Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уві 149 ув?я увічнювати, -нюю, -нюєш, увічнити, -ню, -ниш увековечивать, увековечить [За три роки до смерті великого Каменяра відомий галицький скульптор М. Паращук увічнює його образ у бронзовому погрудді (Мист., 1956, 4); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на память нащадкам подільської Вулиги. Художник охоче згодився і ва кілька хвилин увічнив Хому на аркуші цупкого паперу (Гонч.)]. увічнюватися, -нююся, -шоєшся, увічнитися, -нюся, -нишся увековечиваться, увековечиться. уводити1, -джу, -диш, увести (уведу, уведеш) (куда; еде) вводить, ввести [Одно тільки вам і скажу: моїй прабабусі, як уводили її у вагон, так хусткою щільно очі зав'язували... (Вишня); Вернулася [наймичка]. Катерина і Марко зостріли За boj рітьми, ввели в хату (Шевч.)]; ~ти, *wrii в біду вовлекать, вовлечь в беду [Хіба ж нам не можна так щиро любитися і не вводити один одного у біду? (Квітка)]; ^ти, *wra в 8 а к о н уст., разг. а) (о детях) крестить, окрестить; б) (о молодых) венчать, обвенчать; ~ти, ~тй в оману вводить, ввести в заблуждение, обманывать, обмануть [Тиміш Забута: .. Вони ввели нас в оману своїми фальшивими наказами по радіо (Мокр.)]; ~ти, <^тй в славу (неславу) разг. позорить, опозорить [Я не хочу, щоб ти кохалась та залицялась з якимсь пройдисвітом та вводила мене й себе в славу (Н.-Лев.)]; ^ти, ^тй в хрест уст.у разг. крестить, окрестить [Василь: А скільки треба заплатити попові за те, що в хрест уведе? (Кроп.)]. уводити2, -джу, -диш обл. тянуть (разг.); медлить [— Так як же ти думаєш: коли ми могтимем справити весілля?.. — Ну, що ж: я думаю, нема чого довго уводити (Л. Укр.)]; гч/ти час тратить время [Шкода тільки, що невідь над чим стільки часу люди уводять (Л. Укр.)]. уводитися1, -диться страд, з. вводиться [На багатьох фермах вводиться двозмінна робота доярок, свинарок та інших працівників (Рад. Укр.9 1951, II)]. уводитися2, -джуся, -дишся обл. тянуть (разг.); медлить; откладывать [В а л е и т: ..Сьогодні запишуся в легіон. М а р- т і я н: Сьогодні?.. В а л є н т: Що ж уводитись? навіщо? Когорта має вирушити завтра (Л. Укр.)]. увозити (увожу, увозиш), увезти (увезу, увезеш) ввозить, ввезти [Не то кінь, що в болото ввезе, а то, що з болота вивезе (Ном.)]. увозитися, -зиться ввозиться. уволити см. уволяти. уволікати, -каю, -каєш, уволокти, -лочу, -лочёш разг. вволакивать, вволочь [Уволік у хату того лантуха (Харък. у. — Сл. Гр.)]. уволю нар. вволю, вдоволь; (реже) досыта [Зовсім би добре жилося Пилипкові, коли б було чого уволю їсти (Мирн.); Затихли, наспівавшися вволю, солов'ї... (Ряб.)]. уволяти, -ллю, -ляєш (редк.), уволити, (уволю, уволиш) исполнять, исполнить [Ви маєте право жити по своїй волі, вволяти свою волю (Н.-Лев.); Скажи, повідай, моя зоре, те бажання, — Хоч би загинуть — мушу я вволити! (Л. Укр.)]. увосени разг. см. восени. увостаннє разг. см. востаннє. увосьмеро нар. ввосьмеро; (при . словах со значением увеличения и уменьшения — обычно) в восемь раз [Юрко згорнув увосьмеро аркуші з вогненними літерами й сховав під сорочку (Козач.)]. увсебіч нар. редк. во есо стороны [Звідти йдуть увсебіч кораблі Графіками міжнародних зносин, Славу нашої хороброї землі На червоних прапорах розносять (Дмитр.)] увулярний лингв, увулярный; ^>пі приголосні увулярные согласные. ув'язаний1 ввязанный. Ср. ув'язувати1. ув'язаний2 1) увязанный [Запасні бочки з пальним, ув'язані металевими тросами, стояли зверху на кожному танку (Гонч.)]; 2) завязанный; привязанный. Ср. ув'язувати2 1—2. ув'язати1 см. ув'язувати1. ув'язати2 см. ув'язувати2. ув'язатися1 см. ув'язуватися1. ув'язатися2 см. ув'язуватися2. ув'язка (тесёмка, верёвка) обл. завязка [Раз- два, випоров [я] зо стріхи кілька китиць, зубами кусаючи ув'язки, і тим отвором протисся надвір (Фр.)]. ув'язка1 ввязка. Ср. ув'язувати1. ув'язка2 увязка. Ср. ув'язувати2 1. ув'язливий обл. назойливый; разг. докучливый [Галя одганяла від себе, як ув'язливу муху, злу думку (Мирн.)]; см. ещё докучливий. ув'язнений заключённый; (в значении прич. уст. — ещё) заточённый; (в значении сущ. рит. — ещё) узник, (о женщине) узница - [Кілька гайдамаків вивели з сарая ув'язнених О ляпку й діда, повели на допит (Головко); 3 вагона ніхто більше не вистрибнув. Постріли вартових полякали ув'язнених (Багм.)]; сидіти ^ним быть (находиться) в заключении (в заточении), сидеть в тюрьме [Перед ним був той непримиренний знаменитий учений, відомий Максим Грек, що близько тридцяти років сидів ув'язненим і з них двадцять два роки був у ланцюгах (Іван.)]. ув'язнення заключение, уст. заточение; (пребывание в тюрьме уст. — ещё) узничество [На фотознімках показані місця ув'язнення Райніса (Літ. газ., 1950, IX)]. ув'язнити см. ув'язнювати. ув'язнути, -ну, -неш разг. привязаться [— Чого ти лізеш до мене? Чого ти ув'яз- ла? — гримав Яків (Мирн.)]. ув'язнювання заключение; заточение. Ср. ув'язнювати. ув'язнювати, -шою, -нюєш, ув'язнити, -ню, -нйш заключать [в тюрьму], заключить [в тюрьму], подвергать заключению, подвергнуть заключению; уст. заточать, заточить [—Добродію!— сказав Гелье. —Зробіть мені велику ласку: звеліть мене ув'язнити (Коцюб.)]. ув'язнюватися, -нюється заключаться [в тюрь.- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)