Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
убн 140 убп (о причиняющем боль — обычно) вонзаться, вонзиться; О ^тися у гроші разг. богатеть, разбогатеть; зватися в лопатки і а) (о горохе) завязывать плоды [Тим часом вже почав [горох] вбиватись і в лопатки: А ж тут прийшла черга і на самі стручки (Г.-Арт.)]; б) перен. вырастать; ^тися в п і р'я (в к о л о д о ч к и, в палки) прям., перен. разг. оперяться, опериться (З тобою Єдипеє добро було — Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Шевч.)]; убитися в сало разг. разжиреть [А як біскупом зробився Та вбився у сало, То вже йому і чотирьох [коней] Зробилося мало (Руд.)]; ^тпся в силу набираться, набраться силы (сил); (крепнуть) входить, войтй в силу [Яблуньки вбиваються у силу. Бруняться у місячній імлі (Вирг.); Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (Мур.)]. убивець, -вця убийца. убивство убийство [Одна згадка шкільних років пов'язується у мене зі страшною звісткою про злодійське вбивство улюбленця народу Кірова (Янов.)]. убивця м. и ж. р. убийца [У слідчого не було ніякого сумніву, що вбивця Якима є злодій, який провертів у коморі дірку (Донч.)]. убивчий убийственный [Вона кинула на нього такий убивчий погляд, що Жолкев- ський спинився (Ле); Лірична, тепла строфа раптом змінювалась злою, вбивчою сатирою... (Козач.)]. убивчість, -чості убийственность. убййдуша разг. уст. убийца [А мій батько убййдуша (Манж.)]. убиральня 1) уборная [Що то у вас вбиральні без дверей..? (Ле)]; 2) (комната для одевания) уборная [Bona одхиляла двері од третьої кімнати, з своєї вбиральні, виглядала звідти., й кликала його до себе (Коцюб.)].:, убирання1 1) одевание; убирание; облачение; облечение; 2) убирание; украшение. Ср. убирати1 1—2; 3) (одежда) уст. уборы; (пышные) наряды [Увійшли у свою хату— вона боржій до вбирання, в краще переодягається (Вовч.)]. убирання2 вбирание; впитывание; всасывание; поглощение [Певну роль у русі різних форм мікроелементів у грунті відіграє також біологічне вбирання мікроелементів рослинами і мікроорганізмами (Наука і життя, 1957, 2)]. Ср. убирати2 1. убирання3 уборка. Ср. убирати3 1. убирати1, -раю, -раєш, убрати (уберу, убереш) 1) одевать, одеть; (надлежащим образом разг.— ещё) убирать, убрать; (необычно— еще) рядить (разг.), нарядить; книжн., ирон., церк. облачать, облачить; книжн., перен. облекать, облечь [Тато був такий добрий для мене, так мене любив, убирав м?не гарно, купував мені все, чого я хотіла (Фр.); І молоду в веселий час Дівки до шлюбу убирали (Руд.); Для одного я [Хо] — з торбою па дітей, ..другий убирає мене в шати традицій, поговору, забобонів (Коцюб.); Як тільки владика згодиться, то ми, пом'янувши батька па сороковинах, оженимо нашого Харитона та й уберемо його в рясу (Н.-Лев.); Ні! я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала, ні маски не вмію накласти на неї, ні в ясну одежу убрати не можу (Л. Укр.)]; убрати в шори см. шори; пишно (розкішно um. п.) ^ти пышно (роскошно и т. п.) одевать, одеть, наряжать, нарядить; разг. разряжать, разрядить, (только соверш.) разубрать; 2) (придавать чему-либо красивый, нарядный вид) убирать, убрать (чем); украшать, украсить (чем) [Одгриміла війна, ми вбираєм в квітки Україну після горя й руїн (Сое); Я тепер навчилась, як можна убрати гарно навіть зовсім негарну хату (Л. Укр.); Стіни Галя вбрала шпалерами, пообвішувала вишиваними рушниками (Мирн.)]; п й ш н о (розкішно и т. п.) ~ти пышно (роскошно и т. п.) убирать, убрать; разг. разукрашивать, разукрасить; 3) (на себя) разг. надевать, надеть [Що се? І ти вже вбираєш таке вузеньке? (Мак.); То ви-те нову спідничку вбрали? ..Коли то вам її пошили? (Л. Укр.)]; 4) (только соверш.— загрязнить) разг. выпачкать; разг. вымазать [Убрав ноги в куряву (Сл. Гр.)]. убирати2, -раю, -раєш, убрати и увібрати (уберу, убереш) (в себя и т. п.) 1) вбирать, вобрать; (в себя — еще) впитывать, впитать, (реже) всасывать, всосать; (только прям.— влагу и т. п.) поглощать, поглотить; перен. впивать, впить [Він увібрав голову між плечі й розгублено замовк (Шовк.); Вони стояли поруч., біля вікна.. — дивились у ніч перед собою, вбирали її пахощі і говорили (Смол.); Кирило вийшов у сад і якось разом убрав у себе важкі дерева, повні, як губка, водою (Коцюб.); Ленін увібрав у себе всю волю класу, його героїзм, безстрашність (Бойч.)]; О ^рав очі (доставляет удовольствие) привлекает (ласкает) взор; (очень красив) глаз не оторвёшь [Червоне поле в білих розводах очі вбирало (Горд.); Який то, кажуть, город, Оверківпо! Очі вбирає... (Куч.)],г^ти в с ё б е чиїсь очі (привлекать внимание) приковывать, приковать чей взгляд (чьи взгляды) [Так та хустка була їй до лиця, що тільки вона [Настя] з'явилась на сцені — так і вбрала в себе очі всієї аудиторії (Вас.)]; 2) (умещать) разг. убирать, убрать [— Скільки вас, чому досі не мав про вас звістки? —Бо далеко. Ми аж у Чорному лісі. Зимою в сотню можна було вбрати, а зараз і в тисячу не вбереш (Панч)]. убирати3, -раю, -раєш, убрати (уберу, убереш) 1) (об урожае и т. п.) редк. убирать, убрать [А тим часом хліб треба вбирати, та ще й не гаючись (Мирн.); Уберуть добрі люди з поля хліб (Греб.)]; 2) (есть) разг. уплетать, уплести, уминать, умять; (реже) убирать, убрать [Рябку й не сниться, не верзеться.., Що вовк ягнят, а тхір курчаток убирає (Г.-Арт.); Підвечіркуючи, панич убрав аж п'ять мандрик та горщечок масляків (Квітка)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)