Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 542 стр ший [Де-не-де лежать звалені бурею дерева. Часом станеш на таке дерево, струхлявіле від часу, так і вгрузаєш у нього чоботом (Шиян); Ж і р о и д и с т: ..Я кістяк струхлілий голий бачу (Л. Укр.)]. струхлявіти, -віє и струхліти, -лів стать трухлявым; разг. отрухляветь; уст. стать трухлым [Чим він може зарадити, коли у Геннадія, у винуватця всіх прикростей, ніби струхлявіли моральні підпори, і він уже не кориться ні своїй, ні батьківській волі (Во- лош.)]. струхнілий см. струхнявілий. струхнути, -не разг. отрухляветь. струхнути см. струснути. струхнутися см. струснутися. струхнявілий, струхнілий разг. отрухлявевший [Снагу відчую, подолавши шлях, Цілуючи струхнявілий одвірок Хатини, де вродився Черемшина (Паел.)]. стручений столкнутый; спихнутый [В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав — не знати, чи сам від себе, чи стручений (Фр.)]. Ср. стручувати. стручечок, -чка уменъш. стручочек. стручковидний стручковйдный. стручковий стручковый [Ольшанський до Кезгайла: І справді, що з дружиною такою Тобі не треба перцю, друже мій. Вона сама — як перець стручковий (Еоч.)]. стручкуватий стручковатый; (о перце и т. п.) стручковый [Насипали всім борщу й подали сметани до нього, стручкуватого червоного перцю, житнього пахучого хліба (Янов.)]. стручняк, -ка энт. зерновка. стручок, -чка стручок [Коли на жовтій акації з'являлися стручки, знову не було відбою від дітвори, яка обривала стручки на пищики (Донч.)]. стручувати, -чую, -чуєш, струтити (стручу, струтиш) обл. сталкивать, столкнуть; разг. спихивать, спихнуть [І падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву (Черемш.); Обертаючися живо на краю улиці, він в сумерках зачепив ліктем якусь людину і мало не струтив її до глибокого рова край дороги (Фр.)]; ~ти п і т смахивать, смахнуть пот, стряхивать, стряхнуть пот [Чорними долонями стручували [люди] піт з чола (Стеф.)]. струччя собир. стручья. струшений встряхнутый; стряхнутый, отряхнутый; струшенный, стрясённый [Вона мов той калини перший цвіт, Не зв'ялений ще сонцем і вітрами Не струшений " (Заб.); Він сів, поїв усі струшені груші (народна казка)]. Ср. струшувати. струшування встряхивание; отряхивание. Ср. струшувати. струшувати, -шую, -шуєш, струсити (струшу, струсиш) встряхивать, встряхнуть; (сильнее — о колебательном движении — ещё) сотрясать, сотрясти; (слегка, время от времени — ещё) потряхивать (несоверш.); (тряся, очищать, сбрасывать что-либо мелкое — ещё) стряхивать, стряхать (редк.), стряхнуть, отряхивать, отряхать (разг.), отряхнуть, уст. отрясать, отрясти; (плоди с дерева и т. п. — ещё) трусить, струшивать (редк.); струсить, стрясать, стрясти [Дівчина скидає капелюх, при тому струшує кучерями, любуючись їх мінливим блиском (Вільде); Воля ненавмисне розбив термометра, коли струшував (Янов.); Люди міцно трималися за щогли, різні підпірки, щоб не падати, коли кит струшував пароплав (Трубл.); Нагло грімкий вибух струсив повітря (Смол.)\ Бійці підвелися з землі. Вони струшували із себе пилюгу і виходили на дорогу (Собко); Шумів вітер і струшував на Ярину пелюстки яблуневого цвіту (Десн.); Струшувати або збивати плоди категорично забороняється, бо від цього., пошкоджуються дерева та знижується врожай у наступні роки (Колг. Укр., 1957, 7)]. струшуватися, -шуюся, -шуєшся, струситися (струшуся, струсишся) 1) встряхиваться, встряхнуться; разг. стряхиваться, стряхнуться; отряхиваться, отряхнуться [«Мирный» рипить усіма своїми зв'язками, і наче стогне, і здригається, і, стрімко хитаючись, пірнає бугшпритом у воду, і знову струшується, винирнувши з води, наче гігантський птах (Довж.)\ Холодним густим дощем обдало його всього, і він, струшуючись, уже реготавсь (Мирн.)\\ 2) (редк.: сильно вздрагивать, дрожать) содрогаться, содрогнуться; сотрясаться, сотрястись [У Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Мирн.); Вона вся струсилась, охолола й стояла на однім місці (FI.-Лев.)]. струшуючий стряхивающий. струя редк. струя [У місячнім світлі розстелилася на долині ріка, як велика струя живого срібла (Стеф.); Дощ лляв надворі струями (Коб.)]. стрягнути, -ну, -неш вязнуть [Ноги стрягли у снігових заметах, вітер бив у лицево ц юб.)]. стряпанйна разг. стряпня [Вся та стряпанина бісила старого Лемішку (Н.-Лев.)]. стряпчий, -чого сущ. ист. стряпчий [За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця (Гл.)]. стрясання сотрясение. стрясати, -саю, -саєш, стрясти, -су, -сёш сотрясать, сотрясти; (толчками и т. п.— ещё) потрясать, потрясти; (трясти слабее — изредка) встряхивать, встряхнуть [Страшенні вибухи стрясали землю (Головко); Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (Горд.); Встає гроза у небі віковім, Встає, щоб світ стрясти, дощем полити ниви, Пройти диханням злив над всім живущим, всім живим (Ус); Ти підеш в сад — і гілку буйнокрилу, Як руку другову, стрясе твоя рука (Бичко)]. стрясатися, -саюся, -саєшся, стрястися, -су- ся, -сёшся 1) сотрясаться, сотрястись; потрясаться, потрястись [Він ридав уголос, схлипуючи і примовляючи, стрясаючись усім тілом (Смол.); Стрясаються гори. Удар за ударом. Двигтіння землі глухо- шумне й тяжке (Бажан); Горбань навіть посміхнувся від задоволення, уявивши собі |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)