Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
трі 102 трі солодке трійло, яким вона сама себе за- троює (Коб.)]. трійний редк. тройной; ~нё правило мат. тройное правило. трійник, -ка техн. и пр. тройник. трійниковий техн. и пр. тройничный. трійнята, -нят, трійня тройня [— Діло житейське... — продовжував своє Аидрусь.— За першим разом трійня — і всі хлопці (Кол.)}. трійця 1) разг. троица; (изредка) трое [Хвіртка у паркані розчинилась, і в подвір'я вступила трійця людей (Смол.)]; ходити, гуляти и т. п. г^цею ходить, гулять и т. п. втроём [Нерідко вони ходили трійцею в степ виглядати Цимбала (Гонч.)]; 2) этн. три соединённые вместе [восковые] свечи [Дружки виходять з світлиці й зараз вертаються. За ними входить Василь Тетеря; кругом його багато дівчат-світилок і молодих свашок з засвіченими трійцями в руках (Н.-Лев.)]; 3) см. трбйця. трійчаки, -ків, трійчата, -чат, обл. тройчакй, -ків вилы [с тремя зубьями]; обл. трое- рожки, тройчатки [Із-за останньої скирти вийшов чоловік у брилі з трійчаками па плечі (Десн.); Бере рибак трійчата-вила,— Траву на вилах просіва, Бо з черепашками ж трава (Hex.); Хлопцеві враз уявляються залізні тройчаки, що стоять у стодолі — такі руки в Хо... конче такі... (Коцюб.)]. трійчастий, обл. тройчастий, тройчатий 1) тройчатый, тройной [Кущ суниць складається з кількох вкорочених стебел, які несуть на собі по 8—10 трійчастих листків з короткими черешками (Садівн. і ягідн.)]; 2) анат. тройничный; ^стий нерв тройничный нерв [Біль в ділянці трійчастого нерва також, очевидно, має вегетативне походження (Фізіол. ж., 1956,11, 6)]. трійчата см. трійчаки. трійчатка, обл. тройчатка разг. тройчатка [Ці незрозумілі слова — кажуть, піп такими в церкві службу править — підкріплювалися трійчаткою, — триремінним батіжком (Іван.); Еней від них не одступався, Тройчаткою всіх приганяв (Котл.); Саме горіхи поспіли і багато їх. Нагне гілку, а вона рясна та все тройчатки (Шиян)]. тріо нескл. сущ. ср. р. муз. трио [Потім, що називається, таки розгойдали й Ростислава і заспівали тріо давно неспіваного Дарго- мижського (Ле); Він улаштував музичне тріо: сам грав на першу скрипку, брат Іван — на другу, а Михайло — на віолончелі (Саксаг.)]. тріод радио триод [Кристалічні тріоди мають ряд переваг перед радіолампами. Вони значно економніші, бо не потребують струму на розжарювання (Наука і життя, 1958, 2)]. тріолет поэт, триолет [Скажіть мені: кому потрібні рахітичні оті сонети та пісні? Народу, скажете? Голодним? — Нещасна, жалка ж та рука, що тріолетами годує робітника (Тич.)]. тріоль, -лі муз. триоль [Глибоку тривогу й душевний біль дівчини виказують схвильовані тріолі (Укр. опера)]. тріп разг. междометие для выражения встряхивания, дрожания [Бачив— ніздря тільки тремтіла, а брова — тріп і зламалася (Головко)]. тріпанина трёпка; встряска [Після стихійної тріпанини, здавалося, вся природа завмерла в сонній тиші (перекл. з Новикова-Прибоя)]. тріпання 1) встряхивание; выколачивание, выбивание; 2) встряхивание; трепетание [На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Збан.)]. Ср. тріпати 1—2. тріпання 1) трепание [— Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! — хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Мирн.)]; 2) трепание; (о нервах разг.— обычно) трёпка. Ср. тріпати 1—2. тріпати (тріпаю, тріпаєш и реже треплю, треплеш) 1) (очищать от пыли одежду, ковёр и т. п.) встряхивать; (сильнее) выколачивать, выбивать [Тріпай килим (Шейк. — Сл. Г р.)]; 2) (быстро, порывисто качать что или чем) трясти, встряхивать; (крыльями и т. п. — ещё) трепетать [3 гори на гору, з поточка в поточок пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця... (Коцюб.); В спокої цім — тривога безупинна Своїм кривавим тріпала крилом, У протиріччях билась мисль єдина (Рил.); Олеся притулилась до скелі, кричала тоненьким голоском і тріпала руками (Н.-Лев.); Попід мостом, мостом Трепле риба хвостом (народна пісня)]. тріпати (тріпаю, тріпаєш и реже треплю, треплеш) 1) разг. трепать [Колісник вертівся, як опарений, і, тріпаючи себе по животу, по боках, гукав: — Ох, не видержу! (Мирн.); Вітер тріпав поли просторого шовкового халата (Риб.); Стискали йому руку, тріпали по плечах (Коцюб.); За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп'яно, витираючи його (Л. Укр.)]; 2) перен. трепать [Моє ім'я тріпали, ледве одкараскався (Ле)]; ~ти нёрви разг. трепать нервы; ~ти язиком фам. трепать (чесать, болтать, молоть) языком; (реже) пустозвонить; 3) (образно — о беге, быстрой ходьбе) разг. трепать; (жадно есть или пить фам. — изредка) трескать, уплетать, уписывать [Із-за Комарна є куди тріпати до Губич (Янов.); За кавалок кишки тріпай сім миль пішки (Ном.); Тріпай, Мартине, мати ще підкине (Ном.)]. тріпатися, -паюся, -паєшся 1) биться; разг. трепыхаться; (колебаться, дрожать — изредка) трепетать, трепетаться [Риба блищала проти місяця білою, як срібло, лускою, тріпалась, побивалась в сітці, як муха в павутинні (Н.-Лев.); Галас важко тріпавсь у тісній хаті, тінями дряпавсь по стінах, по стелі (Головко); В грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку (Коцюб.); Максим лишився сам у боярськім наметі, з серцем, що тріпалось від якоїсь неясної мішанини радості, і |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)