Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уві 148 уві з'їздитися і радити, як би увільнити себе від зверхності патріарха та від надзору братств (Фр.)]; 2) (со службы) обл. увольнять, уволить (с чего) [Івася Юзьо увільнив від роботи, і Антін хоче найняти його на поденну працю (Чорн.)]. увільнятися, -няюся, -няєшся, увільнитися (увільнюся, увільнишся) 1) освобождаться, освободиться (из чего, от чего); избавляться, избавиться (от чего) [Неправді й злу не потурайте, В зневірі рук не покладайте І увільняйтеся з ярма (Фр-); Здавалось, ..що попереднє раптом впало у прірву, що щось прорвалось і увільнилось від пут (Коцюб.)]; 2) увольняться, уволиться [Марту Савівну запросили на зустріч з воїнами, які оце увільнилися в запас (Літ. газ.t 1953, XI)]. Ср. увільняти 1—2. увімкнений ал., техн. включённый. увімкнення дл.у техн. включение. увімкнути см. вмикати. увімкнутий эл., техн. включённый. увімкнутися см. вмикатися. увінчаний увенчанный; венчанный; поэз. венчанный (Першими почали перебігати козулі і лані, за ними, гордо несучи свою увінчану рогатою короною голову, промчав лось (Бурл.)]. Ср. увінчувати. увінчання увенчание. увінчати см. увінчувати. увінчатися см. увінчуватися. увінчувати, -чую, -чуєш, увінчати, -чаю, -чаєш увенчивать, венчать (уст.у поэз.)у увенчать [Клени та липи увінчують високі горби і прямовисні кручі (Донч.); Орден Леніна труд увінчає і професора, й коваля (Мас.)]. увінчуватися, -чуюся, -чуєшся, увінчатися, -чаюся, -чаєшся 1) рит. увенчиваться, венчаться (уст., поэз.), увенчаться [Золотих не хочу лаврів, 3 ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду (Л. Укр.)]; 2) (перен.: заканчиваться) увенчиваться, увенчаться [Національно- визвольна боротьба колоніальних і напівколоніальних народів увінчалася на протязі останнього десятиріччя великими перемогами (Матер. XX з. К ПРО)]; 3) страд, з. (несбверш.) увенчиваться; венчаться; ср. увінчувати. увіолевий физ. у вйо левый. увіпхнути см. упихати. увіпхнутий см. упхнутий. увіпхнутися см. упихатися. увірваний 1) оторванный; сорванный; обо- ванный; 2) прерванный; оборванный; ) урванный; 4) урезанный; укороченный. Ср. уривати1 1—2, 4—5. увірвати см. уживати1. увірватися1 см. уриватися1. увірватися2 см. уриватися8. увірений вверенный [Звичайно, хотілося [Ратушному], щоб все на ввіреній йому ділянці роботи було спокійно і злагоджено (Риб)]. увірити1 см. увірувати. увірити2 см. увіряти. увіритися1 см. увірятися. увіритися2, -рюся, -ришся (кому) разг. надоесть; (сильнее) опротиветь [Вже можу я сказати: Grace a Dieu c'est fini! Бо вже та переписка Увірилась мені (Л. Укр.); Кирило набік: От лиха година принесла цього попенка! Що він мені ввірився! (Мирн.)]. увірувати, -рую, -руєш и обл. увірити, -рю, -риш уверовать (книжн.); поверить [Ион так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (Коцюб.); І ви зараз увірили, що я маю з ним якісь ближчі зносини! (Фр.); Не увіриш, поки сам не зміриш (Ном.)]. увірчувати, -чую, -чуєш, увертіти, -рчу, -ртйш ввёртывать, ввертеть, ввернуть. увіряти, -ряю, -ряєш, увірити, -рю, -риш вверять, вверить [Завжди стриманий, він зараз розцвітав усім багатством душі, радісно ввіряючи своє сьогодні і майбутнє старшим товаришам (Ст.)]. увірятися, -ряюся, -ряєшся, увіритися, -рюся, -ришся вверяться, ввериться [Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Квітка); Близько десь почулися кроки.. Данилко прослизнув до другої землянки і, коли вже не стало чути кроків, ввірився ногам (Панч)]. увіссати см. усисати. увіссатися см. усисатися. увісьмох нар. ввосьмером. увіткати, -тчу, -тчёш воткать. увіткнути см. утикати2. увіткнутий воткнутый [Оддалік на пустирищі самотньо догоряє наспіх ввіткнутий у сніг смолоскип (Гонч.)]. увіткнутися см. утикатися2. увіходити см. входити. увіч нар. наяву; разг. въявь [Ми довго плавали, ми бачили увіч Гарячі кактуси, банани тонкошкурі (Рил.)]. увічливий вежливый; (с оттенком почтительный — ещё) учтивый; (о человеке и обращении — ещё) обходительный; (услужливый — ещё) предупредительный [Він ввічливий і не дуже говіркий (Вовч.); Стара пані улюбила його, що він такий тихий, увічливий красунь... (Вас); Він був тихий, соромливий і напрочуд ввічливий з усіма (Смол.)]. увічливість, -весті вежливость; учтивость; обходительность; предупредительность [Скрізь [на Капрі] спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (Коцюб.); [Василь Литка] запобігливо, з показною ввічливістю скочив з низької канапки, запросив Вассу сісти (Епік)]. Ср. увічливий. увічливо нам. вежливо; учтиво; предупредительно [їїередні чоловіки сиділи і вдавали, що ніби увічливо слухають Василя Ивановича (Вас.}; Назустріч Дудникові, ввічливо й приємно посміхаючись, підвівся незнайомий гість (Кач.)]. Ср. увічливий. увічнений увековеченный. увічнення увековечение [Робітничий клас — єдиний в історії клас, який не ставить собі за мету увічнення своєї влади (Про- грама КПРС)]. увічнити см. увічнювати. увічнитися см. увічнюватися. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)