Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 81 роз (Свидн.)]; 6) (только в третьем лице: оказывать действие) разг. разбирать, разобрать; (о страстях, чувствах — изредка) охватывать, охватить [Хміль Якова дедалі все більше та більше розбирав (Мирн.); Кай- дашиха прикусила язика, але її розбирала злість (Н.-Лев.); Тільки зниже [мати] плечима хіба: і про що вони, мовляв, знайдуть там говорити. Деколи аж розбирала цікавість (Головко)]; [його и т. п.] вбрало безл. [его um. п.] разобрало [Розібрало, мов вовка опеньки (приказка)]. розбиратися, -раюся, -раешся, розібратися (розберуся, розберешся) 1) разбираться, разобраться [Ганя.. дивувалась, як вона легко розбирається в довгих рядках і стовпчиках цифр (Минко); Листи читачів чимало допомагають письменникові розібратись у тому, ..добру чи погану книжку він написав (Смол.)]; н є обираючись не разбираясь, без разбору (разбора); 2) раздеваться, раздеться [Розбирайся та лягай спати! (Фр.); Дід спокійно дійшов до своєї хатини, розібрався, не засвічуючи світла, і ліг (Собко)]; 0 обирається, вбереться вітер (м о р 6 з и т. п.) разг. усиливается, усилится ветер (мороз и т. п.); (только несоверш. —ещё) крепчать (Розбирався гострий, морозний вітер (Лє); Як вігер розбереться, то погано буде хату крити (Змиев, у. — Сл. Гр.)]; ер. розбирати 5; 3) (только соверш.: зазнаться) уст. занестись (разг.) [Так тобі і треба. Ти і;же було дуже розібрався і вже й писаря не слухав (Квітка)]; 4) страд, з. (несоверш.) разбираться; разниматься; разламываться, ломаться; растаскиваться; разбираться; рассматриваться; разбираться; улавливаться; разбираться; перебираться; разделываться; обряжаться; ср. розбирати 1—4. розбирач, -ча спец. разборщик [По їх [майстрів] чітких командах діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (Наука і життя, 1958, б)]. розбирачка спец. разборщица. розбити см. розбивати. розбитий 1) разбитый; расшибленный; расколоченный; раздробленный, раздроблённый; развороченный; разнесённый [Надя встала і журливо дивилась на розбиту чашку: «Ах, як мені шкода!» (Л. Укр.); Розбитий вщент ворожий танк Стоїть ще при дорозі (Мас); Ти, дівчино,життям розбита, грай! Грай на оцих людьми розбитих струнах (Л. Укр.)]; 0 ~та дорога разбитая дорога; ~тий паралічем разбитый параличом; ~та хода (нетвёрдая, неуверенная) разбитая походка [Семен скочив із сідла і з конем на поводі підійшов розбитою ходою до вартового (Ле)]; ~ті чоботи (валянки и т. п.) разг. растоптанные сапоги (валенки и т. п.) [Він у поношеному кожушку, розбитих валянках (Янов.)]; 2) разбитый; разделённый; 3) разбитый; спланированный; 4) разбитый; поражённый; опрокинутый [В нещасну годину шотландський народ Кував свою ясную зброю, У першому бою розбиті були, Багато лягло головою (Л. Укр.); Дорога повилася високим берегом ріки Ворскли— цим шляхом колись тікало з-під Полтави розбите шведське військо (Янов.)]; ~тий наголову разбитый наголову [Л у- б є н к о: Отара ця беззбройна під Кодаком буде наголову розбита (Корн.)]; 5) разменянный; разбитый; 6) разряжённый, разряженный. Ср. розбивати 1—4, 6—7; 7) (в значении прил. перен.: усталый, потерявший бодрость) разбитый, истомлённый, обессиленный; (только о звуке, голосе — изредка) надтреснутый [Після таких спектаклів я верталася додому зовсім розбитою (Л. Укр.); Вона цілими днями сиділа на однім місці, говорила мало і якимось в'ялим, розбитим голосом (Фр.)]. розбитися см. розбиватися. розбитість, -тості разбитость [Втома є суб'єктивним виразом стомлення і супроводиться ослабленням організму, відчуттям деякої розбитості і небажанням працювати (Шкільна гігієна)]. Ср. розбитий 7. розбитний разг. редк. разбитной [Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі «непосидою», розбитний (Ле)]. розбиток, -тку редк. обломок; (о живом существе — изредка) потерпевший крушение [Ох борці, якби ви знали, Що то є безсилі руки! Що то є — лежати тихо, Мов сумний роьбиток долі (Л. Укр.)]. розбиття 1) разбитие (уст.), разбивка; раздробление; разнос [Франків патріотизм був не хліб, не сало, не урядова посада, тільки невтомна праця над розбиттям тієї гранітної скали, що лежала на шляху визволення України (Коал.)]; 2) разбйвка; 3) разбивка; планировка; 4) разбитие; поражение; опрокидывание; 5) размен; 6) разрядка. Ср. розбивати 1—4, 6—7. розбишака м. и ж. р. разг. разбойник \(м. р.), разбойница (ж. р.); разг. уст. башибузук (м. р.) [Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою (Чуб.); —Ой лишечко! Виколола проклята зміюка мені око! — заплакала Кайдашиха.. — У волость її, розбишаку! В тюрму її! (Н.-Лев.)]. розбишакувати, -кую, -куєш разг. редк. разбойничать [День у день п'єте, гуляєте та розбишакуєте! (Мирн.)]. розбишакуватий задорный; разг. задористый; (ищущий ссоры) разг. задиристый; (реже) задйрчивый [Вітер, по-літньому теплий і вже по-осінньому розбишакуватий, замів сліди біля школи. Ніяких ознак того, що в селі діяли бригади на чолі з самим Недо- кусом (Збан.); — Правду кажеш? — стрепенулась [Христина], радіючи й сумніваючись: бо ж він таки розбишакуватий хлопець (Ст.)]. розбишацтво разбойничество [Образ Мотрі [в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного] глибоко трагічний: вона гаряче любить свого єдиного сина, але не може простити йому розбишацтва., і змушена його виказати (Іст. укр. літ.)]. розбишацький разбойничий, разбойнический; разг. разбойницкий; уст. разбойный [Невже $-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)