Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
туж 1 тужавий плотный; (упругий) тугой [Те, що вмирало, — знов воскресло, І що чорніло — знов як луг, І ріжуть знов міцні чересла Землі тужавий, темний плуг (Мал,); У нас в садах плоди тужаві Гілля прогнули молоде (Дор,); Тужаві коси Валентини лежали на плечах Віктора (Руденко); Денис не чує серця, він нічого не чув. Летить вперед, розбиваючи грудьми тужаве повітря (Скляр,)], тужавіння отвердевание, затвердевание; уплотнение. Ср, тужавіти, тужавіти, -вів твердеть, отвердевать, затвердевать; плотнеть, уплотняться; (о жидком— ещё) густеть [Ночами земля вже тужавіла, але вдень розм'якала проти сонця (Ряб,); Швидко гоїлася рана. Тужавіли м'язи (Сміл.); Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Ле)]; алебастр, цемент и т, п, швидко *^вів строит, алебастр, цемент и т. п, быстро схватывает [Найбільш позитивні наслідки тампонажу одержують при застосуванні сумішей, які швидко тужавіють (Наука і життя у 1958, 4)], тужавлення строит, схватывание; см, ещё тужавіння, тужаво нар, редк, туго [Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (Бажан)], тужба см, тужіння. тужити, -жу, -жшп 1)(заким, за чим и редк. по кому, по чому) горевать (о ком, о чём); (о чувстве уныния — обычно) тосковать (по ком, по чём и по кому, по чему); разг. тужить (по ком, по чём и о ком, о чём); книжн, сетовать (о ком, о чём); торж, скорбеть (о ком, о чём); фольк, кручиниться (по ком) [Ми з О верком дружимо, Живемо—не тужимо (Мур,); Вітер віє, вітер віє, Серце тужить, серце млів (Руд.); І прощання тисне груди, Наче смутками торкає, Вже така людська удача — Роз- ставаючись, тужити (Ус); Без тебе жить— весь вік тужить І днями і ночами (Фр.); Як за великою утратою, тужив він за своїм конем (Мирн,)]; 2) (оплакивать кого) плакать с причитаниями, причитать (по ком); (изредка) голосить [Вона тужила й голосила голосно, як тужать по мертвому (Н.-Лев.)]. тужитися, -жуся, -жишся разг. силиться; разг. тужиться [Чоловічок закліпав кролячими очицями, тужачись щось згадати (Панч)]. тужіння, редк. тужба 1) горевание; сетование; 2) причитание [Ладен бігти світ за очі, ладеи утопитися, вмерти, аби тільки не чути цього жахного тужіння безпорадної старої жінки (Ле); Спершу, як сказала мати, і геть-то убивалася, тужбу зняла на всю хату (Головко)], Ср. тужити 1—2. тужливий тоскливый; (печальный—еще) грустный; (о звуках, песне и т, п, —ещё) жалобный, заунывный, унылый, уст, унывный; (вызывающий горесть и т, п.) горестный; (реже) скорбный [Змагається по горах холодний, розхлябаний вітер з ціпкою ще зимою п коли-не-коли тужливим плачем трембіти покотить лисими верхами (Козл.); Було в ньому, в отому лісовому осінньому шумі, щось рідне, від голосу матері, до болю тужливе й прекрасне (Гонч.); Якась пісня тужлива над ним Сумовито бриніла (Фр.); З таким тужливим поглядом на себе й справді можна собі притужить лихо (Н.-Лев.)]. тужливість, -вості тоскливость; заунывность, унылость; унывность. Ср. тужливий. тужливо нар. тоскливо; грустно; жалобно, заунывно, уныло; унывно; горестно; скорбно [Вранці й попрощалась я з матір'ю. I жалко було, і тужливо, і страшно покидати її сиротою і самій відриватися раптом, наче те дитя від пуповини (Козл.); Грав він раз весело, а відтак знов сумно, тужливо (Федьк.); Повний місяць завжди тривожив його зимовими ночами, і тоді вовк тужливо скликав свою зграю (Донч); Настя тужливо у неї все питала: — Що я вам зробила? (Вовч.)]. Ср. тужливий. тужний тоскливый; грустный; (испытывающий скорбь или выражающий скорбь, горесть — ещё) горестный; скорбный [У вагоні чути було тужну, але разом з тим і величну музику баяна (Скляр.); В тужнім серці нароста відлуння Плеску хвиль і шелесту куги... (Мас); Рукою тужною Марині він ніжно голову підвів... (Сос)]; см. ещё тужливий. тужність, -ності тоскливость; скорбность. тужно нар. 1) тоскливо; грустно; горестно; скорбно [Тужно виє вітер серед нив (Тер.); Це ти, як заграєш, Серця надриваєш. Чому ти, сопілко, Так тужно співаєш? (Шпак); «Ой, пропали ж ми! Ой, пропали?!» — тужно зойкнув жіночий голос (Гур.)]; ср. тужний; 2) (в значении сказуемого) разг. тоскливо; (несносно, мучительно — изредка) тошно [Чогось жалко мені стало, тужно так, журно (Коцюб.)]. тужурка тужурка [Вишита сорочка барвисто визирала з його розстебнутої тужурки (Баш)]. туз1 (род. туза) карт., перен. туз [Грали вони в підкидного — так Рем чи козирного туза приховав, чи «генеральського» Ромулові почепив, — точних відомостей не маємо. Знаємо тільки, що побились за картами (Вишня); Ні літературних, ні громадських тузів, звичайно, не було на ній [вечірці], — складалась вона виключно з мого читача — пролетарського студента, письменника (Вас)]. туз2 (род. туза) мор., спорт, туз, тузик. тузати, -заю, -заеш разг. толкать; (бить, наносить побои разг.—обычно) колотить, дубасить, колошматить; (кулаками и т. п.) разг. тузить. тузатися, -заюся, -заєшся разг. толкаться, толкать друг друга; (шумно, суетливо — ещё) возиться; (драться) обл. редк. тузиться [Вони там проміж себе тузалися: той правив гроші, а в того, либонь, не було (Павлогр. у. — Сл. Гр.); Жінка кричить: —Давай мені віжки! — А я кажу: — Сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались (Гр.)]. тузити (тужу, тузиш) см. тузати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)