Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
рог 73 РОД скот; велика <^та худоба см. великий 4; 2) (род. рогатого) сущ. рогатый [На тебе не святі в церкві, а рогаті на тім світі тикатимуть пальцями (Ст.)]. рогатина охотн. и пр. рогатина [А він, розлючений, як стрибоне до вас, а ви не розгубились, вхопили рогатину, добре вперлись у сніг і взяли лютого звіра на рогатину (Вишня)]. рогатка 1) рогатка; (перен. — обычно мн. ч.) рогатки [Дорогу їм перегородили міцні сталеві рогатки, замасковані кущами (Ко- зач.); Уміло обминаючи рогатки царської цензури, Ленін у своїх статтях просто і ясно, зрозумілою для кожного робітника мовою висвітлював найскладніші питання внутрішнього і міжнародного життя (Біогр. Леніна)]; ставити ^ки ставить рогатки; 2) (развилка для метания) рогатка; обл. рогулька [Він зробив аж дві шкоди: розбив з рогатки шибку тьоті Полі і вдарив Надійну, дівчинку з сусіднього двору (Ткач)]. рогач, -ча 1) ухват; обл. рогач [Вона полізла з рогачем у піч, засунула горщик, обгорнула жаром (Мирн.)]; 2) энт. и пр. рогач [Між житами білогривими За піснями, за щасливими Попід гору оту піду, Де два дуби ростуть на виду. Де жуки рогачі Пролітали вночі (Заб.)]. рогачик 1) уменьш. ухватец; 2): ^ки, -ківлш. ч. род вышивки [От би добре уставки петру- шечкою.. вишити, а чохла., рогачиками (Барв.)]; 3) (о любом предмете с острыми, изогнутыми, торчащими краями) разг. рогуля, рогулька [Катруся швидко прощається в телефон, щось нескладне бурмотить і нарешті вішає гарячу трубку на блискучого рогачика (Куч.)]. рогачйлно ручка ухвата [Я., вихопив рогач і вдарив Марію рогачилном, а воно взяло й тріснуло (Чорн.)]. рогачка 1) см. рогатка; 2) (обл.: деревянный ошейник для скота) рогатка; 3) энт. см. щипавка; 4) бот. (Erucastrum Р г є s 1.) рогачка. рогач-олень (род. рогача-оленя) рогач-олень. рогівка, роговиця анат. роговица, роговая оболочка [Професор тим часом листовно консультувалася з академіком Філатовим, винахідником і віртуозом в справі трансплантації рогівки з ока на око (Смол.)]. рогівковий анат. роговйчный [Крім шкіри, для пересадки., почали користуватися й іншими тканинами — кістковою, слизовою, жировою, рогівковою, хрящовою та ін. (Наука і життя, 1958, 5)]. рогіжка см. рогожка. рогіз, -гозу, рогоза бот. (Typha L.) рогоз, рогоза [Рогіз, осока, очеретяний ліс і кушир далеко тяглися по воді (Панч); Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (Донч.)]. роговйдний роговидный. роговий 1) роговой [Молода людина в рогових окулярах встає з-за столу і., веде мене на другий кінець коридора (Гал.)]; ^ва оболонка анат. роговая оболочка, роговица [Рогова оболонка, або ро- I гівка, здорового ока цілком прозора (Наука і життя, 1959, 3)]; 2) (исполняемый на роге или рожке) роговой [Звідкілясь здалеку чути звуки рогової музики (Полт.)]. роговик, -ка 1) мин. роговик [Роговик — кварц, схожий на ріг. Тонкозернистий або цілком щільний. Буває сірий, жовтий, бурий, червонуватий або зовсім чорний (Курс заг. геол.)]; 2) бот. (Cerastium L.) роговик, ясколка. роговина роговина. роговиця см. рогівка. роговіти, -вів роговеть. рогожа рогожа [Завернули його у тую рогожу Та й спустили Івана У ту яму глибокую На високій могилі (Шевч.); На козаку й рогожа пригожа (приказка)]. рогожаний, рогожний, (реже) рогожевий рогожный; уст. рогоженный [Глянеш надвір, аж лізе якась рогожана халабуда, здоровенний коняка насилу тирить її по снігу (Гл.); На рогожних підстилках розсипатимуться піраміди яблук і груш (Смол.)]; г^жний мішечок кулёк [рогожный]. рогожина разг. рогожина. рогожка, рогіжка рогожка; (для подстилки um. п. — ещё) циновка [Підіславши на голій землі рогожки, торгували міщанки бубликами (Мирн.)]; в «-^ку в рогожку [Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської (Коцюб.)]. рогожний см. рогожаний. рогоза см. рогіз. рогозина рогозина (обл.); тряпка (лоскут) из грубой редкой материи; (образно) редк. платье из грубой редкой материи [1-а жінка: Справжній Личаковський. Дивіться, які у його личаки. По рогозині пов'язав біля ніг — та й узувся (Мирн.); Поруч із ними їхав охляп хтось одягнений у рогозину, а під рогозиною ні сорочки, ні штанів чортма, та й ноги босі (Морд.)]. рогозовий рогозовый [Навкруги — рівний, як аркуш паперу, степ, рогозові зарості і неозорі плеса (Веч. Київ, 1958, II)]. рогозові, -вих сущ. бот. рогозовые. рогозуб ихт. рогозуб. рогозяний рогозный [Бригада., молодиць, наспівуючи «Джиґуна», нашвидкуруч затирала рогозяними віхтями., деталі святинь, яким вони так довго поклонялися (Мик.)]. роголист бот. (Ceratophyllum L.) роголистник; см. также кушйр. рогоносець, -носця шутл. рогоносец. рогоподібний роговидный. рогуля разг. рогуля. рогулька 1) разг. рогулька [Провора обережно схопив бабку двома пучками за хвостик з., рогульками на кінці (Донч.)]; 2) бот. (Trapa L.) рогульник. родак, -ка обл. родственник; разг. родич [Якби прийшла моя мамка, то я б тебе провів до твоїх родаків (Турч.)]. родамін, -ну хим. родамин. роданістий хим. роданистый. родитися, -даюся, -даєшся обл. родниться; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)