Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тяж 133 тяяс остуда по виду виступить, а ця ще краща робиться (Дн. Чайка)]; зайти в ~ж уст. стать (сделаться) беременной, забеременеть. тяжа уст. см. тягар. тяжба уст. тяжба [Не треба нам тяжби, нічого мені батько не залишав, а заповідав одно: бути таким, як Він (Скляр.); Ми взграли тяжбу з Антантою, тому що вона розраховувала на дрібні нації і разом з тим від себе їх відштовхнула (Ленін)]. тяженький разг. тяжеловатый; (в сказуемом разг. — ещё) тяжеленек [— А, горенько тяженьке! — промовляє чорнява струнка молодиця, — і до чого тільки людина не доведе себе!.. (Вас.)]. тяжёнько нар. разг. тяжеловато; (реже) тяжеленько [Як заб'ється їй серденько, Як дівча зітхне тяженько, Як заплачуть чорні очі, Вертай, вітре, к полуночі! (Руд.)]. тяжина обл. выбойка (уст.), пестрядь, пестрядина [Та таки й одягнена [Явдоха]: кожух білих смушків під тяжиною і бабаком обложений, тільки що скрізь на ньому дірки (Квітка)]. тяжиновий обл. пестрядйнпый, пестрядёвый [Та як же пішов дощ., та з холодним вітром; а вона була ув одній тяжиновій юпці і свитини не брала (Квітка)]. тяжити, -жить редк. тяготить, отягощать [Зникає риба срібною стрілою, Як на затон примарою хисткою Рибалки віддзеркалення впаде — Але від думки де сховатись, де, Від думки, що пече, тяжить і тисне? (Рил.); А проте почуття вини тяжить на сумлінні, і я прошу вибачити мені (Коцюб.)]. тяжитися, -жуся, -жишся редк. тяготиться [Він народився і виріс схизматиком, але вже довгий час тяжився своїм оточенням і вірою (Тулуб)]. тяжіння тяготение; (о физическом явлении — ещё) притяжение [Одним з проявів тяжіння українського народу до Москви були переселення селян, міщан і козаків з українських земель, захоплених литовськими князями, в межі Російської держави (Іст. Укр. РСР)]; закон всесвітнього ~пя физ. закон всемирного тяготения (притяжения) [В 1687 році великий англійський вчений І. Ньютон після багаторічної праці встановив закон всесвітнього тяжіння, який привів кінець кінцем до торжества системи Коперпіка (Колг. Укр., 1958, 2)]; сила ~ня физ. сила притяжения (тяготения), тяжіти (тяжію, тяжієш и тяжу, тяжиш) тяготеть; (устремляться к кому-либо, чему- либо — ещё) тянуться; (о гнёте, господстве, властвовании над кем, над чем. разг. — изредка) довлеть [Протягом всього свого існування український народ завжди тяжів до братнього великого російського народу (Рад. Укр., 1953, XII); А всі ці люди мають свого керівника, вони слухаються однієї людини, вони всі тяжать до одного центра, і цим центром є бригадир, який стоїть біля преса на трибуні (Собко); Але кріпацьке ярмо ще тяжіло над ним, і він був іграшкою в руках свого хазяїна (Іван.); Море стелеться чорним важким оксамитом, небо і чорне, і хмарне тяжіє вгорі (Л. Укр.)]; мі с я ц ь ^>жить до землі луна тяготеет к земле. тяжкенький 1) тяжеловатый; 2) трудноватый, тяжеловатый; (в сказуемом разг. — ещё) трудненек, тяжеленек. Ср. тяжкий 1—2. тяжкий 1) тяжёлый, (реже) тяжкий (книжн.); (огорчительный, неприятный — ещё) тягостный; (сильнее — причиняющий страдание — обычно) мучительный; (об опасном положении um. п. — ещё) бедственный [В кожнім колосі тяжкім Весняне сонце й май- ський грім (Рил.); Сьогодні вперше після тяжкої хвороби Яша пішов у школу (Донч.); Я сьогодні в тузі, в горі, Мов у тяжкім сні, — Отруїли ясні зорі Серденько мені (Л. Укр.); Ох, мені лихо тяжкеє! Пропала ж ти, моя горличко, навіки пропала!.. (Стор.); Вій звісив голову в тяжкій задумі (Фр.); Розступися, сира земля, прийми мене, щоб я не бачила материних слізочок, тяжкого стида її, що я їй наробила! (Квітка); І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Шевч.)]; ~ке в р а ж є н я тяжёлое (тягостное) впечатление; ~кё минуле тяжёлое (мрачное) прошлое; г^ка образа см. образа; ^кё п о- в і т р я тяжёлый воздух; (душный — ещё) спёртый воздух [В хаті було тяжке повітря (Чорн.)]; 2) (нелёгкий, связанный с большими трудностями) трудный, тяжёлый, (сильнее) тяжкий [Вони [дворові] шукали собі оселі по шинках, щоб швидше скоротати ті тяжкі два роки, котрі вони повинні були одробити (Мирн.); Це правда, правда, що під Ленінградом У бліндажі лежав з бійцями Ленін рядом. Інакше б їм тяжку не витримать облогу, Інакше як би їм здобути перемогу (Бичко)]. тяжкість, -кості 1) тяжесть; тягостность; мучительность; 2) трудность [I не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (Гонч.)]. Ср. тяжкий 1—2. тяжко нар. 1) тяжело; тяжко; тягостно; мучительно [Господи, як не хочеться лишати нагрітого місця, як тяжко розлучатись з солодким ранішнім сном! (Коцюб.); Задумався батько, тяжко зітхнувши, задумався й молодий Микола (Н.-Лев.); Трагічна смерть Березіна тяжко приголомшила і Віту, і мене (Грим.)]; г^ко на душі (на серці) (в значении безличного сказуемого) тяжело (тяжко) на душе (на сердце) [Без тебе, Анелю, в мене тяжко буває на душі (Чорн.)]; 2) трудно, тяжело; тяжко [Старого лиса тяжко зловити (Ном.); Не годиться сих грошей марно тратити.^ Тяжко він їх заробляв (Барв.)]. Ср. тяжкий 1—2; 3) (редк. —г в усилительном значении) очепь; книжн. весьма; (изредка) сильно [Навго- роді коло броду Верба похилилась. Зажурилась чорнобрива, Тяжко зажурилась (Шевч.); Був собі в одного чоловіка собака Сірко — тяжко старий (народна казка); Софія згадала, що баронеса давно її жде і певне досі тяжко люта (Л. Укр.)]; 0 ~*ко |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)