Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
рів 57 psr рівночасний одновременный. рівночасність, -ності одновременность [Ольга з неймовірною рівночасністю почула постріл і побачила, як Аврельця, скулившись, захиталась (Вільде)]. рівночасно нар. одновременно [Народ хитнувся назад, наче хлюпнула хвиля, і рівночасно ахнули люди й рушниця (Коцюб.)]. рівночленний мат. равночлённый. рівня м. и ж. р. разг. ровня [Бери ти, сину, рівню собі, то й усе буде у вас рівно (Мири.)]', н є ^ня кому разг. не чета кому, не ровня кому [Бравий козак твій Павло, не Грицькові рівня (Боров.)]. рівнява редк. равнина [І срібний дощ мальків, дрібненьких, як овес, біжить по рів- няві хвилястій та холодній (Рил.)]. рівняльник техн. ровнитель. рівняння 1) сравнивание; ср. рівняти1 1; 2) воен. равнение; держати ~ня н а кого, на що держать равнение на кого, на что; 3) мат. уравнение [При складанні карт за даними геодезичної зйомки доводиться розв'язувати систему алгебраїчних рівнянь з великим числом невідомих (Наука і життя, 1956, 7)]; ^ня першого степеня уравнение первой степени. рівняти1, -няю, -няєш 1) (кого, що з ким, з чим и до кого, до чого) (сопоставлять) сравнивать, равнять (кого, что с кем, с чем); (уподоблять — ещё) приравнивать (кого, что к кому, к чему) [Він рівняв його [пла- точок] то з квіточкою, то з метеликом і клявся, божився, що украде (Мирн.); Ну, Юзечко, не будь дитиною! Хто ж рівняє приятельку до кавалера, а кавалера до приятельки? (Л. Укр.)]; н є ~няй його з собою не равняй его с собой; 2) (кого, що) (делать равным) равнять (кого, что) [Народ наш — творець: і рівняє він славою щиро Митця й хлібороба, простого бійця й командира (Мур.)]; смерть усіх ^няє смерть всех равняет (сравнивает) [Кажуть — смерть усіх рівняє (Мирн.)]. рівняти2, -няю, -няєш (що) (делать ровным, гладким) ровнять, выравнивать (что); (делать прямым — ещё) выпрямлять, выправлять, распрямлять; (изгибы, складки — обычно) расправлять [3 слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (Стор.); Скільки отого заліза потребувала станція! .. Його знаходили на руїнах, по залишених артилерійських бліндажах, де колись відбувалися бої. Витягали, привозили, рівняли балки (Янов.)\ І знову тихо; тільки лопоче полотно у Христиних руках, деренчить голка, рівняючи збори, (Мирн.); А ми шляхи рівняємо свої, З'єднавши думку, волю й міць залізну (Рил.)]. рівнятися1, -няюся, -няєшся 1) (до кого, до чого и з ким, з чим) равняться (с кем, с чем) (разг.)', (уподобляться — ещё) приравниваться (к кому, к чему) [М і р і а м з поривом: Ні, Мессіє, я не рівняюся до тебе, ні! Я знаю те, що я нещасна жінка (Л. Укр.); Редьці до хріну нічого рівнятися (приказка)]', ^тися чому (соответствовать по величине) равняться чему [Таке життя своє прожити, щоб воно рівнялось ста життям, — це велика честь для людини, це доблесть людини! {Тич.)]; 2) (при движении оказываться рядом, наравне) сравниваться (с кем, с чем) [Жінка.. рівняється з нами, і мій Діденко не витримує: «Доброго здоров'я, молодице, куди це вас бог несе?» (Янов.)]; 3) (первн. — на кого, на що) равняться (по кому, по чему), держать равнение (на кого, на что) [У змаганні виросли знатні майстри будівельної справи, на яких рівняються всі робітники (Pad.f Укр., 1951, VIII)]; ~няіісь! воєн. равняйсь!; праворуч (на прапор и т. п.) ганяйсь! воен. направо (на знамя um. п.) равняйсь! [Ч а с и и к: Партизани, на прапор рівняйсь, струнко! (Корн.)]; 4) страд, з. сравниваться, равняться; приравниваться; равняться; ср. рівняти1 1 — 2. рівнятися2, -няється страд, з. ровняться, выравниваться; выпрямляться, выправляться, распрямляться; расправляться. Ср. рівняти2. рівчак, -ка 1) ров; (поменьше) ровик; (неглубокий и неширокий — изредка) канава; пе- рен. борозда [За стернею ще була зелена балка, а далі ішов перелісок, ліворуч тягся глибокий рівчак (Панч); Па лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує (Вишня); Щоки [у Прохора] перерізано двома рівчаками, в яких осіла сажа (Мик.)]; 2) мет. и пр. ручей. рівчачок, -чка уменыи., ласк, ровик; канавка; бороздка; (только о небольшом продолговатом углублении в чём-либо) желобок [З жолоба вода самопливом текла по довгій канаві, а з неї у зрошувальні рівчачки, зроблені на городі (Минко)]. Ср. рівчак 1. ріг 1) (род. рога — предмет и рогу — материал) рог [Зарипіли одна по одній мажари, плавно загойдалися в повітрі волячі роги (Гонч.); Місяць звів щербатий ріг (Мал.)]; вироби з рогу изделия из рога; 0 ^г достатку книжн. рог изобилия; брати, взяти бика за роги (начинать действовать сразу и с самого главного) разг. брать, взять быка за рога; вкрутити роги [к о м у] сбить спесь (гонор, форс) [с кого] [А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (Куч.)]; де козам роги правлять см. коза 1; зламати (о б л а мати и т. п.) роги кому (усмирить кого-либо) сломать (обломать и т. п.) рога кому [Він ще не одному роги зламає, буквально й алегорично (Янов.)]; наставити роги кому разг. наставить рога кому; очі рогом лізли разг. глаза на лоб лезли [Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (Хижн.)]; скрутити и т. п. в баранячий ^г см. баранячий; 2) (род. рога) муз. и пр. рог [Знов ріг мисливський грає над борами І кида в небо тріумфальний клич (Рил.)]; 3) (род. рогу — место пересечения двух плоскостей, улиц um. n.) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)