Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сту 547 сту рукою, згадуючи про ті тисячні перешкоди, які йому, та й не йому одному, приходиться поборювати при ступневім розвою от хоч би того одного нафтового промислу (Фр.)]. ступневість, -вості постепенность. ступнево нар. постепенно [Ступнево., підприємства починали збільшувати продукцію (Смол.)]. ступнйк, -ка обл. 1) шаг [Христя задумалася. Пройшла скільки ступників мовчки (Мирн.)]; 2) сукновальня [Він відчинив низенькі двері, вогкі і масні від випарів, і ввів своїх гостей до ступника (Тулуб)}. ступнути см. ступати. ступня 1) ступня, стопа [Про колишню, ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов ста?9ві, ноги з вузькими довгими ступнями (Л. Укр.); Я ще пробував ступати запаленими ступнями, та змушений був спинитись (Сміл.)]; 2) (походка) обл. шаг, поступь [Не доходячи до лісу, почули вони [заробітчани] жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Мирн.)]. ступований уст. валеный [Ступоване сукно (Сл. Гр.)]. ступом нар. обл. шагом [Кінь іде ступом (Вх. Зн. — Сл. Гр.)]. ступор, -ру мед. ступор. ступою нар. шагом [Щупак їхав по тротуару ступою і скоса пильно приглядавсь до колони демонстрантів (Головко)]. ступці, -ців разг. лады [Яшко не розлучався з сопілкою. Навчився грати. І така вона люба йому. Оце вийме з пазухи, ніжно по ступцях погладить (Головко)]. стурбований обеспокоенный, встревоженный, растревоженный: взбудораженный; смущённый, озабоченный; (в значении прил. — о взгляде, выражении лица и т. п. — ещё) тревожный; (полный смятения, беспокойства) смутный [Зайшов батько. Я відразу побачив, що він чимсь стурбований (Збан.); Ніна пішла в учительську кімнату і відразу ж побачила засмучене й стурбоване обличчя Зінаїди Федорівни (Донч.)]. Ср. стурбувати. стурбованість, -ності смущение, смущённость, озабоченность; тревожность. Ср. стурбований. стурбовано нар. обеспокоенно, встревоженно, растревоженно; озабоченно; тревожно; смутно [Вій раз по раз стурбовано зиркав у вікно, обертався до пілота (Ю. Бедз.); Стурбовано думки крилами тріпотіли, Мов над огнем метелики нічні (Л. Укр.)]. Ср. стурбований.. стурбування смущение; см. ещё стурбованість. стурбувати, -бую, -буеш обеспокоить, встревожить, растревожить; (сильнее) взбудоражить (разг.); (привести в замешательство um. п.) смутить, озаботить [Валка посувається тихо, поволі, щоб не стурбувати хорого (Коцюб.); Несподівана розмови стурбувала, збаламутила товариство (Горд.)]. стурбуватися, -буюся, -буєшся обеспокоиться, встревожиться, растревожиться; взбудоражиться [Кайдашиха догадалась, до чого воно йдеться, і трохи стурбувалась.. Вона боялась, щоб Мотря часом не випряла всього прядива (Н.-Лев.); Дівчата повставали слідом за ними [хлопцями]. — А ви ж куди? — стурбувався Макитра (Вас.)]. Ср. стурбувати. стусан, -на удар; (производимый движением от себя — ещё) толчок; (кулаком разг. — ещё) тумак, (реже) колотушка; (ногой, коленом разг. — обычно) пинок, тычок [Корж методично відважував йому замашні стусани (Тулуб); Скільки вилазив малий Пашка за тією ожиною по ровах і проваллях, скільки лайки й стусанів мав від матері за порвані штани й пізнє вертання з лісу (Куч.)]; давати, дати ~на давать, дать тумака [Микола однією рукою вхопив пана за ногу, другою почав давати стусани в груди (Н.-Лев.)]. стусанина разг. тряска [Гуркіт коліс та подорожня стусанина обзиваються у вашій спині, шумлять у голові, гудуть у вухах (Мирн.)]. стусати, -саю, -саєш разг. толкать; (друг друга — обычно) толкаться. стусень, -сня редк. см. стусан. стусло стол, стусло. стуснути и усилит, стусонути, -ну, -нёш толкнуть, толкануть (разг.); (ногой — обычно) пнуть; (ударить) дать тумака; (чем- либо твёрдым) разг. тюкнуть [Батько по- грима, деколи скубне за чуба, стусоне, а мені й байдуже (Стор.); Так, ніби хтось великий, дужий стусонув її чоботищем з усієї сили в груди, закричала, залементувала (Вас); Човна стуснуло, поставило майже сторчма, потім знову кинуло (Гонч.)]; ~сонути під р ё б р а см. ребро 1. стусувати, -сую, -суєш разг. толкать; (бить кого-либо) разг. колотить, тузйть [Зрадівши зустрічі, хлоп'яки стусують один одного, забувши, що кілька хвилин тому, цілком інші настрої були в їх душах (Горд.)]. стухання 1) потухание [А ледве зажевріє ранок у стуханні зірок, лісом потягне вітерець, упаде роса (Ле)]; 2) спадание; опадание; 3) протухание. Ср. стухати 1—3. стухати, -хае, стухнути, -не 1) потухать, тухнуть, потухнуть; обл. стухать, стухнуть [Нехай свічі до півночі не стухають Метл.); Над Одесою стухали заграви Куч.); Іскрою запалало в очах якесь бажання й стухло (Ле і Левада)]; 2) (идти на убыль, уменьшаться в объёме um. п.) спадать, спасть; (об опухоли — ещё) опадать, опасть [Вже надвечір, як став стухать жар, повертались ми у село луговиною (Стор.); В неї нагнало око, як куряче яйце. Око стухло, але од того часу вона осліпла на праве око (Н.-Лев.)]; 3) (портиться) редк. протухать, протухнуть; разг. стухнуть (соверш.). стухлий 1) потухший [Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима (Мирн.)]; 2) спавший; опавший; 35* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)