Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
різ 65 рів поділом селян на кілька верств за ступенем майнового забезпечення (Ленін)]. різонути см. різнути. різочка уменьш. от різка 1 [Щоб не скошту- вать од Батька різочок, Він різку впер в огонь та й заховавсь в куток (Г.-Арт.)]. різуха бот. (Najas L.) резуха [Здавалось, під їх [копиць сіна] вагою аж вгинались луки, і то в одному, то в другому місці виступали голубі озерця, навколо яких уціліла лепеха та різуха (Цюпа)]. різухові, -вих сущ. бот. резуховые. різцетримач, -ча резцедержатель [Василь перевіряв інструмент, уважно оглядав різцетримач (Веч. Київ, 1957, XII)]. різь, -зі 1) (острая боль) резь; г~зь у шлунку (у животі) резь в желудке (в животе); 2) техн. резьба, нарезка [Новий верстат має пристрій для нарізування точної різі та копіювальний пристрій (Наука і життя, 1958, 1)]. різьба 1) резьба [П є р є д є р і й: Всю душу я вкладав в свої оздоби, До присмерку, до темряви сидів, І зір псував над дрібною різьбою... (Еоч.)]; г^ба по дереву резьба по дереву [В народній архітектурі України жодна господарча будівля не мала такої великої кількості різьби по дереву, як комора (Дерев, зодчество Укр.)]; 2) техн. резьба, нарезка [Виготовлено пристрій для нарізування різьби на розточувальному верстаті (Рад. Укр., 1956, X)]. різьбар см. різьбяр. різьбарство см. різьбярство. різьбарський см. різьбярський. різьбити, -блю, -бйш резать, вырезывать, вырезать; (о скульптурных изображениях уст., торж. — обычно) ваять [Потім потроху-троху й вивчився працювати — там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку (Янов.); Ми тут плекали мрії і надії, Щоб потім горду дійсність з них різьбить (Дор.)]. різьбитися, -биться резаться, вырезываться, вырезаться [Степові могили різьбляться на сірому передсвітанковому небі (Янов.)]. різьблений 1) прич. резанный, вырезанный; изваянный [Ну й гарні ж київські парки.. Розкішні, неповторні, мов різьблені рукою талановитого майстра (Дмитр.)]; ер. різьбити; 2) прил. резной [Серед світлиці стояв застелений червоним оксамитом стіл, два різьблені стільці з поручнями, попід стінами — лави (Скляр.)]', ~не дерево резное дерево; ~не обличчя (лице) точёное лицо [Обличчя у хлопця чітко різьблене, губи тонкі, а сині насторожені очі, коли жартує, скресають лукавими іскорками (Грим.)]. різьблення резьба; (только о действии) вырезывание; ваяние [Сагайдачний помацав у чересі й витягнув гарну турецьку люльку, оздоблену тонким різьбленням на золоті (Тулуб)]; ^ня по дереву резьба по дереву [Поряд з художнім ткацтвом, керамікою, настінним розписом Україна славиться і різьбленням по дереву (Нар. творч. та етн., 1957, 2)]. Ср. різьбити. різьбовий спец. резьбовой. різьбяр, -ра, різьбар, -ря (мастер по резьбе) резчик; ваятель [Хліб і сіль ділив я з чабанами, 3 лісорубами братався у діброві, В Рахові з старими різьбярами Візерунки вимріяв казкові (Нагн.); Славний той міст знаменитими чотирма вороними бронзовими кіньми, роботи різьбяра Клодта (Вишня); В костьолі Марії різьблений вівтар, Його змайстрував геніальний різьбар (Дмитр.)]. Ср. різьбити. різьбярство, різьбарство резьба; ваяние [Розвиток українського різьбярства гальмували буржуазні націоналісти; вони твердили, що., прикраси на дереві на віки вічні повинні лишатися тільки орнаментальними (Вологи.)]. Ср. різьбити. різьбярський, різьбарський резной; ваяльный; спец. резчицкий [Ще задовго перед тим, як художники-фахівці почали відтворювати образ В. І. Леніна, його вже втілили майстри народної творчості., в різьбярських роботах, вишивках, малюнках (Мист., 1956, 2)]. Ср. різьбити. рій1 1) (род. рою и роя) рой [Рій покрутився, пограв над левадою і незабаром сів на груші (Н.-Лев.)]; 2) (род. рою) перен. рой [Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Досв.)', Над головою засвистів рій куль (Панч)]; роєм роїтися см. роїтися. рій2 (род. рою) воен. отделение [Юнак став командиром рою третьої роти протитанкових рушниць (Скляр.)]. рійба с.-х. роенйе; ройба [Земський наїзд ще ні одного разу не був такий людний, як тепера.. Слово по слову — ціле море слів, гук і гам стоїть, мов у вулику перед рій- бою (Мирн.)]. рійний с.-х. ройный; роевой. рійниця с.-х. ройнйца, ройник, роевня, роёвня. рійно нар. обл. роями [Буяли рійно комахи, метелики, бджоли (Коб.)]. рійок, -йка уменьш. роёк [ — Це моя пасіка,— обізвався Корж, одчиняючи хвірточку, — з одного рійка розроїлось їх більш як сто колодок (Стор.)]. рік (род. року) 1) год [Минув рік, минув другий, про Миколу не було ні чутки, ні вістки (Н.-Лев.); Карно був старше від Івася на рік і з виду — вище і кріплю (Мирн.); Зачинився старий Тримач, аж п'ять років не виходив за свої ворота (Вовч.)]; г~к -річно (каждый год) нар. редк. ежегодно [Руські князі рік-річно воювали з половцями, степовим народом, що кочував по широких степах між Дніпром і Доном (Фр.); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік- річно (Козл.)]; років [отак] з двадцять тому um. п. разг. лет [этак (разг. эдак)] двадцать назад um. п.; ^к у ~к из году в год, из года в год, год от года, год от году [Рік у рік підвищується добробут людей нашого села (Рад. Укр., 1949, III)]; без року тиждень разг. без году неделя [Вони [студентки] в палатах 5-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)