Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сум 561 суд сумовитість, -тості скорбность; унылость; заунывность. Ср. сумовитий. сумовито нар. печально, грустно; скорбно; уныло; заунывно; унывно [Опанасович, як завжди, попросив Васильовича прочитати напам'ять щось із своїх поезій.. Сумовито дивлячись у вікно, ..він почав читати (Полт.); Марійка сумовито посміхнулась (Донч.); Віття акацій сумовито шумить над шляхом (Гонч.); Якась пісня тужлива над ним Сумовито бриніла (Фр.)]. Ср. сумовитий. суморок, -ку, сумороки, -ків обл. см. сумерк. сумота редк. см. сум. сумотнйй редк. см. сумний. сумочка уменьш. сумочка [Вона зупинилася і заклопотано почала щось шукати в сумочці (Хижн.)]. сумочний сумочный. сумрак, -ку обл. см. сумерк. Сумська область Сумская область. сумський сумской. сумування редк. 1) печалование (уст.); 2) печали (мн. ч. уст.) [Були в нас давні радощі; були в нас старі сумування (Вовч.)\. сумувати, -мую, -муєш печалиться, печало- ваться (уст.), грустить; (сильно огорчаться) сокрушаться; (испытывать душевные страдания) горевать; разг. тужить; фольк. кручиниться; (терять бодрость, падать духом) унывать [Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Вовч.); Ні, Марися сумувала, Мліла, сльози проливала (Пере.)] Хима знала, чого сумує старий, що в нього на думці (Коцюб.); В Путивлі граді вранці-рано Сумує, плаче Ярославна (Шевч.); Оглядаюсь. Аж тут і майор Підійшов до моєї гармати. Усміхнувсь. — Чом сумуєш, солдат?.. Не годиться... (Ол.); Куняв ліс на горі, сумували зелені верби (Н.-Лев.)\. сумчастий зоол., бот. сумчатый [Наявність цілком сформованих в біологічному відношенні лишайників можна відзначити вже серед низькоорганізованих сумчастих грибів/(Укр. бот. ж., 1956, XIII, 1)]. сумчасті, -тих сущ. зоол. сумчатые. сум'ятливий разг. суматошный, суматошливый; обл. сумятливый. сум'ятний 1) см. сум'ятливий; 2) редк. смятенный (книжн.) [I другого дня та й далі цілим рядом таких же сум'ятних днів не вступало життя в якісь уже визначені рамки (Крот.)]. сум'яття 1) суматоха, разг. сумятица; (беспорядочное хождение, толкотня — ещё) сутолока, суета [Скориставшись із сум'яття, остапівці вдерлися до містечка (Панч); Люди потовпились до Семена, оточили його. Зробилось сум'яття (Коцюб.); Стара Одеса здавна славилася своїм сум'яттям та гармидером, як і всяке інше велике портове місто (Смол.)]; 2) (состояние сильной взвол- \ нованности: переполох; растерянность) смятение [— У мене до тебе велике прохання, — стискаючи пальці однієї руки другою, сказав Сергій.. Михайло мовчки чекав, дивуючись з сум'яття юнака (Коп.)]. І сундук, -ка разг. сундук [Він звелів запрягати коні, виносити важкий сундук з своєї спочивальні (Мирн.)]. сундучок, -чка уменьш. разг. сундучок [Морж: Узяв я свій сундучок на плечі і на вокзал... (Корп.)]. суниця, (чащемн.ч.) суниці, -ниць земляника (растение и его ягоды); (отдельная ягода разг. — обычно) земляничина [Того року] суниць і полуниць така сила зародила, що й не сказати (Вовч.); Суниця лісова — трав'янистий кущик до 20—ЗО см заввишки (Колг. вироби, енцикл.); Вимиті вчора коси тонко пахли суницею (Гонч.)]. суничка уменьш., ласк, земляничка [Пішли вони в ліс по сунички (Вас); Малиновий колір гармоніював з Марусиним загорілим личком, і вона виглядала в тій сукенці, ніби суничка (Вільде)]. суничний земляничный. сунізм, -му рел. суннизм. сунїт рел. суннйт. сунітка рел. суннйтка. сунітський рел. суннитский. сунути, -ну, -неш 1) совать [Той божиться, другий суне тобі у руку оброть з шкапою, третій тягне з твоєї кишені хустку (Квітка); Тьотя Варя пересипала нафталіном Лялину] червону беретку і теж сунула в ящик (Гонч.)];0 г^ти сво г6 носа (свій ніс) разг. совать свой нос, соваться со своим носом [Раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Збан.); П р о к і п: Не можу я стерпіти, Аркадію Івановичу, коли отакі мертвяки починають сунути свій ніс в живе і велике діло (Корн.)]; 2) (перемещаться) двигаться; (с трудом) разг. тащиться; (не считаясь с запрещением) разг. неодобр, переть, переться; (напролом разг. — ещё) ломить, ломиться; (массой — обычно) валить (разг.), течь [I валка [чумацьких возів], так і не спинившись, тоскно порипуючи, сунула й сунула далі (Ільч.); Суне хмара з-поза виднокругу (Пере.); Корабель повільно сунув вздовж берега (Собко); Холодно, мокро, аж кістки ломить, а тут ще й шлях кальний, коні ледве-ледве сунуть (Мирн.); У обід знову Грицько суне. — Оце, господи, з тим дядьком, як розходився!— сказала Христя, углядівши Грицька (Мирн.); По вулицях суне безліч веселого святкового народу (Іван.); Сила-сил енна машин двома зустрічними потоками сунула з одного рейнського берега на другий (Загр.)]; народ так і ~не народ так и ломит, народ так и валит; хмарою «-^ти валом валить; 3) (перемещать с усилием) тащить [Попереду везли саркофаг величезний порожній, ..Ледве сунули десять верблюдів тягар той пекучий (Л. Укр.)]; ледве ~ти ноги еле (с трудом) переставлять ноги [Другі, бліді, як трупи, ледве сунули ноги, мліли (Коцюб.)]. сунути, -ну, -неш 1) сунуть [Данило Мармура замовк. Він сунув свою криву люльку в зуби і так її потяг, що вона зачаділа на всю будку (Чорн.); Відчувши небезпеку, ..хутко сунула [дівчина] руку до кишені 36-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)