Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
трі 103 трі тривоги, і надії (Фр.)]; 2) страд, з. встряхиваться; выколачиваться, выбиваться; ср. тріпати 1. тріпатися, -паюся, -паєшся трепаться. Ср. тріпати 2. тріпачка плётка [из ремней], хлыст [Уздрів Яким, що зле: отець при дверях споглядав на кульку, де висіла ремінна тріпачка, котру ще з війська собі виніс (Ков.)]. тріпнути и усилит, тріпонути, -ну, -нёш тряхнуть, встряхпуть [Маска підняла руку з квітами і тріпнула ними (Трубл.); Руденко пересмикнув плечима, вперто тріпнув го- І ловою і рішуче попростував вздовж вулиці (Козач.); Зіпько хвацько тріпонув чубом, пустив гармонію веселим перебором (Куч.); Командуючий привітно тріпонув його руку (Ле і Левада)]. тріпнутися и усилит, тріпонутися, -нуся, -нёш- | ся тряхнуться, встряхнуться; (о не- і произвольном движении мускулов тела — изредка) передёрнуться; (вздрогнуть) встрепенуться; (перьями разг. — ещё) встрепыхнуться [Нехай наші коні на чистому полі Тріпнуться і враз заіржать! (Руд.); Пріська не видержала... Мов її хто стебнув батогом з у сії сили — вона тріпнулася: сльози градом полилися з очей (Мирн.); Зоря тріпнулась після ночі І зажевріла на верхах (Ст.); Тріпонувсь орел крилами, Вгору голову підняв (Щог.)]. Тріполі нескл. сущ. ср. р. Триполи. Тріполітанія Триполитания. тріпонути см. тріпнути, тріпонутися см. тріпнутися. тріпотання см. тріпотіння. тріпотати см. тріпотіти. тріпотатися, -почуся, -почешся трепетать, трепетаться; дрожать; трепыхаться; мерцать, мигать [Навколо радісно тріпоталися жайворонки, безжурно стрибав легенький вітер по зелені (Козл.); В передчутті ранкової зорі Тріпочуться сріблясті осокори (Нагн.); Серце ще тріпочеться од недавніх страхів і вже повне радощів... (перекл. з Вовчка); До пана спершу прилетів гонець, А там і бранця привезли, бідаху, Що тріпотався од дурного страху (Рил.); Тріпочеться зоря, як риба золота (Бажан)]. Ср. тріпотіти, тріпотіння, тріпотання трепетание, трепет; трепыхание; мерцание іМаленька пташка уперто літала над головою в Дорі. То підіймалась, то опускалася з писком і з дрібним тріпотінням коротких крил (Коцюб.); По зачудованому блиску очей і по весняному тріпотінню вій сержант бачив, що сьогодні вона пішла б із ним вдруге дивитись, яка вона там, «Весна па льоду» (Гот.)]. Ср. тріпотіти. тріпотіти, -почу, -потиш и тріпотати, -почу, -почеш трепетать, трепетаться; (иногда — ещё) дрожать; (биться — ещё) трепыхаться; (колебаться от ветра — о парусах, знамёнах и т. п.—еще) полоскаться, полоскать; (о колеблющемся неровном свете, блеске—ещё) мерцать, мигать [Два чи три голуби тріпотіли у височині (Ряб.); Серце тріпотить — бо ось перед очима низенькі хати, | заснулі дерева, сіра колія дороги (Коп.); Не тріпоче листя, не шепочуть трави, тче між віт узори світла й тіней гра (Сос); Низько над його головою дрібно тріпотіла букова гілочка (Скляр.); Бант на голові у Лени, мов метелик, тріпотав... (Тич.); Червоні прапорці тріпотіли над баштами (Собко); В далині тріпотіли вітрила човнів, як крила голубів в небі (Коцюб.); Зорі мигтіли, тріпотіли по обрію, мов живі (Гонч.)]. тріпотливий трепещущий; (реже) трепетный (книжн.); дрожащий; мерцающий, мигающий [Ось вона [чайка] пірнула у хвилю і злетіла в повітря із сріблистою, тріпотливою здобиччю в гострому дзьобику (Руденко); Тріпотливе серце школяра наповнилось невимовною гордістю (Донч.); У нам'яті його, здавалось, навіки лишився простий, безкраїй лан, зворушений тріпотливою хвилею (Риб.); Свічка горіла, і вогник її покрученою, ледь тріпотливою цівкою кіптяви тягся догори (Смол.); Захід ще горить, міниться тріпотливим відсвітом заграви (Донч.)]. Ср. тріпотіти. тріпотливо, редк. тріпотно нар. трепетно [Мале, радісне, підбігло, плутаючись у бабиному лахмітті, тріпотливо припало до колін (Гонч.); Серце його тріпотливо билося, як затиснута в долонях птиця (Риб.); З тії пори не рік пробіг, В недолях сила надломилась; А я забуть того не зміг, Як мати тріпотно молилась (Щог.)]. тріск, -ку треск; (о беспрерывном, длительном шуме, выстрелах и т. п. разг. — ещё) трескотня [Зірвався вітер і з тріском захлопнув віконницю (Гал.); З гучним тріском розірвалась проклеєна парусина, щось хряснуло й зламалось (Ільч.); Тріском, тупотом, гуркотом стрясало всі поверхи (Гонч.)]; О з ~ком провалитися (потерпеть неудачу) разг. с треском провалиться. тріска щепка, щепа [Знову цокали сокири. Летіли тріски (Шиян); Гордість людини була зломлена, як тріска, як суха паличка (Вас.)]; ~ки, -сок мн. ч. щепки, щепы; (собир. — ещё) щепа; (лучина, кора для разжигания — ещё) растопка [I зараз приступили к флоту І принялися за роботу: Огонь кресати і нести Скіпки, тріски, солому, клоччя (Котл.)]; ліс рубають — «-^кй летять см. ліс; х у- д й й, як ~ка см. худий 1. тріска ихт. треска [Всі бочки і скрині були завалені рибою. Найбільше було великої й жирної тріски (Трубл.)]. тріскання 1) трескание; лопание [Аж ось над крижиною тріснули перші постріли. Вони не сполохали тюленів, бо нагадували легке тріскання криги в морозяні дні (Трубл.)]; 2) треск; хлопанье. Ср. тріскати 1—2. тріскати, -каю, -кавш, тріснути, -ну, -непі 1) трескаться, треснуть; (рваться, ломаться и т. п. — ещё) лопаться, лопать (обл.), лопнуть; (только соверш. — переломаться с треском) обл. хрястнуть [Від жару й камінь трісне (Ном.); Увігнувся і тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)