Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тяж 134 ридати (заридати и т. п.) \ горько рыдать (зарыдать, поэз. уст. возрыдать и т. п.) [І старець тяжко заридав, читать писанів покинув (Шевч.)]; ^ко розумний хто редк. очень умный кто; разг. ума палата у кого. тяжкопоранений, -ного сущ. тяжелораненый [Ворог втікав, а на полі лишалися вбиті | і тяжкопоранені (Хижн.)]. і тяжкохворий, -рого сущ. тяжелобольной [Тут І панувала особлива тиша, яка бував тільки по лікарнях, де лежать тяжкохворі (Трубл.)]. тяжкуватий тяжеловатый. тяжчати, -чаю, -чавш тяжелеть, становиться тяжелее, делаться тяжелее, становиться более тяжёлым, делаться более тяжёлым. тяжче 1) прил. см. тяжчий; 2) нар. труднее, тяжелее; обл. тяжёле, тяжёлыпе [Його [Кармелюка] гнали усе далі та далі, а вони [дружина й дочка], эоставшися — тяжче та тяжче заробляли та... та дожидали (Вовч.)]. тяжчий бблее тяжёлый (чем кто, что), тяжелее (кого, чего и чем кто, что). тяма равг. понятливость; (реже) соображение; (способность быстро понимать) сообразительность, смышлёность, сметливость; разе. смётка [— Сей Шелевило — брехунець, — дума Хапко, — а проте... Тями йому не бракує: вна, що личко, що ремінець... (Вовч.)]; О без г^ми разг. ничего не і сознавая, бессознательно (нар.); в беспамятстве; (без чувств) без сознания; (в сочетании с глаголом лежать и т. п. разг. — еще) \ без памяти [Вона [ріка] клекотіла та шуміла під ногами у нього.., а він вдивлявся без тями в її бистрину (Коцюб.); Страшно неправди 3 тими устами, Що цілував я Вчора без тями (Павл.); Мені сказали, що я пролежав без тями два тижні (Фр-)\\ брати, взяти до ^ми (щ о) уст. понимать, понять (что); (стараться уяснить что-либо) уст. вникать, вникнуть (во что) [I я та «інженер» почули новину, Що з німцями зайшло в Росії на війну. Не зовсім ще тоді ми це взяли до.тями (Рил.)]; доходити, дійти до «-wmh (осознавать) разг. уст. постигать, постичь (что), уразумевать, уразуметь (что); згубити (загубити) г^му уст. потерять рассудок [Солдат був напідпитку, знов мазнув Аирі-Жака по вусах і ваіржав, а коли той, загубивши тяму, поліз битися, схопив його в оберемок і потяг досередини (Янов.)]; мати ^му (до чого) уст. быть способным (к чему); разг. иметь смекалку, быть смышлёным (сметливым) [Має тяму до римарства (Борз. у. — С л. Г р.)]; не при ^>мі не в себе, не в своём уме [— А що, Мирон Іванович? — говорить тоді голосно управитель. — Не повно ума, не при тямі, — одказує йому той (Вовч.)]; приходити, прийти до ^ми приходить, прийти в сознание (в себя) [Степан К икало прийшов до тями, лежачи в ліжку (Собко); Обличчя в людей із хутора були бліді й перелякані: вони тільки тепер прийшли до тями й важко думали над тим, що зопалу вчинили (Панч)]. тямити, -млю, -миш разг. понимать (что), иметь понятие (о чём); (быть в состоянии разобраться в чём) соображать (что); разг. смыслить, смекать; шутл. мараковать [Я сестричку став учити. Букваря узяв у руки, Показав їй перші букви. І сестриця каже: «А» — Уже тямить щось вона (Ст.); Так є ж такі дурні, Що іноді за те беруться, До того пнуться, Чого й не тямлять (Гл.); Тихо було в залі: навіть ті, хто не тямив нічого в Шекспірі, хто не розумів Олдрі- джевої мови, всі мовчали й слухали (Ільч.)]; 0 ^ти до нових віників (об угрозе) разг. помнить до новых (свежих) веников, не забыть до новых (свежих) веников [Тямитиме до нових віників (Ном.)]; ~ти смак у чбму уст. разбираться в чём; разг. смыслить в чём, знать толк в чём [Петро: Павле Петровичу, я чув, що ви й у віршах смак тямите, бо й самі їх пишете (Самійл.)]; не ^ти себе не пбмнить себя, быть вне себя, выходить из себя; (сильнее) разг. шалеть [Не тямлячи себе від хвилювання і не питаючи дозволу, Андрій прожогом влетів до кабінету Хо- мушка (Гур.); Олександра дико скрикнула. Той крик ще більше розлютив Гната. Не тямлячи себе, кинувся він на Олександру (Коцюб.)]. тям йтися, -млюся, -мишся уст. сознавать себя; (изредка) отдавать себе отчёт [Ой як нап'ється, то й не тямиться (Чуб.); Велика розпука відібрала йому силу, майже не тямився, що з ним діється (Кобр.)]; гатися па чому разг. уст. понимать что, разбираться в чём; н є ^тися в і д чого уст. не помнить себя (быть без ума) от чегб [Внутрішньо не тямлячись від щастя, що переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч 8 Юрієм (Гонч.)]; нехай вони [собі] ~мляться! уст. будь они неладны!, ну их!; (сильнее) бран. пропади [они] пропадом! [То доброго, мовляв, полай і покартай, а він тобі ще й поклониться, а ледачому що? ти йому образи, а він тобі луб'я. Нехай вони тямляться! (Г.-Арт.)]. тямка, (обычно мн. ч.) тямкй, -мок: брати, взяти в ~ки (разбираться в чём) уст. понимать, понять; (воспринимать сознанием— обычно) осознавать, осознать [Видно, він і сам се брав у тямки; через те й ні в які розмови з людьми не зривався (Барв.); Коли Дорошук розумів прочитане, вів охоче., переказував, коли ж нічого не взяв у тямки, не признавався, а спокійно, трохи зневажливо відповідав: — Ти сам письменний. Прочитай, то й узнаєш, про віщо там написано (Донч.)]; без «¦^ки (без чувств) уст. без сознания; бессознательно (нар.) [Він без тямки засо- вався на ліжку, зітхнув, заскреготав зубами... (Мирн.)]; см. ещё тямок; в ^>ку [бути], даватися, датися (кому) в г^ки (в ~ку) помниться (кому); (сильнее) врезаться в память (кому) [Страшно далася в тямку Шимкові та зима (Фр.); Нагодиться Андрій Орлик до нього, просить [Антін], щоб полічив кути, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)