Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 538 стр І Ненечка її Амата В душі своїй була строката (Котл.)]. строкатість, -тості пестрота [Строкатість і галас ярмаркові такі ж, як і на Пслі (Янов.)\ Підтягуються й інші колгоспи. В показниках господарств поступово, але впевнено зникає та строкатість, яка не давала досі районові вийти на широку дорогу (Рад. Укр., 1959, IV)]. строкатіти, -тіє редк. пестреть [Стіни агіт- землянки строкатіли плакатами, політичними карикатурами (Ткач)]. строкато нар. пёстро, пестро [Одягаючись до бенкету, Потоцький задоволено мружився.., бачачи, як двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (Тулуб)]. строковець см. строкар. строковий 1) прил. срочный [Ой рад би я, дівчинонько, Ще й дві [ночі] ночувати: В мене хура строковая, Треба й доставляти (Чуб.)]і <-~вї рейси мор. срочные рейсы; 2) прил. уст. нанятый на срок; сезонный [Пан обіцяв не брати в строкову роботу Уляни (Мирн.); Пузир [герой комедії «Хазяїн» І. К. Карпенка-Карого].. жорстоко визискує, морить голодом строкових наймитів (Іст. укр. літ.)]', 3) (род. строкового) сущ. редк. сезонный работник, батрак; уст. полётчик [Кожен поміщик норовить за безцінь строкових набрать, забезпечить себе на літо дешевою робочою силою (Горд.)]', см. ещё строкар. строковйк см. строкар. строкувати, -кую, -куєш редк. работать батраком, батрачить [Знаю Терещенка. Ще замолоду строкував одне літо в його економії (Головко)]. стромйна, обл. строма стремнина [Над Сулою на стромині — Темною стіною — Чорнолісся, мов на бурю, Грає листвиною (Пере.); На швидкій стромі плавати гарно (Собко)]. стромляти, -ляю, -ляєш, стромити, -млю, -миш втыкать, воткнуть, всовывать, всунуть; (с силой — еще) всаживать, всадить; (о чём-либо остром — ещё) вонзать, вонзить [Вона виймала десь з-під подушки згорнений в кільканадцятеро папір і стромляла йому в руку (Коцюб.); Вранці дим курить із лшрти Дороша! Стромиш руку — гаряча солома. Спарюється (Горд.); Я падав під ведмедем, стромляючи йому в груди ніж (Трубл.)]; 0 ^>ляти носа куди совать нос куда [Він скрізь завше стромляє носа не в своє діло (Вас.)]. стромлятися, -ляєтьоя втыкаться, всовываться; всаживаться; вонзаться. Ср. стромляти. стромовина стремнина [Сів він у Києві на козацький байдак і поплив через пороги, здригаючись від жаху перед грізними стромовинами Дніпра-Славути (Тулуб); Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (Трубл.)]. стронціаніт, -ту мин. стронцианит. стронцієвий хим. стронциевый. стронцій, -цію хим. стронций [Уже створено напівпровідникові електричні батареї, які використовують енергію розпаду штучного радіоактивного ізотопу стронцію (Наука і життя, 1956, 12)]. строп спец, строп [Над лісом з палаючого ворожого літака вискочив льотчик, ще один, ціла група. Перший ще встиг повиснути на стропах розпуклого парашута (Ле)]. стропа обл. ворох; куча. стропило редк. стропило [Гойдають злегка тьмяні хвилі Глибоку тишу на плотах, В воді, мов райдуга, одбились Стропила нового моста (Воскр.)]; ~пйлля собир. стропила [Як мавпи, лазили вони [люди] в півтемряві, ті кудись поспішали, ті перепочивали, вчепившись руками за металеві скоби, за стропилля, за перекладини (Гонч.)]. строфа поэт, строфа [Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Пере.)]; сапфічна ~фа см. сапфїчний. строфант 1) (род. строфанта) бот. (Strophan- thus D. С.) строфант; 2) (род. строфанту) фарм.строфант [Груїчева: ..Я вприскую йому морфій, коли він мучиться, даю строфант, щоб врятувати його серце хоч на хвилину (Л. Укр.)]. строфантин, -ну фарм. строфантин. строфіка поэт, строфика [Форма поезій Лесі Українки вражає., надзвичайною різноманітністю строфіки, метрики, ритміки (Рил'.)]. строфічний поэт, строфический [Глібов збагатив байку новими різноманітними строфічними й ритмічними формами (Іст. укр. літ.)]. строфічність, -ності поэт, строфичность. строчити, -чу, -чиш 1) строчить [Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить (Воеч.)]; 2) (перен.: быстро писать, стрелять из автомата um. п.) разг. строчить [Бережний з іронією: На жаль, ще не перевелися такі люди, для яких строчити кляузи вже стало фахом (Бат); Кулемети тепер уже з жита строчили по літаках (Сміл.)]. строчіння строчка. строчка строчка. строщити, -щу, -щйш разг. 1) поломать; (целиком или многое — ещё) изломать; (перец. — изредка) скрутить [Ой я тую червону калину Строщу і зламаю (Чуб.); Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Мирн.)]; 2) (съесть) фам. уплести, уписать; (реже) усидеть; вулъг. слопать [Отець Палладій строщив за чаєм черстві проскури, що лежали на тарілці (Н.-Лев.)]. строювати (строюю, строюєш), строїти (строю, строїш) страивать, строить. строюватися (строюється), строїтися (строїться) страиваться, строиться. струбцина, струбцинка техн., стол, струбцина, струбцинка. струг1 стол., техн. струг; (только о плотническом инструменте — ещё) скобель [Дід Грицай взяв струга та сокиру і заходився майструвать коло старих уликів (Н.-Лев.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)