Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ува 145 ува цім і не вважаємо (Г.-Арт.); Дід посадив його па коліна і уважав, аби в печі горшки не позбігали (Черемш.)]; ^ти па кого, нащо обл. следить за кем, за чем [П у б- л і й: ..Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає па кожний крок свій уважати пильно (Л. Укр.)]; 4 ) (па кого, на що—проявлять интерес, придавать значение) обращать внимание (на кого, па что), смотреть (на кого, на что); {принимать в расчет) считаться (с кем, с чем) [До французької мови і до музики добре і я бралась.. На се вже кожен уважає, кожен і похвалить (Вовч.); Косаря уночі зострічають сичі. Тне косар, не спочиває, Й пі па кого не вважає, Хоч і не проси (Шевч.); Мотря не дуже вважала на Кайдашиху й Кайдаша (Н.-Лев.)]; ~жаючи на що принимая во внимание что; (в зависимости от чего) смотря по чему [Префект: ..Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні (Л. Укр.)]; ~жаючи на обставини (как) смотря по обстоятельствам; ~жаючи на це принимая во внимание это, поэтому; н е ~жаючи на що не обращая внимания на что; разг. не считаясь с чем [Маруся.. була проворна, жвава.. Ходила вона швидко, поралась проворно, не вважаючи на свою старість (Н.-Лев.)]; 0 ^жай сам (с а- м а), г^жайте самі (делай, делайте заключение) разг. смотри (суди) сам (сама), смотрите (судите) сами [—Чи добра кобила? — Вважайте самі (Канев. у. — Сл. Г р.)]; я к ~жавш, ~жавте (в ответе с оттенком предупреждения) редк. смотри сам (сама), смотрите сами; как знаешь, как знаете; тебе (вам) виднее [Орест: ..Чи я маю йти собі геть від вас? Л ю- б о в глухим голосом, повагом: Як уважаєте! (Л. Укр.)]. уважатпся, -жаюся, -жаєшся 1) считаться; (пользоваться какой известностью) слыть [Він вважався здібним працівником, який знає і любить свою справу (Руденко)]; 2) (кому) казаться, представляться [Те, що йому вважалося пайпростішим, найна- туральнігаим, — дочекатися з сина., гідного наступника його капіталів, подавало мало надії на справдження (Фр.)]; 3) страд, з. считаться; признаваться; рассматриваться; примішаться; числиться; ер. уважати 2. уважити, -жу, -жиш 1) уважить [І як уже її благали лишитися на ніч або хоч на вечерю—Ганна Федорівна не уважила і поїхала (Вовч.); Довелося уважити гетьманові (Кач.)]; 2) (на кого, на що) редк. посчитаться (с кем, с чем), посмотреть (на кого, на что) [Прогнала пані Катрю з двора на панщину: не вважила й на її чоловіка — візнику (В овч:)]; О <^ти прохання (просьбу), бажання разг. исполнить (разг. уважить) просьбу, желание [Уважте мою останню просьбу (Ряб.)]. уважливий внимательный [Денис був з ди- типства трудний син, неслухняний/ свавільний.. Але хлопець вилюднів, виріс і став уважливим сином (Сенч.); Старші сестри вже притихли й були дуже вважливі до Зосі (Н.-Лев.)]. уважливість, -вості внимательность. уважливо нар. внимательно. уважний внимательный; (отзывчивый — ещё) чуткий; (о взгляде — напряжённый — ещё) пристальный; (целиком поглощённый чем- либо) сосредоточенный [Він [Воронцов] уважний і чутливий вихователь (Мовозн., 1948, VI); Проходячи біля дочки, вона кинула на неї уважний погляд. Софія відмовила їй тріумфаторським поглядом (Л. Укр.)]. уважність, -ності внимательность; внимание; чуткость; пристальность; сосредоточенность [Шліфувальниця знала, що її робота вимагає великої уважності й точності (Донч); X у с а: ..Я безмірно вдячний за уважність до мене й до звичаїв мого люду (Л. Укр.)]. Ср. уважний. уважно нар. внимательно; чутко; пристально; сосредоточенно [З-за довгих білих вій уважно дивляться голубі, без блиску, очі (Гонч.); Діти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик років шести, сидить долі біля шафи й уважно будує з цурпалочків хату (Коцюб.)]. Ср. уважний. увал, -лу (пологая возвышенность) увал. увалистість, -тості мор. увальность, увальчивость. увалити см. увалювати. увалитися см. увалюватися. увалювати, -люю, -люєш, увалити (увалю, увалиш) 1) вваливать, ввалить [Ось уже ввалили величезний ботюк у корито. Біле, з кори обдерте, смолисте дерево блискотить до сонця (Фр.)]; <^>лйти в біду к о г о разг. навлечь беду на кого [Жан-' д а р м: ..Все мені здавалося, що ти не винен і будеш думати, що я тебе доброхіть у біду ввалив (Фр.)]; 2) (входить) разг. вваливать, ввалить [Тепер в світлиці Середин ського ввалила весела компанія (Н.-Лев.)]; 3) (только соверш.) редк. см. навалювати, навалити 2. увалюватися, -лююся, -люєшся, увалитися (увалюся, увалишся) 1) вваливаться, ввалиться [Христя глянула на Оришку: низенька та мала на зріст, лице неначе вив'ялене та висушене, гк>т увалився (Мирн.)]; 2) (входить) разг. вваливаться, ввалиться; (о нашествии на страну) вторгаться, вторгнуться [Не встиг батько повечеряти, як до кімнати вже ввалюється старший агроном, огрядний, рожевощокий мужчина (Гонч.); Згодом рипнули хатні [двері] — через поріг важко ввалився в хату Юхим- коваль (Головко); Колись ворог увалився в Карпати, руйнував села та плюндруван людей (Чорн.)]; 3) (падать) разг. проваливаться, провалиться [Роман, ідучи до школи, ковзався на льоду й увалився (Вас.)\; 0 ^литися в біду разг. попасть в беду [Поспішився — оженився і в біду зразу ввалився! (прислів'я)]. уваляти, -ляю, -ляєш (у що) разг. вывалять (в чём). увалятися, -ляюся, -ляєгася разг. 1) выпачкаться; разг. вываляться, уваляться; 2) (долго поваляться) редк. наваляться [Він [ведмідь] пав долі та як почне викочуватись та 10-1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)