1959,^ X)]. Ср. стрімкий 1—2.' стрімливий стремительный [Водій «Хорха» засигналив.., щоб він [прохожий] випадково не зробив дурниці й не ступив на крок лівіше, під їхню стрімливу, як ракета, машину (Загр.)]. стрімливість, -вості стремительность. стрімливо нар. стремительно. стрімчак, -ка утёс [Як ластівчине кубельце, притулилася сакля Нур'ялі до скелі над морем. З однопхбоку — прямовисний стрімчак. З другого — безодня, прірва (Тулуб)]. стрімчастий отвесный, крутой; (с обрывами) обрывистый; (с утёсами) утёсистый [Розламану башту, оселю орла, Стрімчаста гора аж до хмар підняла (Тич.); Не раз я малював стрімчасті скелі (Руденко)]. стрімчастість, -тості отвесность, крутость, крутизна; обрывистость; утёсистость. Ср. стрімчастий. стріінути см. стрічати. стрінутися см. стрічатися. стріп (род. стропу) обл. настил крыши (неточно); свод [Крізь прогнилий стріп [клуні] видно шматок неба, неначе щойно вимитого весняною водою (Ст.)]; ~я нёба небесный свод [Піднялася до стропу небес Чорна хмара стіною (Фр.)]. стріпаний: як ~ний как встрёпанный. стріпатися см. стріпуватися. стріпнути см. стріпувати. стріпнутий встряхнутый. стріпнутися см. стріпуватися. стріпонути см. стріпувати. стріпонутися см. стріпуватися. стріпотати, -почу, -почепі и стріпотіти, -по- чу, -потйш редк. трепетать [Понад ним [голубка] крильцями стріпотала (Фр.)]. стріпувати, -пую, -пусш, стріпнути и усилит. стріпонути, -ну, -нёш разг. трепыхать, трепыхнуть; (трусить; тряся, очищать, сбрасывать что-либо) встряхивать, встряхнуть, стряхивать, стряхать (редк.), стряхнуть [Стріпував [папуга] крильми й хапався дзьобом за дротинки (Сміл.); Вона стріпнула головою, поправила на потилиці волосся і підступилася до Гната (Чорн.); — Десь Яків довго як ходить, — щебетала вона, щоб голосом покрити ту трясцю, яка стріпонула її, аж зуби цокали (Мирн.); Утихомирює [Наталка] Діану, що збудилася і гаркотить, стріпує йому [Орядину] з шапки сніг (Коб.)]. стріпуватися, -пуюся, -пуєшся м обл. стріпатися, -паюся, -паешся, стріпнутися и усилит, стріпонутися, -нуся, -нёшся встряхиваться, встряхнуться; разг. стряхиваться, стряхаться (редк.), стряхнуться; (дёргаться) вздрагивать, вздрогнуть; (сильнее) встрепенуться (соверги.); (от ужаса, отвращения и т. п.) содрогаться, содрогнуться; (несоверш.: дрожать всем телом) трепетать, разг. трепетаться; (судорожно или о птицах) разг. трепыхать, трепыхаться, трепыхнуться, (реже) встрепыхнуться [Поморені коні стріпувались і звішували голови, хапаючи бур'ян під тином (Кундз.); Устав я, стріпався, як ота курка, що порпалася у порохах, та й іду далі (Март.); Дитя горить, стріпується (Гонч.); Брови стріпувались над переніссям (Смол.); — Товариш Хрущ? — Від несподіванки я стріпнувся (Збан.); Востаннє стріпнулось спустошене серце (Коцюб.); Андрій вже виходив на берег. В його руках стріпувалась величезна сіро-зелена щука (Збан.); Почувши цей хижий пугачів голос, злякано прищулився заєць і сойка стріпнулася в своєму; затишному кубельці (Донч.); Юхим востаннє стріпонувся (Ле)]. стріскати, -каю, -каєш вульг. стрескать [М о- лодиця: ..Хай жере ненажерливий [Храпко]! хай їсть, тріскає! І вас, і мене |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)