Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тум 121 тую йому тумака {Чаб.); Пом'яв Бурмак Дершпкура, ще дав тумака в шию тумак2, -ка (подкрашенный мех зайца, ушастая шапка, треух) обл. тумак [Головний убір у чоловіків [казахів] — смушкова або лисяча шапка, що має вигляд шолома і називається тумак (Нар. творч. та етн., 1957, 1)]. туман1, -ну туман; (о туманной пелене — обычно) дымка [У неділю вранці-рано Поле крилося туманом (Шевч.); Треба б спочити трохи, ну, та нехай тоді, як скінчимо цей виноградник... Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко... (Коцюб.)]; 0 напускати, напустити (пускати, пустити) «-wh (^ну) (умышленно запутывать) напускать, напустить (пускать, пустить) туману, наводить, навести тень; (одурачивать разе. — обычно) пускать, пустить пыль в глаза [Пастуха за печінки бере — комірник напускає туман на людей (Горд.); Тут щось таки добре наплутано.. Видно, він пустив туману не тільки мені, а й вам (Смол.)]. туман2, -на (денежная единица в Иране) ист. туман, томан. туманёць, -нцю ласк, от туман1 [Дніпро синій шумів, і легкий туманець качавсь понад ним (Вовч.); Чорним туманцем скучувалися на полонинах отари овець, що з весни до осені були тут на випасах (Турч.)]. туманити, -маню, -маниш 1) туманить, зату- і манивать; (застилать дымкой и т. п. —еще) отуманивать; (прикрывать прозрачным слоем — изредка) подёргивать [туманом] [Жодний димок не туманив ранкової прозорості над схилами пагорбів (Смол.); І дим від пас не вився вгору, А припадав до тихих трав, Росу туманячи прозору (Нагн.)]; 2) (перен.: затемнять, делать неясным сознание, запутывать мысли и т. п.) туманить, затуманивать, отуманивать; (только с целью обмана разг. — ещё) морочить, дурачить • [В розчинене вікно вривався плескіт моря і, мов колискова пісня, туманив учневу голову (Панч); Ми, дівчата, ізглядуємось: чого там панночки нашої не навчено! а найбільш, бачця, людей туманити! (Вовч.); Церковне кадило людей туманило (приказка)]. туманитися, -маниться І) туманиться, затуманиваться; отуманиваться; подёргиваться [туманом] [Сіріє... Над озером туманиться... (Вишня); На гори сходить вечір ніжнокрилий, туманяться далекі вітряки (Сос.)]; 2) туманиться, затуманиваться, отуманиваться [Від вина, легкого і п'янкого, туманилася голова (Собко); В голові туманилося від гуркоту заліза | і десятків голосів, які зверталися до нього з різноманітними скаргами і претензіями (Руденко)]. Ср. туманити 1—2. туманіти, -шю, -нієш 1) туманиться, становиться туманным, затуманиваться; (становиться непрозрачным — ещё) отуманиваться, подёргиваться туманом, подёргиваться дымкой [Ліворуч, скільки видно окові, туманів сизуватий ліс (Лє); Все навкруги | туманіло, ніби пригнічене важкою літньою спекою (Гонч.)]; 2) (терять способность ясно мыслить и т. п.) туманиться, становиться туманным, затуманиваться; отуманиваться; (сильнее) тупеть [Туманіли голови, плутались п'яні язики рибалок (Шиян); Пече, як свердлом крутить, аж у голові туманіє (Вас); Живу.. Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу... (Вовч.)]; О т у м о ю ~ти уст. торчать [Пішла б краще в садок, подивилася по видноті на се місце, де ціле літо прийдеться літувати, ніж отут тумою туманієш (Мирн.)]. туманний 1) туманный; (затянутый мглой— ещё) мглистый; (неотчётливый — ещё) смутный [День сьогодні був хмурий і туманний (Шовк.); Часами вітер трохи підіймав над морем туман, але швидко туманна мряка знову обгортала все (Трубл.); З'явились постаті туманні в полі, Пообіймались білими руками (перекл. Л. Українки)]; 2) перен. туманный; (неясный—ещё) смутный; (недостаточно определённо выраженный) расплывчатый [Він полюбляв у розмові робити загадкове обличчя, кидати товаришам по службі туманні натяки, читати на вечірках вірші (Янов.); Було і страшно і хвилююче привабливо побачити столицю і співати в театрі. Все це було ще таке неясне, туманне, але солодко-знадливе (Донч.)]. туманність, -ності 1) туманность; мглистость; смутность [Висоти не було. Вона зникла, від вершини і до самої підошви перетворившись на суцільне ревище, на клубливу туманність (Гонч.)]; 2) туманность; книжн. смутность; расплывчатость [Говорив Старов на цей раз досить ясно, без властивих йому туманностей (Ільч.)]. Ср. туманний 1—2; 3) астр, туманность [Гігантські радіотелескопи ловили., радіовипромінювання Сонця, зірок і безконечно далеких туманностей (Літ. газ., 1958, V)]. туманно нар. 1) туманно; мглисто; смутно [Сніг падав безшелесно й рівно, Туманно танули огні, І дальній дзвін стояв так дивно В незрозумілій тишині (Рил.)]; 2) туманно; смутно; расплывчато [Дуже мало, туманно пам'ятає Валерик своїх батьків.. (Гонч.)]. Ср. туманний 1—2. туманограф спец, туманограф. туманочок, -чку ласк, от туман1 [Туманочку, туманочку! Поклонись зорі, Покоти нам тарілочку По нашій горі... (Гл.)]. тумба тумба [Проходячи повз афішну тумбу, обидві дівчинки фиркнули й переморгнулися (Ільч.); Столи були круглі або овальні з однією тумбою та прямокутні з фігурним профілем на бокових щитках (Нар. творч. та етн., 1957, 2)]. тумбочка 1) тумбочка [На буфеті, тумбочці, етажерці і вікні — всюди стояли фігурки маленьких слоників, білих лебедиків, сірих гусят і жовтих каченят (Чорн.)]; 2) уменьш. тумбочка [По троє кидаються вони [плавці] зі стартових тумбочок у воду, здіймаючи цілі фонтани позолочених сонцем бризок (Собко)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)