Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
у га 151 уга ним словом Люте військо вгамувати, Та воно дедалі гірше Почало репетувати (Л. Укр.); Яків пригортав його, шикав, гойдав — не помагало, та вже Настя, узявши до себе, угамувала малого (Мирн.); Не вгамувати того болю нічим. Даремно Густав- сон пив вино (Шиян); Дуже часто Миколі Щорсу доводилось вгамовувати крутий но- !юв Боженка, застерігати від помилок Скляр.); Іван зігнувся, чекаючи смерті, та Юра вгамував свою лють на бігу (Коцюб.)]; ~вати себе успокоиться, сдержаться; 2) (останавливать — о слезах, крови) унимать, унять [Жадне прохання близьких приятельок не вгамувало її сліз (Мирн.)]; 3) (о голоде, жажде) редк. утолйть, утолить [[Созінов] теребив наполовину вимолочені колоски і почорнілими зернами вгамовував різкий голод (Ст.); Виговський, вгамувавши згагу, порушив мовчання (Риб.)]. угамовуватися, -мбвуюся, -мбвувшся, угамуватися, -муюся, -муєшся 1) униматься, уняться; (переставать шуметь — ещё) притихать, притихнуть, утихомириваться, утихомириться; (о боли, горе и т. п. — ослабевать, прекращаться — ещё) утихать, утихнуть; угомоняться, угомониться; успокаиваться, успокоиться; умеряться, умериться; смиряться, смириться; укрощаться, укротиться [Уже у сусідніх дворах не видко було ні душі, а Параска не вгамовувалась — лаялась (Мирн.); — Ну й Зінька! Інколи ти вже вгамуєшся? — А що ж мені, плакати? Нехай вороги мої плачуть (Шиян); — Іди. Та треба глядіти, стара, щоб я не бігав за тобою сам! — загомонів був на неї, та зараз і вгамувався, як бабуся йому на те звичайненько одмовила: —Добре, папочку! (Вовч.); Біль у голові почав угамовуватися (Шовк.); І серце, і важкі Прісьчині думки угамувалися (Мирн.); Друже любий, угамуйся, Не клени і не дратуйся! (Фр.); Стій, серце, стій! не бийся так шалено! Вгамуйся, думко, не літай так буйно! (Л. Укр.)]; 2) униматься, уняться [3 серця неначе хто камінь зняв, сльози вгамувалися... (Мирн.)]. Ср. угамовувати 1—2; 3) страд, з. (несоверш.) униматься; успокаиваться; подавляться; умеряться; смиряться; укрощаться; сдерживаться; утоляться; ср. угамовувати 1, 3. угамувати см. угамовувати. угамуватися см. угамовуватися. Уганда Уганда. уганяти1, -вяю, -няєш и редк. угонити, -ню, -ниш, угнати и увігнати (ужену, уженеш) (во что) вгонять, вогнать; (заставлять кого-либо войти куда-нибудь — ещё) загонять, загнать; (втыкать — ещё) всаживать, всадить, (только об остром) вонзать, вонзить [Ой ідіте ж ви, ідіте, стадо овець уженіте (народна пісня); А дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком, і стиха мугикав (Тулуб); На перших же хвилинах ми увігнали противнику другий м'яч і далі продовжували гру під безперервні овації глядачів (Янов.); Гей, хто хоче зо мною поборотись? Дам півтори сотні рублів або в землю по пояс ужену (Барв.); Семен поплював на долоні і з силою увігнав лом у вузьку розколину (перекл. з Бабаевського)]; ~ти в п і т см. піт. уганяти2, -няю, -няєш несоверш. разг. 1) (за кем) бегать [Мати: Не випадає за парубком так дівці уганяти (Л. Укр.)]; 2) (вверх) подниматься, подыматься [Орел високо вгору вганяє (Сл. Гр.); Тільки що соняшники некохані, непрохані ростуть собі, уганяють одно перед другим вище та вище (Вовч.)]; О г^ти коло робо- т и разг. усердствовать в работе [Він почав уганяти і кидатися коло роботи, мов коло своєї (Фр-)]. уганяти3, -няю, -няєш соверш. (изнурить) разг. загонять; разг. угонять [X а р и т и- н а: А, бодай він тобфлуснув! вже й підошов не чую: так уганяли (Тоб.); Степа- нида таки так вганяла свого філософа, що піт лив дощем з його високого чола (Н.-Лев.)]. уганятися1, -няюся, -няєшся и редк. угони- тися, -нюся, -нишся, угнатися и увігнатися (уженуся, уженешся) 1) врезываться, врезаться, врезаться, вклиниваться, вклиняться, вклиниться; (о чём — ещё) вдаваться, вдаться [Поділ, вганяючись рогом в Дніпро, неначе плавав на синій, прозорій воді з своїми церквами й будинками (Н.-Лев.); Путь моя лежить між пшеницями Рівна, як натягнена струна, І, здається, обома кінцями Просто в синь угониться вона (Вирг.); Вершники угналися у саму вулицю і засапані зупинилися (Панч); Над хмарами спалахнула веселка і увігналась в середину неба гострим кінцем (Н.-Лев.)]; 2) (входить силой) разг. врываться, ворваться; (преим. о неприятеле) вторгаться, вторгнуться [Не встиг бурлака сісти на лаві, у хату ввігнались ще два парубки (Д.-Лев.); Ласій десять тисяч Козаків збирає.. І вганяється до Криму На вражеє горе. І ввігнався всередину (Руд.)]; 3) (только уганятися) страд, з. вгоняться; всаживаться; вонзаться; ср. уганяти1. уганятися2, -няюся, -няєшся несоверш. редк. 1) гонять (разг.); рыскать [Бачиш, я нікчемний, кашляю.. Значить, не мені вже вганятися по лісах (Фр.)]; 2) (вверх) обл. подниматься, подыматься [О, той сад! ..А коло нього високі тополі, що вночі з-поміж овочевих дерев., у висоту вганялися... (Коб.)]. уганятися3, -няюся, -няєшся соверш.^ (за кем, за чем) угнаться; разг. угоняться [Ніяке око не вганяється за мною (Барв.); Василь..: За черницями не вганяєшся. Сестра Серафима: Чому? Швидкі такі? (Мирн.)]. угар, -ру мет., текст, и пр. угар [Марганець має здатність окислятися і переходити з металу в шлак; при цьому визначити процент yrapv майже неможливо (Наука і життя, 1957, 1); Угар. Так у текстильному виробництві називають технологічні відходи і залишки сировини (Рад. Укр., 1958, IX)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)