Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стя 549 стьо панщини для волочного господарства становила два-три дні на тиждень. Крім того, із селян стягувалися грошові і натуральні податки (Іст. Укр. РСР)]; ер. стягати 1—5. стягач, -ча бот. редк. 1) см. подорожник2; 2) см. мильниця. стягнений 1) стянутый; затянутый [Стягнені віжками, під натиском каруци, коні крутились, як змії (Коцюб.)]; 2) стянутый; стащенный; сволочённый; 3) стянутый, стащенный; сдёрнутый; сволочённый; совлечённый [Посередині кімнати лежали два крісла, одно на другому, прикриті стягненою зі столу скатертю (Кобр.)]; 4) взысканный; выколоченный; 5) встащенный; втащенный. Ср. стягати 1—5; 6) : ~не р ё- ч е н н я грам. слитное предложение [О. М. Пєшковський підходить до стягненого речення, як до своєрідного синтаксичного явища (Мовозн., 1947, IV—V)]. стягнення 1) стягивание: спец. стяжение, стяжка; затягивание; 2) стягивание, стяжение; стаскивание; сволакивание; 3) стягивание, стаскивание; сдёргивание; сволакивание; совлечение; 4) взыскание; выколачивание [Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (Іст. Укр. РСР)]; 5) встаскивание; втаскивание. Ср. стягати 1—5; 6) (наказание) взыскание [Він ждав, що Гладун накладе на нього стягнення, але той чомусь не вдався до цього, стримував себе (Гонч.)]. стягнути см. стягати. стягнутий 1) стянутый; затянутый [її повна фігура, стягнута сукнею, була показна серед інших панночок, дрібненьких та низеньких на зріст (Н.-Лев.); Розмахуючи стягнутими ремінцем книжками, Сашко побіг навздогін за дівчинкою (Донч.)]; 2) стянутый; стащенный; сволочённый; 3) стянутый, стащенный; сдёрнутый; сволочённый; совлечённый; 4) взысканный; выколоченный; 5) встащенный; втащенный. Ср. стягати 1—5. отягнутися см. стягатися. стягти см. стягати. стягтися см. стягатися. стягування см. стягання. стягувати см. стягати. стягуватися см. стягатися. стягуючий стягивающий. стяжатель, -теля книжн. стяжатель. стяжателька книжн. стяжательница. стяжательний книжн. стяжательный. стяжательство книжн. стяжательство, стя- жательность. стяжати, -жаю, -жаєш книжн. стяжать [Доколі будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? (Шевч.)]. стяжечка уменьш. 1) полосочка [Крізь невеличку щілочку прокрався до них у темноту місяиь срібною стяжечкою... (Мирн.)]; 2) обл. ленточка. стяжка1 1) полоска [Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Мирн.)]; 2) лента; (поуже) ленточка [Стяжку коневі до гриви вплела, Рясно його заквітчала (Граб.); Не втерпів [Магера], розв'язав стяжку на коробці, заглянув, що у ній є (Мак.)]. стяжка2 спец. 1) (действие) стяжка; 2) (то, чем стягивают) стяжка. стяжний спец. стяжной, стягивающий [Щоб регулювати підіймання мотовила [жатки].., в механізмі регулювання встановлюють укорочений стяжний прут (Колг. Укр., 1957, 7)]. стямитися, -млюся, -мишся опомниться; очнуться, прийти в себя [Андрій швидко нахилився й, перше ніж Жук стямився, поцілував його руку (Коцюб.); Затремтів Заяць, почувши медвежий крик і люті медвежі слова, та по хвилі стямився (Фр.)]; 0 н є вмився (^милася), як (коли um. п.)... разг. не почувствовал (почувствовала), как (когда um. /г.)..., не заметил (заметила), как (когда и т. п.)... [Оленка навіть не стямилася, коли перейшла з ним на «ти» (Куч.)]; щоб ти (він, вона и т. д.) ~.мився (~>гилася) (для выражения недовольства, злости) разг. чтоб тебе (ему, ей и т. д.) пусто было; чтоб тебя (его, её um. д.) горшком по голове стукнуло [А щоб твій батько стямивсь! Щоб тебе та бодай тебе! (Ном.)]. стямкувати, -кую, -куєш обл. сообразить [Він стямкував одразу, що матушці вже відомо все (Н.-Лев.)]. стяти1 см. стинати1. стяти2 см. стинати2. стятий срезанный; срубленный; ссечённый, ссеченный (уст.), снесённый, снятый [Дів- чинка у вінку з гіллячки винограду тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин (Коцюб.)]. Ср. стинати1 1. стятися см. стинатися1. стьмарений омрачённый, помрачённый [Над світом стьмареним пливе імла і дим, Підземні поїзди притишено гудуть (Бажан)]. стьмарити, -рю, -риш омрачать, омрачить, помрачать, помрачить [Його красу не стьмарити нікому, і зріст його не зупинить. Немає меж буянню молодому, сміється в лісі кожна віть (Тер.)]. стьобальник спец. стегальщик. стьобальниця спец. стегальщица. стьобаний1 1) прич. стёганный; ср. стьобати1; 2) прил. стёганый [Холод забирався під стьобаний ватник, мерзли коліна під солдатськими штаньми (Ткач)]. стьобаний2 прич. стёганный, хлёстанный. Ср. стьобати2. стьобання стёжка. Ср. стьобати1. стьобати1, -баю, -баєш (шить) стегать. стьобати2, -баю, -баєш, стьобнути и усилит. стьобонути, -ну, -нёш (бить) стегать, стегнуть, стегануть (разг.), хлестать, хлестнуть; разг. хлестануть [Галя бігала добре, — настигла скоро і стала стьобати його по шиї, по спині, по ушах (Вас); Сашко стьобнув коней, пустив їх підтюпцем (Куч.); Вже інколи стьобали кулі по коноплях (Головко);— Лихий чоловік у громаді, що вовк у отарі, — відповіла Ольга прислів'ям, яке стьобнуло Матюшу, мов батіг (Шиян); І він припав до ручок |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)