Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ув'я 150 уга му], подвергаться заключению; заточаться. Ср. ув'язнювати. ув'язування1 ввязывание. Ср. ув'язувати1. ув'язування2 1) увязывание, увязка; 2) завязывание; привязывание. Ср. ув'язувати2 1-2. ув'язувати1, -зую, -зуєш, ув'язати (ув'яжу, ув'яжеш) (вплетать во что-нибудь) ввязывать, ввязать. ув'язувати2, -зую, -зуєш, ув'язати (ув'яжу, ув'яжеш) 1) (связывать) увязывать, увязать [Він дивився стомленими очима, як ув'язували його папери (Мирн.); Єгор старанно ув'язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Шиян)]; 2) разе, завязывать, завязать; (к чему) привйзывать, привязать [[Семінарист] мовчки струну ув'язував до скрипки (Свидн.)]. ув'язуватися1, -зуюся, -зуєшся, ув'язатися (ув'яжуся, ув'яжешся) 1) (включаться) вступать, вступить; разг. ввязываться, ввязаться [Вперше чорнобильський загін ув'язався в бій у Радомислі (Панч)]; 2) страд, з. (несоверш.) ввязываться; ср. ув'язувати1. ув'язуватися2, -зуюся, -зуєшся, ув'язатися (ув'яжуся, ув'яжешся) 1) увязываться, увязаться; 2) (за кем) разг. увязываться, увязаться [Собака в мене був, ох, і собака, гончий собака! Так він й ув'язався за гагарою! Гонить і гонить, гонить і гонить! (Вишня)]; 3) (к кому) разг. привязываться, привязаться; (с просьбами — ещё) приставать, пристать [Тим часом так ув'язавсь до мене, як липчиця (Барв.); Ув'язались [студенти] до мене, щоб я вірші свої читала (Л. Укр.)]; 4) страд, з. (несоверш.) увязываться; завязываться; привязываться [Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з гилу в тороках ув'язувалась бурка і інше до потреби козакові (Стор.)]; ер. ув'язувати2 1—2. ув'язь, -зі ремень, скрепляющий било цепа с его рукояткой. угав: без ~ву не переставая; (о речи, пении, музыке и т. п. - обычно) без умолку, безумолчно, неумолчно, неумолкаемо, не смолкая, несмолкаемо; (о явлениях природы — обычно) не прекращаясь; (о движении — ещё) беспрерывно [Юрко без угаву молотив у нестямі по конях (Козач.); Шепотіння, шелест, як той струмок, що туркоче без угаву десь за кущем (Вас); Перекинута шаланда гойдалася на хвилях, шторм лютував без угаву (Янов.); Битим шляхом без угаву все мчали вантажні автомобілі (Куч.)]; нема, не було 'кому ~^ву разг. нет, не было кому угомону; нет, не было кому (на кого) удержу; не унимается, не унимался кто [У себе в кімнаті своїй обидві співають — нема вгаву (Вовч.); Нема йому вгаву ні вдень, ні вночі — кричить та й кричить (Сл. Гр.)]; не знати ~ву разг. не униматься [Жаль у материнім серці не має спину, не знає угаву... (Мирн.)]. угавати, -ваю, -ваєш прекращаться; (о звуках — ещё) умолкать, смолкать; (приостанавливать какое-либо действие; кончаться— о дожде, снеге и т. п.) переставать; (успокаиваться) униматься; (ослабевать) утихать [Там внизу музика дика Не вгаває яа хвилину (Фр.); Між ними грає, не вгаває, На скрипку Малпенко Мартин (Гл.); Там життя ніколи не вгаває: одно спить до півдня, друге — з півдня (Мирн.)]; н е ^ваючи не переставая; (о звучании) без умолку, неумолчно, несмолкаемо, не смолкая [Дівчата несли в руках свої берети, порозстібали легкі пальта і не вгаваючи жартували (Коп.); І цілісінькеє літо [коник-стрибунець] Не вгаваючи співав (Гл.)]. угаданий угаданный; отгаданный; ~ний н а- перёд угаданный наперёд, предугаданный; предвосхищенный. Ср. угадувати. угадати см. угадувати. угадник разг. см. угадчик. угадниця разг. см. угадчиця. угадування угадывание; отгадывание. Ср. угадувати. угадувати, -дую, -дуєш, угадати, -даю, -даєш угадывать, угадать; (в ответ на загаданное — ещё) отгадывать, отгадать; (приходить к правильному заключению) догадываться, догадаться [Вона., намагалась угадати, в чийому дворі справляють весілля (Коцюб.); Я вгадував, що щось буде (Шевч.)]; ^*ти наперёд угадывать, угадать наперёд, предугадывать, предугадать; (только с прямым дополнением книжн. — ещё) предвосхищать, предвосхитить. , угадуватися, -дується угадываться [Парувала земля, парували луги, і лінія Бугу вга- v дувалася по хвилястій непохитній смузі туману (Ст.)]. угадчик угадчик; отгадчик. Ср. угадувати. угадчиця угадчица; отгадчица [Нестямний регіт привітав угадчицю (Мирн.)]. Ср. угадувати. угадько м. и ж. р. разг. угадчик; (о женщине) угадчица [К он он: ..Не те ти, Юрку, кажеш, не те у тебе па думці! Юрко: Невже? Який ти угадько! (Кроп.); У мене два сини та обидва вгадьки (Канев. у, _ Сл. Гр.)]. угайка разг. потеря времени; задержка [Дівчата! ..Тепер уже не буде угайки за спо- іами (Л. Я нов.)]. угамований 1) унятый; утихомиренный; успокоенный; подавленный; умеренный; смирённый; укрощенный; сдержанный; 2) унятый; 3) утолённый. Ср. угамовувати 1—3. угамовувати, -мовую, -мовуєш, угамувати, -мую, -муєш 1) унимать, унять; (только о людях разг. — ещё) утихомиривать, утихомирить, угомонять (редк.), угомонить; (о людях и о боли—ещё) успокаивать, успокоить; (о страхе — обычно) подавлять, подавить; (уменьшать степень проявления чувства) умерять, умерить; (о страстях, гордости, гневе, волнении — ещё) смирять, смирить, (о гневе также) укрощать, укротить; (не давать проявляться чувству) сдерживать, сдержать [Мирон Багатир вгамовував Антона, який над міру розійшовся і нічого вже не хотів знати, тільки душа бажала пісні (Чорн.); Хтів Бертольд розум- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)