Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
реш 46 риб виростити дукача і розкришити мужицьку І силу на клапті (Ст.)]. решпёкт, -ту см. респект. решта 1) остаток [Вони ждали Леона, щоб одержати решту плати і подякувати йому за роботу (Фр.)]; 2) (кроме данного) остальной, прочий; (взначении сущ.— обычно мн. ч.) остальные, прочие [Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос, а за хвилину підхопила й решта... (Коцюб.); На величезних плантаціях, де стояли обороною батальйони, виноград було зібрано лише частково. Решта урожаю пріла на пні (Гонч.)]; ~та суми остаточная сумма; (о возвращаемом излишке при уплате— обычно) сдача; до <^ти до конца; (совершенно разг. — ещё) начисто, вконец; (преим. при глаголах згоріти, зруйнувати и т. п. — обычно) дотла, разг. в пух и [в] прах [Одбули люди панщину, одбули вже й згінні дні, а все-таки не вижали панської пшениці до решти (Н.-Лев.); Танкісти точне завдання дістали: до решти знищити всі точки вогневі (Дмитр.)]; зносити до г^ти износить в лоск; т а й [буде] ^та разг. да и всё тут [Як мати лежать у пов'язках та пектись гарячим залізом, то краще поїхать, куди там вже виберем, та зробить операцію та й буде решта! (Л. Укр.)]; це візьміть, а <-~ту залишіть это возьмите, а остальное оставьте. рештка редк. остаток [Останні кущі лягли під сокирою, вогонь нищив вже рештку (Коцюб.)]; см. ещё решта 1. рештки, -ток остатки; разг. последки; (образно о том, что осталось от прежде существовавшего, уст. — изредка) останки [У низовинах біліли клапті солончаків, »давалося, це лежать рештки талого снігу (Десн.); В земній корі збереглися викопні рештки численних груп організмів, які вже ніде не зустрічаються в живому стані (Осн. даре.)]] <^ки старого побуту остатки старого быта. рея мор. рея, рей [Гнуться реї, сиплють іскри, Мов розпалені річки... Снасть скрипить... Високі щогли Запалали, мов свічки (Фр.)]. ржа ржавчина; уст., разг. ржа [І залізо ржа з'їдає (прислів'я); Лицар: Той порив порвав мені в остатнє ржаву душу, її неволя ржею так посіла (Л. Укр.)]. ржавий ржавый [О, горе тим рукам, що звикли у неволі Носить кайдани ржаві та важкі (Л. Укр.); І знову криє завірюха Залізний скрип і ржавий крик (Рил.)]. ржавити, -влю, -виш ржавить [Той шляхтич, | що сидить при чарці як німий, Стрільця нагадує, що ржавить свій набій (перекл. Рильського)]. ржавіння ржавление. ржавість, -вості ржавость. ржавіти, -віє ржаветь [Вони [снаряди і міни] заросли вже навіки травою, І тільки шоломи стальні із свастики знаком, побиті грозою, ржавіють в лісів глибині (Сос); В'я з є н ь- лицар: Людська кров мовчить і не во- | лає до небес про помсту, а тихо ржавіє у млявих жилах... (Л. Укр.)]. І ржання ржание [Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Л. Укр.)]. ржати (ржу, ржеш) ржать [В дорогу, сину мій! Ржуть коні за рікою (Тер.); К и р и- л о поглядає навкруги: А того жеребця вже немає? Яв доха: Якого жеребця? К и- р и л о: Та попенка... Знай рже, як той жеребець! (Мирн.)]. риба рыба [Б а т у р а: А риби багато у річці. Так і скидається! (Корн.); Галя побачила, що вскочила з Чіпкою як_ риба в невід (Мирн.)]; б' є т ь с я як ^ба о б лід см. битися; в каламутній (мутній) воді ^бу ловити см. ловити; [іти и т. п.] на ^бу разг. [идти и т. п.] на рыбную ловлю, ловить рыбу [Ми часто випливали удвох на рибу (Коцюб.); Коли ж Ви сюди на рибу? (Л. Укр.)]; красна ~ба см. красний; на безвідді і рак ^ба см. безвіддя; н і г^ба ні м'ясо см. м'ясо; я к ^ба уводі (хорошо) как рыба в воде [А Мороз, даючи відповіді і пояснюючи всі деталі майбутньої роботи, почував себе як риба у воді (Собко)]. рибак, -ка рыбак [Ой на ставочку рибак рибу, удить (Чуб.); Напевне, вчора десь у морі Мене згадали рибаки (Нагн.)]; ~к ~ка бачить здалека погов. рыбак рыбака вйдит издалека. рибалення рыболовство; (реже) рыбачество. рибалити, -лю, -лиш и рибалчити и рибачити, -чу, -чиш рыбачить; разг. рыбалить [Як часто хочеться іще хоч раз мені На нашім ветхім смоленім човні Рибалити на Волзі до світання... (Заб.); Дід мій заслаб, отже, човни його вільні, їдьмо до Китаєва рибалчити (Тулуб)]. рибалка 1) рыболов; (о профессии — обычно) рыбак, рыбачка (о женщине); уст. рыбарь; (о мужчине и женщине) обл. рыбалка [І гнеться вудлище дугою, І риби попідводний рух Рибалці забиває дух (Рил.); Улов був дуже добрий. Рибалки заробили чимало грошей і задумали погуляти (Н.-Лев.)]; 2) (о рыбной ловле, о месте ловли рыбы) разг. рыбалка [Йому дуже подобалося ловити рибу на спінінг, і на рибалку він їздив охоче (Собко); Завтра, братця, ходімо на рибалки (Мирн.)]; 3) орн. обл. чайка, рыбалка [Пливуть собі [запоріжці] та співають; Рибалка літав (Шевч.)]. рибалонька уменьш. от рибалка 1 [Пливе човен води повен — Ніхто не спиняє, Кому спинить? — Рибалоньки На світі немає! І (Шевч.)]. рибалочка 1) уменьш. от рибалка 1 [Що рибка смик — то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (Г.-Арт.)]; 2) орн. зимородок. рибалочкові, -вих сущ. орн. зимородковые. рибалчин, -на, -не рыбачий; рыбака, рыболова (род. п. от рыбак, рыболов); разг. рыбаков [Рибалчина хата (Н.-Лев.)]. рибалчити см. рибалити. | рибалчиха см. рибачиха. і рибальня разг. редк. место рыбной ловли; I (реже) рыбный промысел [На рибальськім |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)