Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тьм 136 тьх куточка, як три прив'ялі квітки, що. забули виставити на дощ (Вас); Не тьмаріть мені думок речами запальними (Л. Укр.)]. тьмаритися, -риться 1) затмеваться; тмиться; затемняться, темнеть; (меркнуть — ещё) становиться тусклым, тускнеть, разг. тускнуть; омрачаться, помрачаться, мрачиться (уст.); (погружаться во мрак) мрачнеть [Вже тьмариться сонце і віє прохолодою, на обрії гуркотить грім і палахкотять блискавки (Куч.); Темніє небо, смутно тьмариться сад, що осінні малярі його золотили та малювали (Вас.)]; 2) омрачаться; помрачаться; (о лице, взоре um. п. — ещё) тускнеть, мрачнеть [Там, де невільниці собі сліпили очі При світлі каганця убогім і чаднім, Де спини гнулися ще змолоду жіночі, І розум тьмарився, і в хаті слався дим, — Дорога стелеться ясна і безупинна, Шляхів заказаних у праці вам нема (Рил.)); 0 в о ч а х «-^риться безл. в глазах темнеет [Від таких думок тьмарилось в очах (Козл.)]. Ср. тьмарити 1—2. тьма-тьмуща (род. тьми-тьмущої), редк. тьма- тьменна (род. тьми-тьменної) разг. тьма- тьмущая, тьма тем; разг. уйма; (реже) разг. уймища; фам. прорва [Ладимко довгою бамбуковою палицею розгортає траву, розганяючи сонних змій. їх тут тьма-тьмуща (Руденко); Досить було раз уважно глянути на дно потока, щоб переконатися, що раків у цім тьма-тьмеина (Фр.)]. тьмйти (тьмить) уст. тмить [Де я не йду, що не почну, все тінь твоя зо мною і конидий сміх, момент утіх тьмить хмарою сумною (Фр.)]. тьмйтися (тьмйться) уст. тмйться [Зелененький берег тьмйться, Річка срібная шумить (Метл.)]. тьмяний, редк: тьмавий тусклый [При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (Коцюб.); Над степом стояли тьмяні сутінки, а небо па сході побіліло (Козач.); А понад всім тим сонним, тихим раєм Склепиться чистий, тьмавий звід небес (Фр.)]. тьмяність, -ності тусклость. тьмяніти, -nie 1) тускнеть, разг. тускнуть; (только о красках, тонах и т. п. — ещё) жухнуть [Ті, що вийшли з тьми, у пітьму і кануть, бо коли сходить світило дня, тьмяніють світила ночі (Гал.)]; 2) (неясно еиднеться — о тёмных предметах) темнеть, темнеться [Ніде на вулиці ні цяточки, хіба., під хатою ледь тьмяніє у темряві іще чиясь сіра постать, німа й насторожена (Головко)]. тьмянішати, -шає тускнеть, становиться более тусклым [Коли ось раптом день став тьмянішати. Здригнулося військо, і всі голови підвелися до неба (Тулуб)]. тьмяно, редк. тьмаво нар. тускло [Перед вечором підійшов паровоз. Вій важко дихав, тьмяно поблискуючи масними боками і (Ткач); Над канапою, на завішеній килимом стіні, тьмаво поблискує старовинна козацька пищаль (Гонч.)]. тьмкно-блискучий тускло-блестящий [Це хутро часто навіть спилося Юлдашеві. Було воно тьмяно-блискуче, м'яке, як масло (Донч.)]. | тьмянуватий тускловатый. тьоп межд. шлёп; (для обозначения удара разг. — ещё) хлоп, хлесть, хвать [Почимчикую: тьоп, тьоп, да й да пошту, грошики й подам Петрусеві (Барв.); Тьоп його по пиці! (Полт. г. — С л. Г р.)]. тьопати, -паю, -паєш, тьопнути, -ну, -неш разг. 1) (ударять, стучать чем по чему) шлёпать, шлёпнуть; (стегать чем-нибудь гибким — обычно) хлестать, хлестнуть, усилит, хлестануть [В обличчя тьошла листям ліщина, струшувала холодні сльози мені на голову (Десн.); Як тьопнув Сір- ченко змія, так і зчесав йому всі три голови (Чуб.)]; 2) (только несоверш.— образно о ходьбе) разг. шлёпать; (торопливо, быстро идти куда-либо фам. — ещё) трепать [Тьопа дівчинка по бруку До села (Воронько); Взяли ми курс в енському напрямку і потьопали. А тьопати треба було кілометрів зо два лісом, а там іще стільки ж лугом і по ріллі (Баш)]; 3) (только несоверш. — образно — о еде с жадностью) разг. шутл. уплетать [Надолужуючи прогаяне в дорозі, Данько тьопав так, що й за вуха його не відтяг би: скучив за гарячою стравою (Гонч.); Тьопай, Мартине, мати ще підкине (приказка)]. тьопатися, -паюся, -паєшся шлёпать; трепать; (о медленной ходьбе разг. — обычно) плестись; (о ненужном хождении куда- нибудь разг. неодобр. — изредка) таскаться [Улас сердився, що по дощеві прийде- ться тьопатись до погреба (Н.-Лев.); Шкандибиха: Чого до тії матері день у день тьопатися? Чоловіка та свекруху судити? (Мирн.)]. Ср. тьопати 1. тьопнути см. тьопати. тьотя разг. тётя [— Я, мамо, піду до тьоті,— схопившись з постелі, просилася Галя (Мирн.)]. тьох межд. щёлк; (о сердце) тук [В саду соловей — тьох, тьох, — Котиться сльоза, як горох (Чуб.); Що рибка смик— то серпе тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (Г.-Арт.)]. тьохкання щёлканье; (реже) разг. щёлк; щекотание, щёкот; ёканье [У травні весь ліс солодко гримів від солов'їного тьохкання й свисту (Докч.)]. Ср. тьохкати. тьохкати, -каю, -каєш, тьохнути, -ну, -неш щёлкать, щёлкнуть; (реже — о птицах — ещё) щекотать (несоверш.); (о сердце) разг. ёкать, ёкнуть [А соловей аж горло надриває І на всі заставки співає: Щебече, і свистить, І тьохкає, і торохтить (Гл.); Щось гуде струною На бузку близенько; В лузі за вербою Тьохнув соловейко (Стар.); Над ними кулі тьохкали вгорі та безсило стогнали, розбиваючись об залізо мостової феоми (Ле); Радісно йти хлопцеві. В грудях тьохкає серце, і під ногами весело поскрипує скутий морозом сніг (Цюпа)]. тьошка тёшка. тьху, редк. тьфу межд. разг. тьфу, фу [—Тьху, пек тобі, цур!.. — одітхнув він врешті,— як налякало! (Коцюб.); — Тьфу па вас! — злісно плюпула багачеві під ноги Мокрина і побігла до хвіртки (Козл.)]; тьху -ти, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)