Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
«ту 545 сту (Н.-Лев.); Ми ходили по тому ганку, стукотіли ногами, а крижень спокійно собі сидів на гнізді (Вишня); Андрій чув, як у нього від напруження стукотіло в скронях (Гур.)\ Пронизливо забрязкотіли шибки. Спросоння здалось, ніби хтось стукотить у двері (Шовк.)]. Ср. стукати 1. стукотнеча, стукотня разг. стукотня [Цілий день біганина, вештання, стукотня! (Н.-Лев.)]. стукотнява редк. стукотня (разг.) [Стихає стукотнява, школярі вщухають (Вас.)]. стулений сомкнутый; сжатый; смежённый; сложенный; свёрнутый [Крізь стулені Юзи- ні пальці почали протискатися сльози (Л. Укр.)]; ~ні губи сжатые губы, поджатые губы [— Зіню! Зіню! — термосила її Ольга, зовсім розгубившись, а молодиця, бліда, з міцно стуленими губами; з заплющеними очима, не чула її голосу (Шиян)]. Ср. стуляти 1. «туленик, стулень, -ня редк. пирог [без начинки] [Вечеря складалася із страв, установлених., правилами стародавньої хутірської кулінарії: борщі, коржі, вареники, стуленики, ковбаса та чарка... (Ковінька)]. стулення сжатие. стулень см. стуленик. стулёць, -льця разг. стул [Під піддашками безліч стульців, ослонів, штучно виплетених з лози диванчиків (Мирн.); За столом сидів Матюха, одкинувшись на спинку стульця (Головко)]. стулити см. стуляти. стулитися см. стулятися. стулка 1) створка; (оконная, дверная и т. п.— ещё) створ [Вона говорила швидко й ласкаво, навіщось човгала ногами й рипіла стулкою дверей, відчиняючи й зачиняючи їх (перекл. з Горького); Стулки черепашок можуть бути використані для виготовлення різних виробів (Наука і життя, 1958, 2)]; 2) бот. створка [Стебла і стулки коробочок [бавовника] використовують на паливо (Колг. вироби, енцикл.)]. стулковий створчатый. Ср. стулка 1. стулчастий 1) створчатый; 2) створчатый. Ср. стулка 1—2. стулювання см. стуляння. стулювати см. стуляти. стулюватися см. стулятися. стуляння, стулювання смыкание; сжимание; складывание; свёртывание; сворачивание. Ср. стуляти 1. стуляти, -ляю, -ляєш и стулювати, -люю, -люєш, стулити, -лю, -лиш 1) смыкать, сомкнуть; (плотнее — ещё) сжимать, сжать; (о глазах, веках um. п. — ещё) смежать, смежить; (сгибая, придавать определённое положение — о руках, ногах um. п.) складывать, сложить; (о листьях, лепестках um. п. — ещё) свёртывать, < сворачивать (разг.), свернуть [В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.)\ Стуливши кулак, вона високо підняла його угору і потрясла над Вла- совим (Мирн.); Душа відчиняється, мов квітка, що в часі бурі стулила свої барвисті* листочки (Фр.)]; ^ти губи сжимать, сжать губы; (при выражении недовольства — ещё) поджимать, поджать губы [Русевич міцно стулив губи (Шовк.)]; стулй пйсок! (грубо) разг. закрой роті, заткни рот (горло, глотку)! [Ти що тут розійшовся? Ану, стули писок! Ти що гадаєш? Ти мені будеш диктувати, якого мені клієнта добирати? (Вільде)]; 2) (соеерш. перен.: наскоро или небрежно изготовить что-либо) разг. слепить, сварганить [Жінка: Та хата є, ще чоловік стулив якусь там хижку, але печі дасть біг (Л. Укр.)]. стулятися, -ляюся, -ллєшся, стулюватися, -лююся, -люєшся, стулитися, -люся, -лишся смыкаться, сомкнуться; сжиматься, сжаться; смежаться, смежиться; (только в сочетании со словами веки, глаза — ещё) тяжелеть (несоверш.); складываться, сложиться; свёртываться; сворачиваться; свернуться [Він позіхав, вії стулялись міцніше, і здавалось йому, що він ось-ось задрімає (Трубл.); Якась мить, і він вихопив з-за халяви ніж, швидко почав обрізати стропи [парашута]. Стуляючись, купол загас (Авт.); Сидимо на могилі, стулившись, самотні (Вас); Келишки гарбузових квітів розкривались у яснэд годину і щільно стулялися в негоду (Донч.)]. Ср. стуляти 1. стульчик уменыи. разг. стульчик, стулик [Стіни [у хаті] білі, стульчики плетені, низенькі (Вовч.)]. стума уст., поэз. полутьма, полумрак [В червоній вечірній стумі довго ще носили школярі воду з яру на город і кропили лійками капустяну розсаду (Вас); Не спиться... Знов чорнії думи Обсіли, мов галич, мене; Знов постать бліда серед стуми Сон з вій моїх млявих жене... (Стар.)]. стуманений затуманенный; отуманенный [По облозі, по стежині, По стуманеній долині Йдуть [хлопці] по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Шп.)]. Ср. стуманити. стуманити, -ню, -ниш редк. затуманить; (слегка — ещё) отуманить [Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (Н.-Лев.)]. стуманитися, -нюся, -нишся затуманиться; отуманиться. Ср. стуманити. стуманілий 1) затуманившийся, затуманенный; отуманенный [Помалу одтягнулись [десяцькі], дивляться на мене стуманілими очима (Вас); Ніби море те безкрає, Сріблом степ на грані грає І жене повітря хвилі У безодні стуманілі (Черн.)]; 2) одуревший, очумевший; разг. одурелый, очумелый [Стуманілий, він стояв серед хати і не знав, що робити (Н.-Лев.); Він одбігає од воріт, кидається в широкі розгони вулиць і, віддавшись їхній владі, ходить по місту, мов стуманілий (Мик.)]. Ср. стуманіти 1—2. стуманіти, -нію, -ніеш 1) затуманиться; (слегка — ещё) отуманиться [Згас очей молодечий промінь, Обірвалась мережа днів, Тільки зірки червоний промінь На тій 35-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)