Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
туз 120 тум тузйтися (тужуся, тузишся) см. тузатися. тузлук, -ку спец. тузлук [Не вмів ти [пане Потоцький] єси в Кам'яиськім Подільці пробувати, Печеного поросяти, Куриці з перцем та шапраном уживати, А тепер не зумієш ти з нами, козаками, воювати І житньої соломахи з тузлуком (уплітати) (дума)]. тук1, -ку 1) с.-х. тук [Рівномірність розподілу туків по полю забезпечується встановленими на сівалці розподільними дошками (Колг. вироби, енцикл.)]; 2) (жир, сало) уст. тук. тук2 межд. разг. тук [Давидові серце отак тільки — тук (Головко); У осінню хмуру пору Хитрий жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук, Носом тук— і згинув жук (Ст.)]. тукан орн. тукан. тукати, -каю, -каєш, тукнути, -ну, -неш разг. тукать, тукнуть; обл. тюкать, тюкнуть [Дятли ще дужче тукать взялися (Тич.); Чув [Тихін], як одтавало серце. І перше, чим тукнуло, ламаючи рівний ритм, це — радістю (Головко)]. туковий с.-х. туковый [Сухі мінеральні добрива зручно розкидати туковою сівалкою ТР-1 (Колг. Укр., 1957, 4)]. тук-тук межд. тук-тук [Аж чую — щось зашелестіло І у віконечко — тук-тук (Гл.)]. Тула Тула.^ тулити, -лю, -лиш 1) прикладывать; (приставлять, придвигать к чему-либо — ещё) прислонять; (вплотную —- ещё) прижимать [Я слухаю та й не примічаю, що тулю стакан до рота та все потроху сьорбаю (Н.-Лев.); Вона перебігала від одного деревця до другого, тулила до обличчя їхнє мокре свіже листя (Донч.); Ніч тепла та пахуча простягла чорні крила і всю землю пригортала і тулила, неначе ненька свою дитинку до грудей (Стор.); Незабаром увійшов Порицький, правою рукою обтираючи одвільжені вуси, а лівою тулячи під пахвою якусь грубу книжку (Л. Укр.)]; 2) перен. разг. лепить, прилеплять, прилёп- ливать [— Бога ви не боїтеся, отакої шкоди наробити.. — Чого нас до тії шкоди тулити?.. (Мирн.); — Коли ти ще раз тулитимеш до мене того Костя, я не відповідаю за себе! — оголосила з притиском Аліна (Яков.)]. тулитися, -люся, -лишся 1) (прикладываться) прислоняться; прижиматься, жаться; (нежно к кому-либо — ещё) льнуть [Чолом до шибки я тулюсь (Тич.); Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву (Іван.); В дні весни й порою сніжною Серце билось гаряче. Я туливсь щокою ніжною До ніжнішої іще (Дор.); Коні одно до другого туляться, щоб не зачепитися об тин (Мирн.); Мимоволі, не змовляючись, тулилися до цього молодого, дужого юнака, як до командира (Ле); Місяць березень брехливий і зрадливий — то до зими тулиться, то до весни (Іван.)]; ер. тулити 1; 2) (располагаться тесно, близко друг к другу) тесниться; жаться; (на чём) ютиться; (только в третьем лице — примыкая, непрочно держаться у склона горы и т. п. — изредка) лепиться, прилепляться, прилёпливаться [Будинки не тулитимуться суцільною кам'яною стіною, а стоятимуть окремо, з сквериками , фонтанами, з гранітними сходами по горах (Куч.); Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор.); Не хочу в затишку тулиться, На весла хочу навалиться, — іДоб в бурі стріть свою весну! (Hex.)]. тулія тулья І Юра оступився і придавив ногою тулію капелюха (Смол.)]. Тулон Тулон. тулуб туловище, корпус; (только о человеке, статує — ещё) торс [Зчинилася бійка. Над кашею голів і тулубів блимали жилаві кулаки (Тулуб); Сірі сталеві тулуби цистерн матово полискували проти зоряного сяєва ночі (Смол.)]. тулубастий (образно — без талии) разг. мешковатый, мешковидный. тулубець, -бця 1) уменьш. от тулуб [Як схопить [Чіпка] горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, — в одній руці зостався тулубець, а в другій— головка (Мирн.)]; 2) (внешняя оболочка чего-либо) разг. покров. тулубний, тулубовий спец. туловищный. тулумбас муз. уст. тулумбас [Ударили в тулумба си. Почет наближався до гетьманської резиденції (Риб.)]. туляремічний мед. туляремический. туляремія мед. туляремия [Шукання ефективного профілактичного препарату для боротьби з туляремією почалися з часу відкриття збудпика інфекції (Мікр. ж., 1953, XV, 1)]. тулярин, -ну мед. тулярин. тулятися, -ляюся, -ляешея разг. слоняться; (реже) скитаться [Бачив я, ..Як сірома попідтинню Згорблена тулялась, Над роботою за скибку Кров'ю обливалась (Щог.); То-то ж бо я наче нікого не бачила, а я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу... (Вовч.); — А ви хто такі? — так само байдуже, як і вперше, питав сонний голос. — Може, ті, що тут по островах туляються? (Панч)]. Тульська область Тульская область. тульський тульский [Петро Максимович розповів про те, як тульський юнак сержант Рибаков бився з німцями на берегах Дніпра (Донч.)]. тума обл. редк. 1) (о метисах) обл. тума; (образно — о нерасторопном человеке) тумак [Козак-тума зведе з ума, Не буде любити (Барв.); — Та чого ж ти стоїш тумою? — закричала матушка до о. Аначія (Панч)]; 2) (редк. — о тёмном облаке или при сравнении—о подавленном, мрачном настроении человека) туча [Стояв через поле сивий хмурний ліс, а понад тим лісом, з того краю, що приходить ніч, тумою насувала темна курява-мла (Вас); Як тума та, устала вона [Христя], переодяглася і, поточуючись, наче п'яна, пішла з хати (Мирн.)]. тумак1, -ка разг. тумак [Люди загомоніли, потяглися до арештанта, щоб і собі дати |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)