Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тух 128 тхо у його хаті потухло зовсім. Далі й по других вікнах стало тухнути (Мирн.)]. тухнути2, -ну, -нені (становиться тухлым) тухнуть. туц межд. тук, стук. туцкатися, -кається сталкиваться [рогами], бодаться [— Я лиш чую, — мовив Санчо,— Як блеють ягнята й вівці, Дзвонять дзвоники на шиях, Туцкаються барани (Фр.I г туча туча [Тут дощі поливають землю сливе щодня, а наглі тучі, заливні дощі з громом бувають двічі на тиждень (Н.-Лев.); На бій ми підем, як один, неначе велетні могучі, і розметем ворожі тучі (Сос.)]. тучити, -чу, -чині (делать упитанным) редк. утучнять, делать тучным [Хазяйське око товар тучить (Рудч.); Піч тучить, а дорога учить (Ном.)]. тучитися, -читься редк. утучняться [— Кров нашу п'єте! Шкіру з нас дерете! Шпіком нашим тучитеся!— озвався окрик одного з юрби [до пана принципала] (Фр.I- тучка уменьш. тучка [На схід, на схід вагони мчать... Над паровозом диму тучки... (Ол.)]. тучний тучный [Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси, кличуть городи синім сочистим листом, тучна земля диха на неї теплом (Коцюб.)]. тучний редк. грозовой [Од великого тучного дощу вродив хліб (Н.-Лев.)]. тучність, -ності тучность [Галаган.. вловив у Діденкових словах не лише бажання зробити йому приємність, але й натяк на його тучність (Головко)]. туш1, -ші (краска) тушь [Антон швидко збігав у "кубрик і приніс свої малюнки, зроблені тушшю (Ткач)]. туш2, -ша муз. туш [Щороку, як Перегуда відкривав такі [звітно-виборні] збори, Зінько з Кирушею грали туш (Куч.)]. туш3, -шу спорт, туш. туша туша [Мар'ян Хомаха, виряджаючи Юрка в науку, заколов угодованого кабана й половину туші дав синові (Чорн.); Оті Лаури і Джульєти, Прекрасний сон прекрасних душ, — Це й ви, читачу, визнаєте, — Миліші від міщанських туш (Рил.)]. туше нескл. сущ. ср. р. муз., спорт, туше [Поліна К.: ..Бачили! В дівчинки хист, почуття мелодії, туше, а вона й досі гам не знає (Коч.)]. тушевий тушевый. Ср. туш1. тушист полигр. тушист. тушити, -шу, -шиш гасить, тушить [Горіла ваша хата, Аж гори освітила. Пожарище тушити Збігалась люду сила (Нагн.); Мовчанка., гнів тушить (Ном.)]. тушка уменьш. тушка [У чемоданах рівними рядами укладені тушки птахів і звірині шкури (Веч. Київ, 1958, II)]. тушканчик зоол. тушканчик [Тут був ковиль і дикий степ, літали орли й ночами стрибали тушканчики (Донч.)]. , тушкований кул. 1) прич. тушенный; томлённый; морённый; 2) прил. тушёный; томлёный; морёный. Ср. тушкувати 1. тушкування 1) тушение; томление; морение; 2) кутанье. Ср. тушкувати 1—2. тушкувати, -кую, -кувш 1) кул. тушить; томить; (притуплять остроту блюда, запаха разг. — обычно) морить [Більшість продуктів для м'ясних страв обробляють комбіновано — спочатку м'ясо смажать, а потім тушкують (Укр. страви)]; 2) (плотно обёртывать) редк. кутать; (заслоняя, делать невидимым — изредка) закрывать, скрывать. тушкуватися, -куюся, -куєшся 1) тушиться; томиться; мориться; 2) кутаться [Люди затулялися, тушкувалися, захищалися від дощу й суховію (Кундз.)]. Ср. тушкувати 1—2. тушований (чертёж, рисунок) тушёванный. тушонка кул. разг. тушёнка [Разом з крупою вона вийняла банку тушонки й шматок цукру (Янов.)]. тушувальний тушевальный. Ср. туш1. тушувальник тушевальщик. тушувальниця тушевальщица. тушування тушевание, тушёвка. Ср. туш1. тушувати, -шую, -шуеш тушевать. Ср. туш1. тушуватися, -шуюся, -шуешся тушеваться; (только перен. разг. — изредка) стушёвываться [У столовій Хоменко навмисне сів поруч Залізняка і., сказав: — Ти не тушуйся, командуй, як я зайнятий (Собко)]. туя бот. (Thuja L.) туя [Дівчина у квітчастій хустині зриває гілочку туї і розтирає її вічнозелене січене листячко між пальцями (Вільде)]. тхір (род. тхора) хорёк, хорь [Маленький, гостренький носик і невеличкі пильні очі надавали йому схожості з тхором (Бойч.)]. тхнути, -не разг. 1) несоверш. [неприятно] пахнуть; (слегка разг. —обычно) попахивать, припахивать, подпахивать; (о лёгком привкусе, неприятном запахе—ещё) отдавать, разг. отзывать, отзываться; (об очень дурном за- пахе разг. — ещё) разить, фам. вонять, безл. тянуть, нести [Ми пішли до старої хати.. Тхнуло цвіллю, пусткою та старою горілою цеглою (Вас); Дорогою худоба води у ставку не п'є, бо там застійна вода, тхне болотом (Горд.); Вони з кімнат повимітали панське сміття, побілили стіни, повимивали двері, вікна, шибки, щоб у кімнатах клубу і не тхнуло панством (Чорн.); Схилилась над ним Яринка, скрикнула... Від батька тхнуло горілкою (Донч.)\; 2) (несоверш. и соверш.: обдавать струёй, воздуха, дуновением и т. п.) безл. веять, повеять, пахнуть (соверш.разг.); перен. тянуть, потянуть [Гори, вкриті лісом, неначе жевріли жаром, пашіли теплом і робили надзвичайно ефектний контраст з супротилежним затіненим берегом, звідкіль тхнуло прохолодою та вогкістю (Н.-Лев.); Тільки що дістав од тебе листа, і таким теплом на мене тхнуло (Коцюб.)]. тхоревий хорёвый, хорьковый. тхореня, -няти хорёк [Тхір вибіг з своїми тхоренятами (Гр.)]. тхорик редк. хорёк [Ходив [Мошко] по селах міняти «щетини-волосини», скуповував |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)