Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

уві 149 ув?я
увічнювати, -нюю, -нюєш, увічнити, -ню,
-ниш увековечивать, увековечить [За три
роки до смерті великого Каменяра
відомий галицький скульптор М. Паращук
увічнює його образ у бронзовому погрудді
(Мист., 1956, 4); Якось Хома виявив
бажання, щоб Ференц змалював його на
память нащадкам подільської Вулиги.
Художник охоче згодився і ва кілька хвилин
увічнив Хому на аркуші цупкого паперу
(Гонч.)].
увічнюватися, -нююся, -шоєшся,
увічнитися, -нюся, -нишся увековечиваться,
увековечиться.
уводити1, -джу, -диш, увести (уведу,
уведеш) (куда; еде) вводить, ввести [Одно
тільки вам і скажу: моїй прабабусі, як
уводили її у вагон, так хусткою щільно очі
зав'язували... (Вишня); Вернулася
[наймичка]. Катерина і Марко зостріли За boj
рітьми, ввели в хату (Шевч.)]; ~ти, *wrii
в біду вовлекать, вовлечь в беду [Хіба
ж нам не можна так щиро любитися і не
вводити один одного у біду? (Квітка)];
^ти, *wra в 8 а к о н уст., разг. а) (о детях)
крестить, окрестить; б) (о молодых)
венчать, обвенчать; ~ти, ~тй в оману
вводить, ввести в заблуждение,
обманывать, обмануть [Тиміш Забута: ..
Вони ввели нас в оману своїми фальшивими
наказами по радіо (Мокр.)]; ~ти, <^тй
в славу (неславу) разг. позорить,
опозорить [Я не хочу, щоб ти кохалась та
залицялась з якимсь пройдисвітом та
вводила мене й себе в славу (Н.-Лев.)]; ^ти,
^тй в хрест уст.у разг. крестить,
окрестить [Василь: А скільки треба заплатити
попові за те, що в хрест уведе? (Кроп.)].
уводити2, -джу, -диш обл. тянуть (разг.);
медлить [— Так як же ти думаєш: коли
ми могтимем справити весілля?.. — Ну,
що ж: я думаю, нема чого довго уводити
(Л. Укр.)]; гч/ти час тратить время
[Шкода тільки, що невідь над чим стільки
часу люди уводять (Л. Укр.)].
уводитися1, -диться страд, з. вводиться
[На багатьох фермах вводиться двозмінна
робота доярок, свинарок та інших
працівників (Рад. Укр.9 1951, II)].
уводитися2, -джуся, -дишся обл. тянуть
(разг.); медлить; откладывать [В а л е и т:
..Сьогодні запишуся в легіон. М а р-
т і я н: Сьогодні?.. В а л є н т: Що ж
уводитись? навіщо? Когорта має
вирушити завтра (Л. Укр.)].
увозити (увожу, увозиш), увезти (увезу,
увезеш) ввозить, ввезти [Не то кінь, що в
болото ввезе, а то, що з болота вивезе (Ном.)].
увозитися, -зиться ввозиться.
уволити см. уволяти.
уволікати, -каю, -каєш, уволокти, -лочу,
-лочёш разг. вволакивать, вволочь [Уволік
у хату того лантуха (Харък. у. — Сл. Гр.)].
уволю нар. вволю, вдоволь; (реже) досыта
[Зовсім би добре жилося Пилипкові, коли б
було чого уволю їсти (Мирн.); Затихли,
наспівавшися вволю, солов'ї... (Ряб.)].
уволяти, -ллю, -ляєш (редк.), уволити,
(уволю, уволиш) исполнять, исполнить [Ви
маєте право жити по своїй волі, вволяти свою
волю (Н.-Лев.); Скажи, повідай, моя зоре,
те бажання, — Хоч би загинуть — мушу я
вволити! (Л. Укр.)].
увосени разг. см. восени.
увостаннє разг. см. востаннє.
увосьмеро нар. ввосьмеро; (при . словах со
значением увеличения и уменьшения —
обычно) в восемь раз [Юрко згорнув увосьмеро
аркуші з вогненними літерами й сховав
під сорочку (Козач.)].
увсебіч нар. редк. во есо стороны [Звідти йдуть
увсебіч кораблі Графіками міжнародних
зносин, Славу нашої хороброї землі На
червоних прапорах розносять (Дмитр.)]
увулярний лингв, увулярный; ^>пі
приголосні увулярные согласные.
ув'язаний1 ввязанный. Ср. ув'язувати1.
ув'язаний2 1) увязанный [Запасні бочки з
пальним, ув'язані металевими тросами,
стояли зверху на кожному танку (Гонч.)];
2) завязанный; привязанный. Ср.
ув'язувати2 1—2.
ув'язати1 см. ув'язувати1.
ув'язати2 см. ув'язувати2.
ув'язатися1 см. ув'язуватися1.
ув'язатися2 см. ув'язуватися2.
ув'язка (тесёмка, верёвка) обл. завязка [Раз-
два, випоров [я] зо стріхи кілька китиць,
зубами кусаючи ув'язки, і тим отвором
протисся надвір (Фр.)].
ув'язка1 ввязка. Ср. ув'язувати1.
ув'язка2 увязка. Ср. ув'язувати2 1.
ув'язливий обл. назойливый; разг.
докучливый [Галя одганяла від себе, як ув'язливу
муху, злу думку (Мирн.)]; см. ещё
докучливий.
ув'язнений заключённый; (в значении прич.
уст. — ещё) заточённый; (в значении сущ.
рит. — ещё) узник, (о женщине) узница
- [Кілька гайдамаків вивели з сарая
ув'язнених О ляпку й діда, повели на допит
(Головко); 3 вагона ніхто більше не
вистрибнув. Постріли вартових полякали
ув'язнених (Багм.)]; сидіти ^ним быть
(находиться) в заключении (в заточении),
сидеть в тюрьме [Перед ним був той
непримиренний знаменитий учений, відомий
Максим Грек, що близько тридцяти років
сидів ув'язненим і з них двадцять два роки
був у ланцюгах (Іван.)].
ув'язнення заключение, уст. заточение;
(пребывание в тюрьме уст. — ещё) узничество
[На фотознімках показані місця
ув'язнення Райніса (Літ. газ., 1950, IX)].
ув'язнити см. ув'язнювати.
ув'язнути, -ну, -неш разг. привязаться
[— Чого ти лізеш до мене? Чого ти ув'яз-
ла? — гримав Яків (Мирн.)].
ув'язнювання заключение; заточение. Ср.
ув'язнювати.
ув'язнювати, -шою, -нюєш, ув'язнити, -ню,
-нйш заключать [в тюрьму], заключить
[в тюрьму], подвергать заключению,
подвергнуть заключению; уст. заточать,
заточить [—Добродію!— сказав Гелье.
—Зробіть мені велику ласку: звеліть мене
ув'язнити (Коцюб.)].
ув'язнюватися, -нюється заключаться [в тюрь.-

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)