Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
суй 563 суп суперечність, -ності 1) противоречие; (отсутствие согласия) разногласие, разноречие [В капіталістичному суспільстві існує глибока антагоністична суперечність між виробництвом і споживанням (Рад. Укр., 1954, І); Іван з великим інтересом слухав цього чудного чоловіка, зліпленого з непримиримих суперечностей (Кол.)]; к л а с о- в і г^ності классовые противоречия; 2) редк. противоречивость, разноречивость; см. ещё суперечливість. суперечно нар. противоречиво, разноречиво. суперкарго нескл. сущ. м. р. мор. суперкарго. суперник соперник [Наша Батьківщина., обов'язково в недалекому майбутньому випередить головного суперника в мирному економічному змаганні — Сполучені Штати Америки (Коле. Укр., 1961, 11); Він опанував себе й зробив вигляд, що не пізнав суперника (Дмитр.)]; бути чи'ім <--/ком быть чьим соперником, соперничать с кем. суперництво соперничество [Віті вище суперництва і ворогування (Риб.); Почалися скарги.. на суперництво шляхти на ринках (Тулуб)]. суперниця соперница [Панії з заздрістю оглядали вбрання і або зеленіли з люті, або удавано всміхалися, бачачи на суперницях кращі оздоби (Тулуб); Для Еріки з першої ж миті стало цілком ясно, що Ніна Сокіл прибіжить перша, — в цьому забігові їй гідної суперниці немає (Собко)]. суперницький сопернический [Коли в гурті буває голова артілі, Гурій «підкусює» свого суперника уїдливими словами.. Од великого розумового навантаження та суперницького азарту обвислий., ніс Гурія Остаповича наливається вишневим соком (Волога.)]. суперничати, -чаю, -чаєш соперничать [Київ [в XI ст.] став величезним світовим центром торгівлі, ремесла, культури, мистецтва, який суперничав із столицею Візантійської імперії Константинополем (Іст. Укр. РСР)]. суперобкладинка, суперобгортка суперобложка; спец. рубашка. суперфосфат, -ту хим. суперфосфат [При посіві кавунів слід вносити в грунт суперфосфат і калійні добрива (Колг. вироби, енцикл.)]. суперфосфатний хим. суперфосфатный. супити, -плю, -пиш хмурить; разг. супить, * насупливать [Таня суворо супила бровенята (Збан.); — Не треба через ліс іти, — супив біляві бровенята Петрик і припадав до матері (Куч.)]. супитися, -плюся, -пишся 1) хмуриться, разг. супиться; (хандрить разг. — ещё) кукситься; (сердиться разг. — ещё) пузыриться ; (быть угрюмым гиутл. — егцё) смотреть сентябрём [Він супився, закушував губу й намагався швидше закінчити розмову і втекти (Козач.); Приходив до неї і Левко, заходив і Юрій. Коли стрічалися разом, Левко супився а Юрій підсміювався над ним (Ст.); За їхнім ростом випало ходити їм поряд в одній шерензі, ідуть і супляться (Гонч.)]; 2) (перен.: быть сумрачным, пасмурным) хмуриться [Ніч., гнівливо супилась, а небо бурчало, клекотіло, черкало іскрами, як в кремінь (Ірч.)]. супідрядний грам, соподчинённый. супідрядність, -ності грам, соподчинение. супін лингв, супин, достигательное наклонение. супінатор, -ра супинатор. супірник обл. см. суперник. супірництво обл. см. суперництво. супїрниця обл. елі. суперниця. супісковий см. супіщаний. супісок, -ску супесок, супесь [За городами до лук росли верби. Ще дід, оселяючись на цих, тоді голих супісках, посадив рядочком верби (Ле)]. супіщаний, супісковий супесчаный, супесный; (реже) супесковый [Кращими грунтами для ярої пшениці вважаються чорноземи з доброю структурою.. Менші врожаї вона дає на піщаних і супіщаних грунтах Полісся (Колг. Укр., 1958, 2); Піщані й супіскові грунти безструктурні (Колг. вироби, енцикл.)]. суплаття обл. см. шуплаття. супліддя бот. соплодие. супліка уст. прошение; (с обвинением кого- либо) жалоба; ист. челобитная (сущ.), челобитье [Хто, кажуть, до кого, — ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли: я, бач, та мій Рябко (Г.-Арт.); Ще ніяка супліка в світі не була написана в такій щирій, нештучній формі (Коцюб.); Бояри та стольники вже нікого не допускали до царя, з рук видирали., супліки (Ільч.)]. суплікатор, -ра проситель; жалобщик; челобитчик. Ср. супліка. суплікаторка просительница; жалобщица; челобитчица. Ср. супліка. суплікування ист. челобитье. суплікувати, -кую, -куєш редк. просить [Тепер тебе я суплікую Мою уважить долю злую І постояти за Троян (Котл.)]. супник, -ка, супниця супник, супница. суповий суповой [їдете [полювати] ви компанією, тобто колективом, так чоловіка з п'ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці... (Вишня)]. супозиторій фарм. суппозиторий. супокій, -кою спокойствие; (отсутствие тревог, забот; неподвижность; отдых — ещё) покой; (пассивное отношение, безразличие— обычно) примирённость [— Добрий день вам, панно Маню! — обізвався я з уданим супокоєм і подав їй руку (Коб.); У якомусь величавому супокої., стоять незвично світлі в інеї вільхи та берести (Гонч.); Люблю я море в шумний час прибою, коли воно за валом вал жене. Але ще дужче в чарах супокою люблю я море мрійне і ясне (Сос); Сам Іван Франко ніколи в житті своїм не знав супокою (Тич.)]; см. ещё спокій 1. супокійний спокойный; (тихий, кроткий; не ч тревожный; неподвижный — ещё) покойный; (умиротворённый — ещё) примирённый [Настала ніч. У келії Марій Вже ждав мене. 36* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)