Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
убн 141 убі убиратися1, -раюся, -раєшся, убратися (уберуся, уберешся) 1) одеваться, одеться (во что); надевать, надеть (что); убираться, убраться (во что); рядиться, нарядиться; облачаться, облачиться; облекаться, облечься [Поки ті [дівчата] вбирались, він приготував чай (Шовк.); По обіді Ольга й Катерина почали вбираться в довгі сукні (Н.-Лев.); Мати: ..Я маю дещо там з дочки-небіжки, піди вберися — там на жердці висить (Л. Укр.); Скоро в зелень рясну уберуться садки, — Не пізнати розкішного краю (Граб.); На голову начепила [Параска] нову квітчасту хустку з червоними торочками, ще й в добре намисто вбралася (Н.-Лев.)]; пишно (розкішно и т. п.) гатися пышно (роскошно и т. п.) одеваться, одеться; наряжаться, рядиться (разг.)у нарядиться; разг. выряжаться, вырядиться, разряжаться, разрядиться, (только соверш.) разубраться; ср. убирати1 1; 2) (принимать красивый вид) убираться, убраться (чем); украшаться, украситься (чем) [Всміхається, вбирається травою й квітами земля (Забіла); Вже ріднії поля убралися квітками, Весна сама летить у небі чистім з нами (Рил.)]; О убратися в дурні см. дурень і; ~тися в силу набираться, набраться сил [Батько., дивився, як його син виростав не по днях — по годинах, в силу вбирався і ніс тую силу до моря... (Л. Укр.); Як же дійшов [Максим] до літ та убрався у силу, — біда з ним та й годі! (Мирн.)]; 3) (только соверш.— загрязниться) разг. выпачкаться (чем, в чём); разг. вымазаться (чем, в чём) [Зо всього маху вона грякнулася на землю, розбила ніс, убралася у куряву, як сатана (Мирн.)]; 4) (снаряжаться для отправления куда-нибудь) уст. собираться, собраться [Убирайся, молодий козаче, — Завтра, завтра похід буде! (народна пісня); Одного разу сиджу я, — бачу, мій дяк іде; устаю і радію йому, та бачу, він у дорогу убрався (Вовч.)]; 5) страд, з. (несоверш.) одеваться; убираться; облачаться; облекаться; убираться; украшаться; ср. убирати1 1—2. убиратися2, -рається, убратися и увібратися (убереться) 1) вбираться, вобраться; впитываться, впитаться; всасываться, всосаться; 2) убираться, убраться [— А довго вашої роботи буде? — Та коли б в два тижпі ввібралось! (Вовч.)]. Ср. убирати2 1—2; 3) страд, з. (несоверш.) вбираться; впитываться; всасываться; поглощаться; ср. убирати2 1. убиратися3, -раюся, -раєшся, убратися (уберуся, уберешся) (куда) 1) уст. забираться, забраться [Вбираючись в гущавину, де саме холодом повіяло, панотець каже: — Тут треба копі попасти, та й самі покачаємось в траві (Свидн.); Куди ти вбрався на стіл з постолами? (Ном.); Тепер Еней убрався в пекло, Прийшов зовсім на інший світ (Котл.)]; 2) (удаляться) фам. редк. убираться, убраться [Олекса: ..Я казав йому, щоо не смів він ходить за нами, щоб убиравсь своєю дорогою (Вас); Гляди ж, сьогодні щоб убрався (Котл.)]. убити1 см. убивати1. убити2 см. убивати2. убитий1 1) убитый; умерщвлённый; сражённый [Ні, чорнявий не убитий, Він живий, здоровий... (Шевч.); О р ф є й: ..Він [голос] шелестить, як те сухе, убите сонцем зілля... (Л. Укр.); Бачить Остап,— лежить при дорозі козак вбитий (Вовч.)]; ^тий горем убитый горем [Вернулися селяни додому. Вернулася й Мотря з синами, заплакана, убита горем... (Мирн.)]; 2) убитый; утоптанный [Біжи, коню, дорогою широкою, убитою (народна пісня): Вам здається, що Ви їдете не по вблтііі дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси та чару (Мирн.)]; 3) обитый. Ср. убивати1 1, 3—4; 4) (подавленный) прил. убитый [Олімпіада Іванівна: Любо, ти плачеш, що тобі? Любов убитим голосом: Я не плачу, я не можу плакати... (Л. Укр.); О господи! Дай мені хоч глянуть На народ отой убитий, На тую Украйну! (Шевч.)]; О я к (наче, неначе, мов и т. п.) ~тий как убитый [Мов убитий Старий під хатою сидить (Шевч.)]. убитий2 вбитый; вколоченный [Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Шевч.)]. Ср. убивати2. убитися1 см. убиватися1. убитися2 см. убиватися2. убігати', -гаю, -гаєш, убігти (убіжу, убіжиш) 1) вбегать, вбежать [О р е ст.. вбігає в двері, згодом вибігає знов: Ніде нікого! (Л. Укр.); У ворота вбігло четверо молодих робітників (Панч)]; 2) (заходить на короткое время) разг. забегать, забежать [Убіжить було сусідочка-дівчина до Насті: —Настусю, йди-бо до нас! Поговоримо... (Вовч.)]; 3) (только соверш.— с указанием расстояния) разг. пробежать [П'ятсот верст убігли (народна казка)]. убігатися, -гаюся, -гаєшся разг. убегаться [Вбігалася, аж з мене води текли (Фр.)\. убігти см. убігати. убійний обл. убийственный [[Переквашений луб] ширив кислий, задушливий, убійний сопух (Фр.)\. убійник уст. убийца [Казали їй руки ізв'я- зати. Посадили між злодіями, між убій- никами, молоду та добру (Вовч.)]. убійчий 1) убийственный [Немов дощ блискавок, сипав той сміх, щось було убійче і смертельне в його переливах і наводило жах (Коцюб.); Атака вівчарок справила на нього убійче враження (Смол.)]; 2) (о действии оружия) воен. убойный; О ^чий меч разящий меч [Ти перекуй з убійчого меча робітне рало й загартуй його (Л. Укр.)]. убійчість, -чості 1) убийственность; 2) убойность. Ср. убійчий 1—2. убійчо нар. убийственно [Він був добрим другом і любив нас усіх. Йому важко було бачити, як його хворість убійчо впливає на нас (Пере.)]. убік нар. вбок, в сторону [Пліт круто завернув убік і, вирівнявшись, ліг на рівну воду (Ваш); Враз коні жахнулись і сіп- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)