Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
туп 123 тур тупо нар. тупо; бессмысленно [Колеса тупо б'ють... по рейках перебої... (Сос); Вчився вразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспосо- битись до приймання шкільної науки (Фр.); Сухими гарячими очима вона тупо дивилася в темряву (Донч.)]. Ср. тупий, тупоголовий разг. тупоголовый, туполобый [Дивацькі постаті.. Висвічують мені з туману далини... А далі згадую ревіння многожерле Тупоголової царевої війни (Рил.)]. туподум разг. тугодум, тяжелодум. туподумний тяжелодумный; (реже) тяжелоумный [Навіть туподумні царські цензори, сперечаючись, дозволяти чи не дозволяти до друку «Мертві душі», висловлювались, що Гоголь цим твором, самою його темою повстає проти кріпосного права (Рил.)]. тупокінцевий тупоконечный. тупокутний тупоугольный, туполобий разг. туполобый, тупоголовый [Та землю не скорив одеську, Життям торгуючи людським, Ні туполобий Антонеску, Ні фюрер в безумі гидкім (Рил.)]. тупоносий тупоносый [Оси, оси, які ви тупоносі! Принесіть мені меду (Ном.)]. тупонути см. тупати. тупорилий тупорылый; (перен.: глупый разг.— і изредка) тупоумный [Тупорила золота рибка з великими прозорими вусами підпливла до скла (Собко); Тупорилі бульдозери та схожі на велетенських кенгуру скрепери дівчина бачила вперше (Дмитр.); А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршомазам (Шевч.)]. тупотання см. тупотіння, тупотати см. тупотіти. тупотіння, тупотання тбпот [Наближалося тупотіння кількох пар ніг (Вас); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Мирн.)]. тупотіти, -почу, -потиш и тупотати, -почу, -почеш тбпать; разг. топотать [— Геть! геть з хати! — верещав тонким, не своїм голосом пан Микола й тупотів ногами в калошах (Коцюб.); Із серця скреготав [Ентелл] зубами, Об землю тупотав ногами (Котл.)]. тупотне, тупотнява усилит, разг. [сильный] топот; разг. топотни [Згодом, пройшовши кілька гонів, почули вони позад себе гомін і тупотню (Стор.); Як страшно, коли затихає дім, який ще недавно тремтів з верху до низу від тупотняви й веселого гамору дітвори (Донч.)]. тупоумний тупоумный [Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, ыевчений і зроду таки троха тупоумний (<*>?.)]. тупоумство тупоумие [Мені прихопилося не рае в житті боротися з вузькоглядністю, тупоумством і невільничими поглядами (Коб.)]. тупоходий: г^дий кінь разг. лошадь, имеющая замедленный шаг. туп-туп, тупу-тупу межд. разг. топ-топ. тупуватий туповатый [Так жив цей самовдо- | волений тупуватий принц клаптикової імперії (Гонч.)]. тупуватість, -тості туповатость. тупу-тупу см. туп-т^п. тупцювання, тупцяння топтание; (образно — о хлопотах, требующих хождения по разным местам разг. -г- обычно) беготня [Шпуль добре розумів, до чого може призвести його тупцювання на місці. Він відразу ж після розмови наказав перенести свій командний пункт ближче до застави (Збан.); Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (Н.-Лев.)]. тупцювати, -цюю, -щбєш и тупцяти, -цяю, -цяєш топтаться; переминаться [с ноги на ногу]; (образно — о ходьбе мелкими шагами — изредка) семенить [Дівчина тим часом тупцювала на цегляній доріжці, гріла руки, заклавши їх у широкі рукава (Збан.); Старий грає, примовляє, Ногами тупцює (Шевч.); Він звернувся до графа, який несміливо та ніяково тупцяв по килиму (Ільч.); Довго тупцяли гості в прихожій, довго роздягались та чепурились (Н.-Лев.); Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (Фр*)]\ 0 ^ти коло (біля) кого (ходить, ухаживать за кем) разг. проявлять заботу о ком, заботиться о ком; (ухаживать, преследуя корыстные цели) разг. увиваться за кем [Він тупцює коло неї, у всьому допомагає: і відра їй несе з водою од криниці, і дров у хату внесе, ще й у печі затопить (Н.-Лев.)]; ^ти коло (біля) чого (образно — о заботах, хлопотах) разг. суетиться, хлопотать [Баба тупцяв коло печі — тільки оце паляниці повиймала (Барв.)]; ~ти на [одному] місці (не двигаться вперед, не развиваться) разг. топтаться на [одном] месте [— Адже ваша шахта тупцює на одному місці, — порушив тривалу мовчанку Висоцький (Ткач)]. тушповатися, -цююся, -цювшея и тупцятися, -цяюся, -цяешея редк. топтаться; переминаться [с ноги на ногу] [Приїжджали механіки із Львова, із Дрогобича, з Самбора, тупцювалися біля неї, смикали за ручки всякі, а машина стоїть нерухомо (Чорн.); Тупцявся вовк, тупцявся коло лисиччиної хатки — не влізе (народна казка)]; 0 ^тпся на [одному] місці (не двигаться вперёд, не развиваться) разг. топтаться на [одном] месте [Приїздив редактор і влучно зауважив: на одному місці тупцюємось. Старою славою живемо (Жур.)]. тупцяння см. тупцювання, тупцяти см. тупцювати, тупцятися см. тупцюватися. тупчак, -ка, топчак с.-х. топчак [Не милуватися вони прийшли сюди, а роздивитися, чи багато то добра придбав дід, чи не можна б частину яку продати, бо от же тупчак мається строїти, треба на його немало грошей (Мирн.)]. тур1, -ру шахм. и пр., перен. тур [У третьому [шаховому] турі першу перемогу здобув гросмейстер Таль (Рад. Укр., 1959, І); Лише три тури протанцювала Лара з Ва- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)