Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
увд 147 уві ще з суботи помітив, як його товариш увивався біля невисокої дорідної Васи- лини (Ст.)]; 3) (чем) разг. быть увитым [Окіп поріс чорнобиллю, шипшиною, увився березкою, хмелем (Мирн.)]; 4) страд, з. (несоверш.) ввиваться; увиваться; ср. увивати 1— 2. увиватися2, ~ваюся, -ваєшся, увинутися, -ну- ся, -нешся {коло чого, з чим) обл. управляться, управиться (с чем) [Хоч і увивається коло роботи [Улас] добре, але якийсь неласкавий вдався (Н.-Лев.); Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (Н.-Лев.)]. увижатися, -жаюся, -жаєшся и обл. увйджу- ватися, -джуюся, -джуєшся мерещиться (разг.); чудиться, видеться, представляться [в воображении]; (преим. о приятном) грезиться [Тільки заплющить [Ма- кедои] очі, як одразу ввижаються йому страшні марева (Шиян); Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідусь навча своїх онуків (Л. Укр.); Келійка старої черниці незвичайно ясно увиджувалась їй (Н.-Лев.)]. увинутися см. увиватися2. увиразнення большая выразительность; подчёркивание [3 навколишнього життя, з побуту черпає письменниця [М. Вовчок] різного роду зображувальні засоби з метою увиразнення своїх думок, їх образного втілення (Курс укр. мови)]. увиразнювати, -нюю, -нюєш, увиразнити, -ню, -ниш (що) делать более выразительным, сделать более выразительным (что); KHUJtCH. сообщать большую выразительность, сообщить большую выразительность (чему); (обращать особое внимание на что) подчёркивать, подчеркнуть (что) [В свою чергу, і композитор, автор мелодії [А. Філі- пенко], вдало знайшов потрібні інтонації, які увиразнюють емоції, викликані дією слова (Рад. літер., 1958, 5)J. увиразнюватися, -нюється делаться более выразительным; подчёркиваться. Ср. увиразнювати. увись нар. поэз. ввысь [Він замовк і полинув темним поглядом ввись (Пере.); Тягнуся руками — угору, увись, Кричу тобі: «Тпру, не лети, зупинись!» І тут я — прокинувсь... (Hex.)]. увити см. увивати. увитий 1) ввитый; 2) увитый; 3) увитый [Широка веранда, вся чисто увита густими лозами дикого винограду, і дві невеличкі кімнати.. — оце й усе кафе (Собко)]. Ср. увивати 1—2, увиватися1 3. увитися см. увиватися1. увихатися, -хаюся, -хаєшся, увихнутися, -иуся, -нёшея обл. управляться, управиться; (только несоверш.) хлопотать (заботиться), разг. мотаться [При помочі селян, котрі почали увихатися, немов тут ішло о рятуїіок їх наймилішого свояка, попромивано рани (Фр.); Куди не кинув [Юра] очима — всюди по царинках увихаються, як мурашки, дрібні постаті мужчин, челяді (Круш.)]. увйщёнь нар. обл. вверх, кверху [Син не • хотів вклонитися й угорно драв голівку увишень, як мати нахиляла (Вовч.)]. увишки нар. обл. в вышину [Як земля вширшки, до неба ввишки (О., 1861, XI— Сл. Гр.)\. уві см. у2. увібгатися см. убгатися. увібраний вобранный; впитанный; всосанный; поглощённый [Тип реакції залежить від енергії увібраного випромінеігия (Укр. біохім. ж., i960, XXXII, 3)]. Ср. убирати2^ 1. увібрання поглощение. увібрати см. убирати2. увібратися см. убиратися2. увігнати см. уганяти1. увігнатися см. уганятися1. увігнути см. угинати1. увігнутий см. угнутий. увігнутися см. угинатися1. увігнутість см. угнутість. увід (род. уводу) ввод; ~ц у володіння юр. ввод во владение. увідний вводный; ^нйй лист юр. вводный лист. увіз (род. увозу) ввоз. увізний ввозный. увійти см. входити. увік нар. 1) (при отрицательном сказуемом) ввек (разг.), вовек, вовеки, никогда; 2) (всегда) обл. вечно, вовек, вовеки; уст. ввек [Не годиться дівувати увік (Коб.)]. увіковічений увековеченный [Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених, Вдячними нащадками увіковічених!^ (Дор.)]. увіковічення увековечение [То був спів урочистий, сповнений возвеличення подвигу та увіковічення світлої пам'яті загиблих бойових товаришів (Смол.)]. . увіковічити см. увіковічувати. увіковічитися см. увіковічуватися. увіковічування увековечивание. увіковічувати, -чую, -чуєш, увіковічити, -чу, -чиш увековечивать, увековечить [Життя саме підказало Дмитрові, як увіковічити пам'ять бойового друга (Ст.)]. увіковічуватися, -чуюся, -чуєшся, увіковіч читися, -чуся, -чишся увековечиваться, увековечиться. увілляти см. уливати1. увіллятися см. уливатися1. увільнений 1) освобождённый; избавленный; 2) уволенный. Ср. увільняти 1—2. увільнення 1) освобождение; избавление; 2) увольнение [— Це ненадовго, — говорить Пузанов так, неначе мова йде про тимчасове увільнення його з корабля в якихось справах (Ткач)]. Ср. увільняти 1—2. увільнити см. увільнити. увільнитися см. увільнятися. увільняти, -няю, -няєш, увільнити (увільню, увільниш) 1) освобождать, освободить; (от чего-либо неприятного — ещё) избавлять, избавить [Од роботи домашньої мати її увільняє було (Тесл.); О велетні, що запряглися в ярма, Щоб цілий світ од ярем увільнить! Я вірую, що йдете ви недарма (Рил.)]; '-'нити себе избавить себя, избавиться [І ось вони [владики] почали 10* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)