Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
РІД 59 ріж «Звичаї і обичаї малоросів»? — спитав, повертаючись до мене, становий (Мирн.)]. рідкісність, -ності редкостность, редкость. рідкісноземельний редкоземельный [Останнім часом важливого значення набули так звані рідкісноземельні елементи {Наука і життя, 1959, 2I рідкість, -кості 1) редкость, редизна (разг.), редина (обл.); рассеянность; жидкость, текучесть; г~ть волосся редкость волос; 2) редкость [Талант — рідкість. Треба його систематично і обережно підтримувати {Ленін)]; на ~ть на редкость. Ср. рідкий 1—2. рідкіший см. рідший. рідко нар. 1) редко; негусто; жидко [Ой ти, гаю, мій гаю. Да посажений рідко (Чуб.)]; г^ко зварене яйце яйцо всмятку; 2) редко [Сам Микола дуже змінився: рідко сміявся, перестав жартувать (Н.-Лев.); Прохожі стрічались рідко (Коцюб.)]; ~ко, та і д к о разг. редк. редко, да метко [Наш козак сказав таке слівце, що його ми тут навести й не зумієм.., бо ж ось так умів., висловлюватися тільки він: рідко, та їдко (Ільч.)]; так (дуже) ^ко так (очень) редко; разг. уст. в кои веки. Ср. рідкий 1—2. рідковолосий редковолосый, жидковолосый [Левко надів шапку, підвернувши перед тим куценького й рідковолосого оселедця до вуха (Ле)]. рідковолосся редк. редкие волосы, жидкие волосы [Скоса поглядав [Матвій], як навколо рожевої лисини панотця пухом кульбаби ворушилось рідковолосся (Ст.)]. рідкозубий редкозубый. рідколісся редколесье [Далі починається гущавина, де і в сонячний день темно і вогко, як у льоху, і раптом одразу світле рідколісся, галявина або поруб, самі тільки пні (Ковпак)]. рідконаселений редконаселённый. рідкоплавкий мет. жидкоплавкий. рідкоплавкість, -кості мет. жидкоплавкость. рідкоплечий разг. узкоплечий [— Це ти, рідко- плечий, проти мене здумав!? — зупинився з гордого подиву і образи Левко, і лють притемнила йому світло-жолудеві очі (Ст.)]. рідкошаровий редкослойный. рідкошерстий редкошёрстный, редкошёрстый. рідкуватий редковатый; жидковатый [Всюди знали., точний проділ білявого, вже рідкуватого, але дуже дбайливо причесаного волосся і м'язисту, міцну постать Ервіна Майєра (Собко)]. Ср. рідкий 1. рідненький, ріднесенький ласк. разг. родненький; (при обращении обл. — ещё) родименький [Він згадав, як в сій самій хатині З ним була його ненька рідненька (Л. Укр.); Глянула, та й очам своїм віроньки не йму! Се ж мій братичок ріднесенькийі (Вовч.)]. рідненько нар. разг. любовно [Рідненько вона предалася й віддалася і вірно ходила услід за своїм коханням, де йому вгода, куди його воля (Вовч.)]. ріднесенький см. рідненький. рідний родной; (свой) фолък., разг. родимый [Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Шевч.); Мій рідний край, моя земля велика-превелика! Є в ній степи, ліси, поля, моря, і гори, й ріки (Заб.)]; ^>на домівка см. домівка; м і й /^ний (моя ~на) (в обращении) мой родной (моя родная) [Цілую тебе ще раз, ще і ще. Без краю. Кохаю тебе, моя рідна! (Коцюб.)]. ріднити, -ніб, -нйш роднйть [Кожна зустріч, хоч нечасті й випадкові були ці зустрічі, ріднила нас все більше й більше (Вільде)]. ріднитися, -нюся, -нйшся родниться [Ой, людині славно, Вільно жить весною, 3 долею ріднитись Юно-молодою (Шпак)]. рідні, -них сущ. родные [Та в Марка у Вітровій Балці з рідних нікого не було: стара мати давно померла (Головко)]; властивий ~шім свойственный родственникам, родственный. ріднісінький редк. см. ріднесенький. рідно нар. разг. по-родственному [Сказано: своя кістка, своя кров! не обросте вона жиром у розкошах — до свого рідно обізветься! (Мирн.)]. рідня собир. родня; родственники (собир.); уст. родство [Втрачена за час війни сім'я мовби поверталась йому нині у вигляді іншої великої рідні, у вигляді могутніх єдинокровних полків (Гонч.)]; б у т и ~нёю з к и м быть в родстве с кем; разг. быть сродни кому; вона мені ~ня разг. она мне родшї. рідота жижа, жижица [Здавалось, ..ось-ось Лариса ступить у холодну рідоту босою ногою (Руденко)]. рідшати и разг. рідішати, -шав редеть, становиться более редким [Ліси щодалі все рідшали та рідшали (Мирн.); Вона придивлялася до кожної зморшки під очима Миколи і до сплутаного чуба, що вже рідішав між двома глибокими затоками лоба (Коп.)]. рідше 1) прил. см. рідший; 2) нар. реже [Села траплялись все рідше, а далі перед ними розіслався широкий степ (Н.-Лев.)]. рідший более редкий; (в качестве сказуемого) реже (для всех родов) [Та ось незабаром і ви на горі.. Тут уже й дерево рідше і трава нижче й запекло її сонцем (Мирн.)]. ріжечок, -чка уменъш., ласк. 1) рожочек; 2) уголок, уголочек [Маруся гнула-розги- нала між пальцями ріжечок поли (Панч)]. Ср. ріжок І, З. ріжки, -ків бот. (Cluviceps purpurea T u 1.) рожки, спорынья (ed. ч.) [А Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (Тулуб); При наявності у продовольчому зерні домішки ріжків більше 0,1% від його ваги хліб буває отруйним (ІПкідн. і хвор. с.-г. рослин)]. ріжковий рожковый [І знов ішли [Антін з сусідкою] далі по камінцях, що розсипались з-під підошов, серед килимів дроку, золотого і запашного, над якими чорне ріжкове дерево пускало зелені сльози стручків (Коцюб.)]. ріжнатий: ~ ті сани (санки) обл. дровни [Макар Макарович щодня тепер приси- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)