Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
род 75 РОД родйти, -джу, -диш 1) родить (несоверги. и соверги.); производить на свет, произвести на свет; (несоверги. — ещё) рождать, разг. рожать; (уст. — изредка) порождать, породить [Солоху взяли в тюрму. Там вона й родила (Мирн.)\ Хижая вовчиця у своїм гнізді смердючім родить хижих вовченят (Фр.)', Умієш дітей родить — умій же їх і вчить (прислів'я); Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! (Тич.); У мовчанці згода, що затулила уста, страх родив підлість (Коцюб.)]; як (в чому) мати гидила разг. как (в чём) мать родила; 2) (о земле, растении) родить (несоверш. и соверш.), рожать (несоверги.); (произрастать, давая урожай — ещё) родиться (несоверш. и соверш.); (несоверш.: приносить плоды — ещё) плодоносить [Світи нам, день, безсмертними огнями, Шуміть, сади, роди зерно, земля! (Сое); Всім иа диво родив хліб, родив сад (Фр.); Де господар не ходить, там нивка не родить (Ном.)]; земля добре гадить земля хорошо родит, земля даёт (приносит) хороший урожай. родитися, -джуся, -дишея 1) родиться; рождаться, разг. рожаться [М о р о з и х а: Та, отже, недаром, мабуть, кажуть: «Не родись багатим, а родись щасливим!» (Кроп.); На краї сірого неба родились рожеві хмарки (Коцюб.); Родився комсомол у битвах, у трудах (Рил.)]; ^тися в с о- рочці разг. родиться в рубашке (в сорочке) [— Мабуть, ви в сорочці родились, що вам так спосудилось отут сьогодні, — сказала весела Мокрієвська з жартами (Н.-Лев.)]; 2) родить; родиться [Сійся, родися, жито-пшениця, всіляка пашниця (Ном.)]. Ср. родйти 1 — 2. родич родственник; разг. родня, родич; уст. сородич; обл. сродник [Я свого отця- неиьки не знаю; я ще в сповиточку зосталася сиротою, — і прийняв мене мій родич до себе, — Павло Булах звали (Вовч.)]; г^чі, -чів собир. родня, родные; (реже) уст. родство [Будьте живі та здорові, Всі родичі гарбузові! (Гл.)]; ~ч з боку батька родственник со стороны отца; бути ~чами з ким состоять (быть) в родстве с кем; разг. быть сродни кому; далёкий ~ч дальний (отдалённый) родственник; дальний (отдалённый) родич [— Що воно за люди? — поспитала Христя в Кирила. — ..Вони якісь мені далекі родичі доводяться (Мирн.)]. родичання разг. родственные отношения; пе- рен. близкие отношения [Ось посилаю вам разом з цим листом мою чисту кров для переливання. Буде поміж нас ще й кровне родичання (Янов.); Яке може бути родичання на цьому ярмарку, де всіх і все продають, де ніхто нікому не довіряється!.. (Гонч.)]. родичатися, -чаюся, -чаєшся разг. родниться; (реже) поддерживать родственные связи; (только перен. — изредка) поддерживать близкие отношения, быть в близких отношениях [Попельнаста із рудою Миші покумались, Це, сказати б, з польовою Хатня родичались (Манж.); Родичатися він не дуже любить (Константиногр. у.— Сл.Гр.)]. родичів, -чева, -чеве разг. родственника (род. п. от родственник); разг. родича (род. п. от родич) [Як заплаче увесь рід, Що родичева голова В чужім краю полегла (Чуб.)]. родичівство родственные отношения [Кому- кому, а Надії вже добре відомо, що Лебідь нудиться тим родичівством (Баш)]. родичівський (основанный на отношениях родства) родственный [Заради Надії він готовий стати на ножі з начальством і навіть не подивиться на родичівські зв'язки з Шафоростом (Баш)]. родичка родственница; родня; сродница [А ти вже тут чого, моя перепеличко? Кума чи родичка кому? (Гл.)]; далека ~ка дальняя (отдалённая) родственница [—Хіба Тимофієві по руці з тобою йти? — обізвалася Пріська, далека Тимофієва родичка (Мирн.)]. Ср. родич. родієвий хим. родиевый. родій, -дію хим. родий [3 відходів, які утворюються внаслідок розщеплення урану або плутонію, в атомних реакторах можна одержувати значну кількість таких рідкісних металів, як рутеній, паладій і родій (Наука і життя, 1956, 11)]. роділля роженица; обл. родильница [Роділлі до сорока день не можна ні на базар, ні на грядки ходить (Манж.)]. родільня редк. родильная комната, родильная палата; разг. родильная. Родіон, Радивбн Родион; уст. Иродибн. родовий1: вдовий відмінок грам, родительный падёж [Розрізняють шість відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий. Крім того, частина іменників, переважно назви істот, має ще так звану кличну форму (Курс укр. мови)]. родовий2 1) (наследственный) родовой, фамильный; уст. потомственный [А якого ж ти роду? Де твої бумаги родові? (Вовч.); В каплиці, оздобленій гранітом і мармуром, в родовому могильному склепі Ганських моторошно і холодно (Риб.)]; «-^ва община ист. родовая община; ~ва помста родовая месть; 2) физл. родовой; «-~вї потуги родовые потуги [В законні дев'ять місяців почалися у матері Октава родові потуги (Ст.)]. родовик, -ка бот. (Sanguisorba L.) кровохлёбка [По травнистих схилах ростуть зозулинець шишаковидний, родовик лікарський (Укр. бот. ж., 1956, XIII, 2)]. родовитий родовитый [Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? (Чуб.)]. родовитість, -тості родовитость. родовище геол., перен. месторождение [Вугільний Донбас все більше розширює свої межі за рахунок нових потужних родовищ (Наука і життя, 1956, 4); Сили в тої баби — невичерпні родовища (Вигиня)]. родовід, -воду родословие, родословная; ист. поколенная роспись [Данило Петрович натрапив на велику, у шкіряній оправі книгу. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)