Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 83 роз розбірний (легко понимаемый) разборчивый, (реже) понятный; (о хорошо различимых элементах чего-либо — ещё) отчётливый; (о звуках — ещё) внятный; (только о речи — ещё) членораздельный; ~ний почерк разборчивый почерк. розбірний (поддающийся разборке) разборный; уст. разборчатьтй [На перший свій урок він приніс розбірну модель квітки і кілька засушених рослин (Донч.)]. розбірність, -ності разборчивость; отчётливость; внятность; членораздельность. Ср. розбірний. розбірно нар. разборчиво; понятно; отчётливо; внятно; членораздельно [Ніхто за його не напише так розбірно та красиво (Мирн.); Почав їм книжечки українські читать.. — А як гарно, розбірно усе (Тесл.)]. Ср. розбірний. розбіяка редк. 1) м. р. разбойник [Та без серця і без жалю, Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої (Руд.)]; 2) (м. и ж. р.: о тех, кто любит драться) разг. забияка (м. и ж. р.), драчун (м. р.), драчунья (ж. р.); разг. шутл. разбойник (м. р.), разбойница (ж. р.) [Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добре—він удвічі добрий (Вас.)]. розблиск, -ку редк. сверкание; уст. блистание [В кривавім розблиску огнів видні- лися.. безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (Фр.)]. розблискатися, -кається (начать сильно сверкать) редк. рассверкаться (разг.) [Розгри- мілися громи, і земля під пшеницями задрижала, — розблискалися блискавиці і його долю над селом виписували, розіллялися води і його щастя споліскували та й у ріку забирали... (Черемш.)]. розбовканий разглашённый; разболтанный, раззвонённый. Ср. розбовкувати. розбовкувати, -кую, -куєш, розбовкати, -каю, -каєш (делать известным всем, многим) разг. разглашать, разгласить; разг. разбалтывать, разболтать, раззванивать, раззвонить ; ^кати секрет (таємницю) разболтать секрет (тайну). розбовкуватися, -кується разглашаться; разбалтываться, раззваниваться. Ср. розбовкувати. розбовтаний разболтанный; расхлябанный [Примусила [Нюся] дівчину випити гарячого молока, розбовтаного з медом та маслом (Козач.); Вузька дорога вкрай розбовтана, вибоїста (Горд.)]. Ср розбовтувати. розбовтати см. розбовтувати. розбовтатися см. розбовтуватися. розбовток, -тка разг. болтун [Курчат навиво- дили безліч. Хоч би тобі один розбовток! Усі яйця квочки полупили (Барв.)]. розбовтувати, -тую, -туеш, розбовтати, -бовтаю, -бовтаєш разбалтывать, разболтать; (только перен.) разг. расхлябывать, расхлябать [Цапигін узяв порожній казанок, кухлик і пішов до струмка. Там він зачепив піску, довго його розбовтував, зливав мутну воду, придивлявся (Донч.); Сашко так розкрутив і розбовтав паровика, що на протязі місяця йому вже й справді ніхто не міг дати ради (Козач.)]; г^ти борошно (муку) у воді разбалтывать, разболтать муку в воде. розбовтуватися, -тується, розбовтатися, -бов- тається разбалтываться, разболтаться; борошно погано збовталося у воді мука плохо разболталась в воде. розболітися см. розболюватися. розболтбвувати, -товую, -товуєш, розболтувати, -тую, -туєш техн. разболтовывать, разболтовать. розболюватися, -лююся, -люєшся, розболітися, -ліюся, -лієшся разбаливаться, разболеться [Не їв — зомлів, наївся — розболівся (Ном.); Розболівся вражий зуб (Руд.)]. розбомбити, -блю, -бйш разбомбить [Одного разу Вдовенко одержав бойове завдання розбомбити міст, який німці наводили через Дніпро (Скляр.)]. розбомблений разбомблённый [Ніколи ще не бачив письменник так сильно розбомбленого міста (Собко)]. розбор, -ру тип. разбор. розборонений разведённый; разнятый. Ср. розбороняти. розборонити см. розбороняти. розбороновувати, -новую, -новуєш, розборонувати, -ную, -нуєш с.-х. разбороновывать, разбороновать, разборонить. розбороняти, -няю, -няєш, розборонити, -роню, -рониш разводить, развести, разг. разнимать, разнять; (толкая — ещё) расталкивать, растолкать, растаскивать, растащить [Янко і Гарик розбороняли своїх надто запальних бійців, що готові були перейти до справжньої бійки (Трубл.); Чоловіки розборонили жінок і розігнали їх (Н.-Лев.)]. розборонятися, -няється разводиться; разниматься; расталкиваться, растаскиваться. Ср. розбороняти. розборсати, -саю, -саєш обл. распутать [А поможи дєдеві фіру розборсати (Черемш.)]. розбракований спец. разбракованный. розбраковка спец. разбраковка. розбраковування спец. разбраковка. розбраковувати, -ковую, -ковуеш, розбракувати, -кую, -куєш спец. разбраковывать, разбраковать [Обов'язок [торговельних організацій] — створити надійний бар'єр між споживачем і браком. Для цього слід уважно розбраковувати товари (Рад. Укр., 1956, IX)]. розбрат1, -ту (о взаимоотношениях; о состоянии) раздор; разлад, рознь; (ссора) разг. неурядица, неурядицы (мн. ч.); книжн. распря, распри (мн. ч.); (о паническом чувстве при тревоге, беспорядках um. п.) смятение; уст. смута [Підвівся Кряжов і розпустив свого довгого язика про той розбрат, який пішов між двох «сословий» (Мирн.); Всі вони розповідали, що розбрат панує в петлюрівців (Скляр.); Наше соціалістичне суспільство, наша багатонаціональна держава не знають національного розбрату (Рад. Укр., 1953, XII); Настане — вірю я — година: Загине розбрат |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)