Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сув 552 суд суворий суровый, строгий; (о требовательном человеке—ещё) взыскательный; (о жёстком характере, решительных мерах и т. п. — ещё) крутой; (только о человеке — с норовом разг. — ещё) нравный, норовистый; (напыщен- ный) чопорный [Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Л. Укр.); Взагалі чистота тут ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (Коцюб.); Нас грози стрічали в Балтійському морі, Сувора природа північних широт (Дмитр.); Радянський Союз настійно добивається здійснення висунутих ним пропозицій про загальне і повне роззброєння під суворим міжнародним контролем (Програма КПРС)]; ~ра дисципліна суровая дисциплина; ~рі заходи и т. п. строгие меры и т, п., разг. строгости; (более решительные — ещё) крутые меры и т. п. суворість, -рості суровость, строгость; взыскательность; крутость; нравность, норовистость; чопорность [Низько поставлені брови і тонко окреслений рот надавали її обличчю зосередженості і навіть суворості (Головко)]. Ср. суворий. суворіти, -рію, -рієш суроветь, становиться суровым, становиться более суровым, становиться строгим, становиться более строгим [Ніколи так раптом не суворіли добрі, дитячі очі брата (Коп.)]. суворішати, -шаю, -шаєш становиться суровее, суроветь, становиться строже [Делікатний, лагідний, скромний, добрий — він [робітник] суворішав тільки біля домни (Я нов.)]. суворо нар. сурово, строго; взыскательно; круто; норовисто', чопорно [Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Гонч.); — Як ти смієш таке говорити на свою матір? — суворо крикнув Кайдаш (Н.-Лев.)]; дуже ~ро очень строго; разг. настрого; (сильнее) строго-настрого. Ср. суворий. суворовець, -вця суворовец [Височенький, тонкий, дуже ввічливий хлопчик років тринадцяти, вдягнений у чорну форму су- воровця, ..підійшов до Ніни (Собко)]. суворовський суворовский [А захочу — вийду в генерали, В школу у суворовську піду. Воювать навчусь! Щоб не чіпали Вороги нас, на свою біду! (Hex.)]. сув'язь, -зі редк: связь [Передчуття діють позасвідомо, але народжуються завжди в реальній сув'язі з фактами, які можуть спричинити небезпеку (Смол.)]. суга см. осуга. сугак, -ка зоол. сайга, сайгак [Часто з-під самих кінських копит пурхали важкі дрохви або табунець куріпок, а то з'явиться і зникне в траві схожий на вівцю прудконогий сугак (Панч)]. сугаковий зоол. сайгачий. сугестивний мед. и пр. суггестивный. сугестивність, -ності мед. и пр. суггестивность. оугестія мед. и пр. суггестия. су гірший іобл. худший; горший; (в значении сказуемого) хуже; горше [— А не бійся* мій вогник не сугірший! — промовив Василь Порадюк, залюбки подивляючись, як палали сухі дрова, кидаючи в темінь іскрами (Ченд.)]. суглинистий см. суглинний. суглинковий суглинковый [У західних областях, особливо в Прикарпатті, великі площі займають дерново-підзолисті важкі (глинясті та суглинкові) грунти (Колг. Укр., 1956, 12)]. суглинний, суглинистий суглинистый [Най- сильніше вилягання сіянців буває у вологі роки і на важких суглинистих грунтах (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)]. суглинок, -нку суглинок [Вогкими суглинками, рідким оголеним чагарником, затишними логовинами Семен поривався вперед (Сміл.)]. суглоб сустав [Вечірні випари пронизували косарів, ламало в суглобах... (Горд.)]. суглобистий суставчатый. суглобний, суглобовий суставной;'^вий ревматизм мед. суставной ревматизм. сугловок, -вка обл. уст. угол (сундука um. п.), суголов, суголовок, -вка с.-х. обл. межполосье; обл. межник [Парубок повернув межами та суголовками (Н.-Лев.); Вузькі суголовки тягнулись поперек широких нив +Кобр.)]. суголосний 1) стройный, гармоничный, гармонический; (о музыке, пении — ещё) согласный; (перен.: чему — изредка) созвучный [Звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Смол.); Великі поети — завжди сучасники для нових поколінь, які щоразу відкривають у них нове, суголосне своїй добі (Рил.)]; 2) грам. уст. согласный [Наші голосні й суголосні літери в його виходили такими твердими та шерсткими, ніби він ставив «ъ» перед кожною (Н.-Лев.)]. суголосність, -ності стройность, гармоничность; согласность; уст. согласие; созвучность. Ср. суголосний 1. суголосно нар. стройно; гармонично; согласно; созвучно. Ср. суголосний 1. суголосся уст. согласие. сугорб холм; (небольшой — ещё) пригорок [Мар'янівка розкинулась на двох сугорбах, посеред котрих у долині, між густими вербами, лежав ставок (Мирн.)]. сугорбок, -бка, (реже) сугорбок, -бка, сугорбик холмик, пригорок [Збігла дівчинка з сугорб- ка До долини на поток, Щоб розкидати по ньому Жмутки зірваних квіток (Щог.); Сидить вона на сугорбику, набравши в припіл жовтогарячого листу (Мирн.)]. сугубий сугубый. сугубо нар. сугубо [— Само собою розуміється, — сказав він, підводячись, — розмова наша сугубо конфіденціальна (Шовк.)]. суд, -ду 1) суд [Раз завернув я у суд подивитись, Як воно будуть там люди судитись (Щог.); Питає суд: — Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його? — Гудуть, Мов стиха дзвони. — Пані! Пані! — Громада зично загула (Шевч.); За бурями, за грозами, буранами я чую: суд вершиться над |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)