Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
«УД 554 суд чималий час (Вовч.); — Нічим ваші захисники вам не допоможуть, — вів далі Зуб, хитро поглядаючи на Басову, — судити вас будемо і на кілька років у тюрму посадовимо (Собко)]; 2) (выражать неодобрение кому-либо у чему-либо) осуждать; (неодобрительно оценивать — ещё) судить; (недоброжелательно обсуждать разг. — ещё) пересуживать; (относиться отрицательно — обычно) порицать [Вона якось ходила навіть на ярмарок, а потому судили Маланку на селі: певно, баба має гроші, та лише таїться з тим (Коцюб.); Сплять до обіду та ще мене й судять: судіть уже Мелашку, а мене не зачіпайте (II.-Лев.); Озирнулась Настя: а вже скрізь на базарі тільки й мови, що про неї, головою кивають та судять-судять, аж луна розлягається по базару (Вас.)]; 3) (составлять мнение, суждение о ком-нибудь, чём-нибудь, делать заключение относительно чего-нибудь) судить [Про політичні партії не можна судити з їх назв, заяв, програм, а треба судити з їх діл (Ленін); Ромо- д а н: ..Який же з вас керівник? Д р є м- л ю г а: Не вам судити. Я двадцять років на відповідальній роботі (Корн.); Хто винен з них, хто ні — судить не нам (Гл.)]; ~ти (~дячи) з чого (реже п о чому) судить (судя) по чему [Поїзд ішов швидко. В ешелоні, мабуть, багато вагонів; про це можна судити з того, що., натужно чахкав паровоз (Ле); Судячи по «Хариті», «Ялинці» та «ГҐятизлотнику», у Вас, видно, добродію, не стратилася віра в добро поміж людьми... (Мирн.)]; 4) (що) (предназначать) судить (что); (уготавливать — обычно) обрекать (на что) [Ленін гаряче любив свою велику Батьківщину і всіма силами прагнув до того, щоб вона виправдала те велике призначення, яке судила їй історія (Рад. Укр., 1948, І); Він нарікав на долю, що судила йому таке гірке щастя, нарікав на батька (Мирн.)]; 5) редк. говорить, рассказывать [Галя: ..Ти не чула, сестро, що то вчора про дядька Панаса всі громадяни судили у волості! (Тоб.); Читав [Гриць] книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати; судили про звіра і чоловіка (Мирн.)]; 0 ~ти-р я д й т и (-радити), ^ти, рядити (радити) разг. судить да (и) рядить [До однієї хати усіх звело єдине лихо.. Люди судять-радять (Чорн.); Не вигадали поради й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (Мирн.)]. судитися, -джуся, -дишся 1) судиться [Таки допиталась [ївга], у якому суді судиться Левко (Квітка); Хведір надумав судитись з зятем. Подав за увіччя, що хотів йому зробити зять (Григ.)]; 2) доставаться в удел; (переводится также краткой формой причастия страд, з. проги. в.) суждён (су ж дена, суждено, суждены) [Кучеряві яблуні і груші в білому цвіту. Як заквітчані на шлюб дівчата, пишаючись, визирали вони скрізь із садів, ніби дожидаючи того, кому судились (Вас); Від Волги до Дніпра Судилася йому важка дорога (Пере.); Ні, коли вже не судилися свої діти, то краще роздати матерні почуття на найбільшу кількість малюків! (Янов.)]; ~дйлося безл. суждено [было] [Мені судилося жити й працювати у тяжку добу, — хто зна, чи діжду я кращої! (Л. Укр.)]; н є ~дйлося безл. не суждено [было], не судьба [Як на вулиці зустрінеш, То мене обходиш ти. Добре робиш! Спільним шляхом Не судилось нам іти (Фр.)]; так ~дйлося так суждено [было], такова судьба; разг. так на роду написано [Н і л а: Не гнівайся, Сергію. Видно, так судилося. Колись я вже тобі казала: нам не по дорозі (Дмитр.)]. судище книжн., презр. судилище [І ми сковані з тобою, Людоїде, змію! На страшному на судищі Ми бога закриєм Од очей твоїх неситих (Шевч.)]. судія книжн., уст. судия [Меж царями-судія- ми На раді великій Став земних владик судити Небесний владика (Шевч.); Р а х і л ь: ..Себе суди, неправий судія!.. (Л Укр.)]. судковий судковый. судний уст. судный; 0 ^ний день рел., перен. судный день [Молодий хлопець: Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день? (Л. Укр.)]. судний обл. годный, пригодный [Я викидаю геть ті речі, які здаються мені ні до чого, а які ще до чого-небудь судні, ті друкую (Л. Укр.)]. судник 1) (для посуды) посудник [Торохнуло й покотилось щось над хатою. Дзвенять шибки, посуд на суднику (Вас.)]; 2) (для образов) божница [У куточку, на суднику, горів гасник (Скляр.)]. судно1 (корабль) судно; судна,-ден мн. ч. суда [Попереду чітко звелося над водою судно з прибудовами, оточене понтонами (Янов.);Великі й малі торговельні судна під прапорами всіх держав охоче завертали сюди [в чорноморський порт Хорлів] (Гонч.)]. суднб2 (сосуд) судно; судна,-ден мн. ч. судна; "підкладне ~н6 см. підкладний. суднобудівний, (реже) суднобудівельний судостроительный [Батько спочатку дуже гнівався на свого сина, який після царської служби не повернувся до землі, а став працювати в столиці на суднобудівному заводі (Ст.)]. суднобудівник, -ка судостроитель [Миколаївські суднобудівники спустили на воду велетенську китобійну базу «Советская Россия» {Рад. Укр., i960, XI)]. суднобудування судостроение [У нас створені., атомна, електронна і ракетна промисловість, сучасне суднобудування, виробництво засобів автоматики (Матер. XXII з. КПРС)]. судноверф, -фі судоверфь [Відбудовні роботи на судноверфі наближалися до кінця (Ткач)]. судновий судовой [Судновий радіовузол [китобійної флотилії «Слава»] працює близько |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)