Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
CTJ 544 ст у студій Київ (Самійл.)]; 3)уст. см. розвідка1. студком, -му (студентський комітет) разг. студком (студенческий комитет) [Голова студкому, Павло Сірченко, вже три дні метушиться по установах (Кирил.)]. стужа разг. стужа [Над Волгою сипала мжичка і стужа нестерпна була (Уп.); Проходили з півночі в ніч ешелони, загони в обмотках, і стужа бліда стрічала їх кулями (Пере.)]. «тужавілий затвердевший, затверделый, отвердевший, отверделый; уплотнившийся; загустевший, загустелый [Падав перший сніг на стужавілу землю (Шиян); Іскриться під сонцем стужавілий сніг (Ол.)\ Стужавіле серце, наче крижинка, холонуло в грудях (Риб.)]. Ср. стужавіти. стужавіти, -віє затвердеть, отвердеть; (стать плотнее) уплотниться; (стать густым) загустеть [Вночі з другого на третє [грудня] приморозило, земля стужавіла (Козач.); Пил грубим шаром вкрив усі речі, стужавів, перетворився в землю (Борз.)]. стужитися, -жуся, -жишся (за ким, за чим и по кому, по чому) истосковаться (по кому, почему, разг. по ком, по чём);разг. стосковаться (по ком, по чём и по кому, почему); фолък. вскручйниться (о ком, о чём) [Ж у р е й к о: Голубко люба! Зіронько ясна! О, як же я стужився за тобою, Бідняточко, в землі отій чужій (Коч.)]. <угук 1) (род. стуку) сущ. стук [Стук сокири по сухому дереву далеко котився у рожевому морозному повітрі... (Коцюб.); До серця останнього стуку Я сили Вітчизні віддам (Сое.)]; 2) (глагольное межд.) стук, тук [Сидимо мовчки всі, коли у двері хтось — стук-стук (Вовч.); Щодня в подвір'я наше заліта Упертий дятел. Сяде на колоді — І стук та й стук, що переслухать годі (Рил.)]; 0 стук- грюк, аби з рук погое. косо, криво, лишь бы живо или на скорую ручку — комом да в кучку. «тукалка 1) колотушка [Звечоріло зовсім. Ходить поміж рядами крамничок та рундуків дід-сторож, стукалкою порушує тишу (Шиян)]; 2) карт, стукалка [Вечорами в учительській, де я мусив жити, не маючи квартири, ..ріжуться в стукалку вибрані драбівські типи (Вас.)]. «тикало разг. редк. колотушка. отукальце стукальце (обл.). стуканина разг. стукотня. стукання стучание, стуканье, стук [Н е- р і с а, визволяючись: Пусти мене! (Чутно стукання у хвіртку.) Он хтось прийшов до тебе (Л. Укр.)\ Коли на моє стукання не обізвався ніхто, я отворив двері і вступив у кімнату (Коб.)]. стукати, -каю, -каєш, стукнути, -ну, -неш 1) стучать (несоверш.); (в дверь, окно um. п. — ещё) стучаться (несоверш.); стукать, однокр. в. стукнуть; (о коротких отрывистых ударах разг. — ещё) тукать, однокр. в. тукнуть; (несоверш.— более энергично — ещё) колотить [Андрій бігав од саней до саней, обмацував дерево, стукав по цеглі, заглядав кожному в очі, немов питався, чи правда [що буде ґуральня] (Ко- цюб.); ^Голосно стукав годинник (Трубл.); її серце зворушується болісним передчуттям і стукає несамовито (Коб.); Кров стукала Галині у виски (Донч.); Лаврін почав стукати в двері (Н.-Лев.)]; 2) (ударяя, бить) разг. стукать, стукнуть [Коли Василь злегенька потрусив її [яблуню], відразу ж із верхівки зірвалось яблуко і стукнуло піонервожатого по голові (Донч.); І сухаря не дасть, і за руку виведе з хати, коли ще й у потилицю не стукне (Квітка)]; О гинуло в голову безл. разг. стукнуло в голову; (от спиртного — еще) ударило в голову [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його, нагадать про обіцянку йому? (Тесл.)]; 3) (соверги. —о времени в третьем лице и о годах безл.) разг. стукнуть [Теклі вже одинадцять стукнуло; вже соромилась, як назвать її дитиною (Свидн.)]; 4) (соверги. — образно об алкогольных напитках: выпить) фам. стукнуть, (реже) хлопнуть [Стара ОрицДка вже добре стукнула перцівки, але проворненько підвелась і незабаром винесла дві пляшки вишнівки (Н.-Лев.)]. стукатися, -каюся, -каєшся, стукнутися, -ну- ся, -нешся 1) стучаться (несоверш.); (в дверь, окно um. п. — ещё) стучать, постучать, разг. постучаться [Богданка стукається в двері, щоб її пустили (Коцюб.); Мартіан: ..Я гостей ніколи не пускаю в час роботи і не люблю, щоб стукались (Л. Укр.); Вона налучилась пальцем і стукнулась у паничеві двері... (Мирн.)]; 2) (ударяться) стукаться, стучаться (разг.), стукнуться; (только при встречном движении) сталкиваться, столкнуться [Дрібні рачки стрибали у воді, стукаючись об дно цеберки (Донч.); Іван прийшов до хати, нахилив голову, щоб не стукнутися об одвірок (Чорн.); Входячи в сад, він майже лобом стукнувся з садівником (Фр.)]. стукачка колотушка [Тільки що сторож перестав стукати в стукачку, щось наче іскрами під стріхою засвітило (народна казка)]. стукіт, -коту стук; (о более частом и продолжительном, разг. — ещё) стукотня [3 машинного бюро линув., стукіт друкарської машини (Ткач); Ранками долиною Стрию пробігав поїзд і стукотом коліс на стиках рейок порушував гірську тишу (Чорн.)]. стукнути см. стукати. стукнутися см. стукатися. стукнява редк. стукотня (разг.) [Там така стукнява та грюкиява (Харьк. у. — Сл. Гр.)]. ; стукотання см. стукотіння. стукотати см. стукотіти. стукотіння, стукотання стуканье, стук [Десь згори, мабуть з сусіднього блока, доносилося невиразне стукотіння пневматичного молотка (Гур.); У хаті, справді, почулося глухе стукотання (Мирн.)]. стукотіти, -кочу, -котиш и стукотати, -кочу, -кочені усилит, стучать; стучаться; стукать [Машини в заводах стукотіли та гуркотіли, аж стіни гули й трусились |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)