Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 540 стр обличчя (Козач.); Приїхала пожежна команда. Іскристою дугою вдарив міцний струм води з брандспойта (Ст.)]; свіжий «^м перен. свежая струя; 2) эл. ток [Станція дав струм у містечко й сусідні колгоспи (Куч.}]. струма мед. струма. струменистий струистый; (реже) струйчатый [Мерехтливе повітря м'яко струмувало, ніби підлизуючи своїми рухливими струменистими течіями потойбічні висоти (Гонч.)]. струменіти (струменів и струменить) струиться [Струменить за полем річка, протікає в скель проломи (Бажан); Там, за кам яними стінами заводу, стоїть терпка вереснева тиша, струменіє вгорі ніжна небесна блакить (Цюпа)]. струменітися (струменїеться и струмениться) струиться [Сріблястими хвилями стру- менятьея по луках тучні трави (Коп.)]. струмёнт разг. инструмент [У неї все було під рукою — і цегла, і розчин, і струмент (Донч.); В кімнаті., по стінах і по столах— музичні струменти: гуслі, цимбали, бубни, бандури (Л. Укр.)]. струменястий струистый; (реже) струйчатый. отрумйна 1) редк. струя; 2) техн. и пр. струя; б о б р 6 в а ^мина см. бобровий; нагнітальна ~мйна см. нагнітальний. струминка уменьш. редк. струйка. струминний струйный; ^ний насос техн. струйный насос. струмистий струистый [Од квітів ллються пахощі струмисті, Сосновий віддалік шепоче бір (Рил.)]. струмистість9 -тості струистость. отру мити, -мить 1) струить [В залі електрика струмила слабеньке світло (Сміл.)]; 2) (течь; перен.: распространяться) струиться [Мляво струмила річка (Риб.); З очей лились сльози, кров струмила по щоках (Янов.); Не лише з очей, але з усього обличчя, з цілої постаті професора струмила привітність, доброзичливість (Смол.)]. струмйтися, -миться струиться [Над безмежним степом струмилось марево (Панч); Тоді, як жита колосились У нашім полтавськім краю, 3 грудей моїх крівця струми- лась За долю твою і мою (Воронько)]. струмінець, -нця уменьш. струйка [3 того часу, як у школі з'явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Збан.)]. струмінь, -меня струя; (более сильный, мощный— еще) поток, ток (книжн.); (о любой обильно текущей жидкости—изредка) ручей [Струмінь зустрічного повітря з подвоєною силою вдарив в обличчя Марка (Трубл.); Фольклорний струмінь у творчості Міцкеви- ча дуже сильний (Літ. газ., 1955, XI); Нові струмені поту потекли йому за комір (Янов.); З гір потоки плинуть, рвуться, Струмені бринять (Ус.)]; бити іменем бить струёй (ключом); свіжий ~нь перен. свежая струя [Там, де він починав щось робити, одразу відчувався свіжий струмінь (Козач.)]. струміти, -мить струиться [Василеві любо було дихати свіжим весняним повітрям, в якому струміли пахощі полів (Ченд.); Уже сизий вечір струмить у вікно, а отець Миколай і досі не збирається додому (Ст.)]. струмковий ручьевой [Дивіться, як промениться оцей червоний камінець! А цей зовсім проворий, як струмкова вода (Іван.)]. струмливий струящийся [Струмливої далі припливом, Сплетінням прозорих вітрів, Пробудженням площ рокотливим їх вранішній город зустрів (Бажан)]. струмоведучий эл. токоведуший. струмок, -мка ручей; (чего-либо — изредка) поток; (воздуха, света и т. п. — ещё) струя, струйка [3 поля стікали в яр десятки струмків і струмочків (Донч.); Струмок крові залляв його одяг (Тулуб); На конвейєр нестримним широким струмком полилось вугілля (Козач.); З пічних розколинок виходять струмки диму (Вовч.)]. струмообертач, -ча зл. токовращатель. струмоприймач, -ча эл. токоприёмник. струмочок, -чка уменьш. ручеёк; струйка [Гайок привітно шелестить, Неначе кличе пригостить; Струмочок виграє (Граб.); Деякі чоловіки смоктали люльки, і дим здіймався догори синіми струмочками (Коцюб.)]. Ср. струмок. струмувати, -мує струиться; (реже) течь [Конопатник Андрій Єрмолаєв намагається забити розщілини, через які струмує в трюм вода (Довж.); Повітря було вологе й свіже, а від землі струмував осінній холодок (Скляр.)]. струна струна [Микола зняв з полиці скрипку, й почав натягати струни (Н.-Лев.); Юля Жукова теж відчувала що невидиму струну — контакт, який утворився між класом і вчителем (Донч.); Зустрівшись з дідом Прохором, Береговенко знайшов чим зачепити найтоншу струну в душі старого партизана (Збан.)]; слабка (слаба) г^на (чья) слабая струна [Він досконало знав слабі струни свого родича (Донч.)]; стара пісня — нові ^ни см. пісня 1. струнка 1) уменьш. струнка [Якась струнка сердечна бренькнула, зачеплена тим жалем (Коцюб.); Це все той Вася розохотив його, зачепивши професіональну струнку (Янов.)]; витягтися (витягнутися) в г^ку см. витягатися 1; ходити [я к] п о ^нці разг. ходить [как] по струнке [Раз іде собі [Івашко] по дорозі і мізкує: «Яку б то мені знайти дівчину?! От якби таку: ..плече широке, груди високі.., щоб ходила як по струнці, високо піднявши головоньку!» (Стор.)]; 2) обл. помещение для доения овец [Пруться [вівці] з загороди в струнку, щоб їх швидше здоїли (Коцюб.)]. стрункий стройный [Вирівнялась Оленка, зробилась хороша, струнка (Тесл.); Марксизм є цілісне струнке вчення, яке включає в себе три складові частини: філософію, політичну економію і теорію наукового соціалізму (Осн. марке, філос.)]. стрункість, -кості стройность [Рівно підстрижені кущі вабили око., своєю стрункістю (Риб.); З особливою силою Ленін |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)