Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сун 562 суп з револьвером (Доев.)]; 2) (двинуться всей I массой, устремиться во множестве) редк. хлынуть, повалить [Будівничий: Па- нове-браття, треба щось робити. Адже як весь товар сюди суне, то стопче вмить і нас і їх (Л. Укр.)]; 3) (толкнуть, ударить чем-либо) разг. сунуть [Гуля заболіла так, неначе хто сунув у тім'я розпеченим залізом (Н.-Лев.); Випроставши руки, він [писар] сунув кулаком у щелепи старшину (Вас.)]. сунутися, -нуся, -нешся 1) двигаться; (с трудом, медленно разг. —ещё) тащиться, плестись [Місячне проміння пробивалось крізь порвані хмари, що поблідли і тихо сунулись на схід (Л. Укр.); Воли ліниво сунулись по дорозі (Н.-Лев.); Коли йде [Марко Іванович] по двору чи по вулиці, то не йде, а сунеться — мляво, не кваплячись, важкою ведмедячою ходою (Баш)]; 2) (двигаясь, приближаться) придвигаться [Гринько мерщій посунувся за стіл, на покуття, та запрохував Чіпку сунутись ближче до його (Мирн.)]; 3) (лезть; вмешиваться во что-либо) разг. соваться [Придумає казна- що і сунеться, як карась у вершу (Ряб.); — Але ж ви, діду, таки щось заробляли? — Постривай-бо, не сунься поперед батька в пекло! Заробляли... (Н.-Лев.); Бувайте ж здорові, та', не питаючи броду, не суньтесь у воду, бо втопитесь! (Вовч.)]. сунутися, -нуся, -нешся сунуться [Агу! Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись (Котл.); Чого там не росте? Від ласощів аж віття гнуться, Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград,— їси, їси, аж рад (Гл.); З троянди квіточку Івась сунувсь зірвать (Боров.)]. суньголов нар. обл. стремглав. суп, -пу суп [Вона несла в руках миску супу і окраєць хліба (Риб.)]. суперавіація ав. суперавиация. суперарбїтр, -ра юр. суперарбитр. суперарбітраж, -жу юр. суперарбитраж. супергетеродин радио супергетеродин. супергетеродинний радио супергетеродинний. суперёка обл. см. суперечка, суперечити, -чу, -чиш 1) (кому) возражать, разг. перечить; (не соглашаться с кем- либо — ещё) противоречить, уст. прекословить; (сильнее — обычно) спорить; (идти вразрез с чем-либо) уст. разноречить [—І таке витієш! Чого б то я тобі «здоров» . не казав! — щиро суперечу їй (Вас); Батько, звівши на переніссі густі брови, суворо запитав: —Ти що це суперечиш батькові? (ПІиян)]; 2) (не соответствовать) противоречить (чему), находиться в противоречии (с чем) [Економічні відносини в капіталістичному суспільстві в основі своїй суперечать справжній демократії (Іст. КПРС); Здавалось йому тоді, що ніколи не опанує він цієї техніки вправності. З'явились нові поняття, які суперечили тому, що дотепер він знав (Вільде)]. суперечитися, -чуся, -чишся разг. спорить; (о пустяках — обычно) препираться, пререкаться [Чув якось раз, як суперечилася ,стражникова жінка з простими жінками— її сусідками (Мирн.)]; см. ещё сперечатися. суперечка спор; (о пустяках — егцё) пререкание, препирательство, уст. прение; (небольшая ссораs— ещё) размолвка; (словесное столкновение разг. — ещё) сшибка; (прекословие) противоречие; (разногласия, вражда) распря [Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське (Коцюб.); Вона знала, що її хлопця можуть затримати справи у друкарні, якісь збори, якісь їхні чоловічі суперечки, але ні в якому разі не інша жінка (Вільде); Буває, Що заведеться в хаті суперечка На міжнародні теми чи й на інші — Багата є животрепетних тем! (Рил.); Завжди, коли ставалась якась суперечка з дружиною, Романенко почував себе зле, а сьогодні й поготів (Жур.)]. суперечливий противоречивый, разноречивый; уст. разногласный; (запутанный, непоследовательный — обычно) сбивчивый [В. І. Ленін показав складний, суперечливий характер народництва, але він високо оцінив його революційний селянський демократизм, його заклик до революції (Іст. КПРС); її терзали суперечливі почуття {Жур.)]. суперечливість, -вості противоречивость, разноречивость; сбивчивость [Ідейне і художнє становлення української радянської прози в 20-х роках відбувалось в упертій боротьбі з класово ворожими силами та їхніми впливами. Складність, суперечливість процесів її розвитку — очевидна (Іст. укр. літ.)]. Ср. суперечливий. суперечливо нар. противоречиво, разноречиво; сбивчиво [В таких найстаріших країнах капіталізму, як Англія і Франція, промисловість у післявоєнному десятиріччі збільшила обсяг виробництва, проте це зростання йде повільно і суперечливо (Матер. XX з. КПРС)]. Ср. суперечливий. суперечний 1) противоречивый, разноречивый; уст. разногласный [Життя кожної людини складається з моментів часто суперечних між собою, треба тільки, щоб твоя дружина розуміла і поважала ті моменти (Л. Укр.); А тепер Начко під натиском суперечних почувань, що його мучили, рішився зовсім забути про свою обіцянку (Фр.)]; см. ещё суперечливий; 2) (чому, з чим) противоречащий (чему), противный (чему) [Нікому, певно, й на думку не прийшло, щоб за ними [розмальованими стінами] могло критися щось погане, щось якраз противне сьому виглядові, щось зовсім суперечне з усякими поняттями людськими про людське житло (Фр.)]; 3) редк. спорный [За законом, підкоморський суд відбувався на самому суперечному грунті на полі або в першій-ліпшій селянській хаті (Тулуб)]. суперечник спорщик; (в споре — ещё) противник [Хто зна, до чого йшло, Бо суперечників велике брало зло (перекл. Рильського)]. суперечниця спорщица; противница. Ср. суперечник. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)