Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
•Сум 560 сум й виконувала її з усією сумлінністю (Віль- де), Анна: ..Таж признайте, що й ви не все по щирості чинили, ..то відки ж се тепер така сумлінність? (Л. Укр.)]. Ср. сумлінний. сумлінно нар. добросовестно; старательно; разг. на совесть [Онде співає дівчина.. Старанно і сумлінно витягує голос (Коцюб.); Механік працював сумлінно, та Вольці, в нетерпінні, здавалося, що можна все полагодити швидше (Ільч.)]. Ср. сумлінний. сумління совесть [Микола: Так що ж нам робити? Як жити? Анна: Роби, що знаєш, що тобі сумління каже (Фр.); В поводженні з товаришами він був рівний, надійний, дівчата називали його сумлінням факультету (Гонч.)]; муки (докори) ^>ня угрызения совести, укоры совести [1 жах, і сором, і муки сумління не давали їй спокою (Тулуб); Відчував Дмитро Іванович докори сумління? Звичайно, особливо на початку своєї діяльності (Сенч.)). сумненький уменъш., ласк, грустненький, гру- стнёнек [Ох, і не раз тая пісня сумненька.. Тихий привіт мені слала, мов ненька (Фр.)]. »сумненько нар. уменьш.у ласк, грустненько [Вечір. Сумненько трохи у моїй квартирі: голі стіни, голий стіл (Вас.)]. •сумнесенький уменьшу ласк, грустнёхонек, грустнёшенек. сумнесенько нар. уменъш., ласк, грустнё- хонько, грустнёшенько. сумнйй печальный, грустный; (испытывающий или выражающий скорбь — ещё) скорбный, книжн. прискорбный; (испытывающий или выражающий уныние) унылый; (вызывающий жалость, сожаление — ещё) горестный, плачевный; (угрюмый, а также перен. — о небе, погоде um. п.) хмурый; (причиняющий огорчение) огорчительный; (тоскливый — о мелодии, песне) заунывный, уст. унывный [За два дні Гафійка підвелась. Худа, жовта, аж чорна, немов удовиця, сумна і мовчазна (Коцюб.); При ногах старого донька сидить і оком не змигне люблячим із лиця його сумного (Фр.); Сумна правда не стане веселою від того, коли її сховаєш (Л. Укр.); Сумними лавами ішли ми за труною [В. І. Леніна], ^Сумними співами його ми провели (Рил.); Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. (Шевч.); Був сизий вечір. Край сумної хати Сумний Марко, похнюпившись, курив... (Рил.); Наступав холодний та сумний осінній вечір (Тесл.); Ониська завела пісні сумної тихим голосом (Головко); Тихо воркочуть багаті, густі й сумні мелодії (Н.-Лев.)]; рицар ~ного 6 б р а з у см. рицар. «умнів, -ву сомнение [— Ні, навряд чи старий пристане до нас, — висловлює сум- і нів Оксен (Гонч.); Побоювання й сумніви, висловлені Су тугою, мучили й його, Ба- луту (Кирил.)]; без [будь-якого] ^ву без [всякого] сомнения, вне [всякого] сомнения; (иногда) не сомневаясь [Красу | природи і її спокій пив [Кирило] хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву (Коцюб.)]; брати під г^в см. брати 1; мати г^в сомневаться; немає «^ву нет сомнения; несомненно (нар.) [Немає сумніву, що й на екзаменах у неї будуть лише п'ятірки (Донч.)]; не мати г^ву не сомневаться [Він не мав сумніву, що чао його настане (Гонч.)]; поза [всяким] ~вом вне [всякого] сомнения, без [всякого] сомнения; узяти під ^в щ о см. узяти 1. сумніватися, -ваюся, -ваєшся сомневаться [Приємний мені буде подарунок новорічний та книжечка моя, бо таки я вже почала було дуже сумніватись в її виході (Л. Укр.)]. сумнівний сомнительный [Як можна полюбити таку сумнівної вартості абстракцію, як «сила життя», ..того не можу собі уявити (Ф/>.), Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Янов.)]. сумнівно нар. сомнительно. сумність, -ності редк. скорбность; унылость; плачевность; заунывность. Ср. сумнйй. сумніти, -нію, -нієш редк. грустнеть (разг.), становиться грустным. сумнішати, -шаю, -шаєш становиться более грустным, становиться грустнее [На його обличчя неждано лягає тінь каяття, на віть прямий, рішуче окреслений ніс, здається, сумніша є (Cm.)]. сумно 1) нар. печально, грустно; скорбно; прискорбно; уныло; горестно, плачевно; хмуро; заунывно; унывно [Марія Тарасівна сумно похилила голову, тримаючи в руках бокал (Корн.); Анна всміхнулася до неї, та якось сумно, мов крізь сльози (Фр.); У Романихи заслабла корова Лежала на соломі і сумно дивилася великими, сивими очима (Стеф.); Сумно перебирав вітер дроти. Дроти дзвенять (Кол.)]; ср. сумнйй; 2) (в значении сказуемого) грустно; (неутешительно разг. — ещё) печально; (о чувстве уныния; об окружающей обстановке —ещё) уныло [Цього вечора стало чомусь сумно, і я сам не зміг подолати свого почуття (Сміл.); Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи, та що ж порадиш? (Л. Укр.); Як тихо й сумно в цій хаті (Довж.)]. сумнуватий разг. грустноватый [Може ти, боронь доле, захворіла? Та й очі в тебе ніби сумнуваті?! (Вишня)]. сумовий спец. суммовой. сумовитий печальный, грустный; (испытывающий или выражающий скорбь —ещё) скорбный; (испытываюгций или выражающий уныние) унылый; (тоскливый) заунывный, уст. унывный [Андрій підвівся і спокійно розумними, трохи сумовитими очима подивився на батька (Ст.); Розповідь Пав- ловського навіває на нас сумовиті спогади про війну, навертає кожного на невеселі роздуми (Гонч.), Батько наш був чоловік тихий, мовчазний та сумовитий (Козач.); Незабаром Володя почув щось схоже па сумовиту, одноманітну пісню (Донч.)]; см, ещё сумнйй. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)