Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уга 152 угд угара м. и ж. р. разг. сорвиголова [Тетяна, сідаючи [у літак], весело й схвильовано до людей: — .. Прощавайте, люди добрі, не згадуйте лихом! — Кругом загоготіло: —Це родимий літун. Вона й дівкою була угара! (Вас.)]. угарний мет., текст, и пр. угарный. угасання угасание [Землю прикрашали бурі, жовті і золотаві кольори — ознака осіннього яскравого угасання природи (перекл. з Ажаева)]. угасати, -саю, -саєш, угаснути, -ну, -неш угасать, угаснуть [Та іскра тліла, не вгасала, А розгорілася багаттям ясним (Л. Укр.)]; см. ещё загасати1. угасити см. угашати. угаслий угасший. угаснути см. угасати. угачувати, -чую, -чуєш, угатити (угачу, угатиш) 1) гатить, нагатить (болото); насыпать, насыпать (плотину) [Я поробив так, що із роду до віку не вгатять греблі (Етн. мат.)]; 2) (деньги, средства) фам. ухлопывать, ухлопать, всаживать, всадить; (только соверш. — сразу — ещё) ухнуть [Вечора без книги не міг просидіти. Половину заробітку на книги вгачував (Борз.); Мало не всі свої статки він вгатив у окрему чинбарню (Ст.)]; 3) (только соверш. — сильно ударить) разг. хватить, садануть, заехать (во что); (по лицу, уху um. п. — еще) смазать [Хапнув [Никола] камінь., і зблизька таки вгатив ним Ілька по нозі в саму кістку (Козл.)]. угашати, -шаю, -шаєш, угасити (угашу, угасиш) 1) (только соверш.) прям, погасить, потушить, загасить; редк. угасить [Вогнища того не може людина Ні запалить, ні вгасить (Л. Укр.); Пожежу вгасили, люди розійшлись (Коцюб.)]; 2) пе- рен, угашать, гасить, угасить; (о голоде, жажде; о печали и т. п.) утолять, утолить [І ф і г є н і я: ..Води Стіиса й Лети Не вгасять спогадів про любий рідний край! (Л. Укр.); Нащо ті сльози, картання даремне? Помста лиш може вгасити печаль (Л. Укр.)]. угаювати (угаюю, угаюєш), угаяти (угаю, угаєш) разг. 1) задерживать, задержать [Будь ласка, не вгаюйте, бо далеко їхати додому (Сл. Гр.)]; ^ти сон обл. не давать, не дать спать; мешать, помешать спать [Ні, покинь ті мрії непотрібні, Спи • і нам не вгаюй сну по праці! (Фр.)]; 2): ~ти час терять [попусту] время, потерять [попусту] время. угвинтити см. угвинчувати. угвинтитися см. угвинчуватися. угвинчений ввинченный. угвинчувати, -чую, -чуєш, угвинтити, -нчу, -нтйш ввинчивать, ввинтить [Вгвинтити ізолятор — справа не дуже мудра (Шиян)] угвинчуватися, -чується, угвинтитися, -тй- ться ввинчиваться, ввинтиться [Віра тулилась до запорошеної трави, коли над подвір'ям пролітав снаряд, з несамовитим свистінням вгвинчуючись в повітря (Пере.)]. угибати, -баю,-баєш, угйбнути и угйбти, -бну, -бнеш обл. погибать, погибнуть; (о живот- ных и разг. о людях) пропадать, пропасть [Але тепер, коли нам шкапина вгибла, не можемо рушитися дальше (Фр.)]. угйн, -ну вгиб. угинання вгибание. угинати1, »наю, -наєш, угнути и увігнути, -ну, -нёш 1) (внутрь чего-либо) вгибать, вогнуть [Непідрублену крайку завіси тріпало стрічним вітром. Коли ж залізнична колія робила крутий ріг, поривом вітру завісу вгинало до вагона, мов парус (Смол.)]; 2) (действием тяжести — полку, настил и т. п.) прогибать, прогнуть [Везли зенітки, угинали танки Дорогу давню, грали сурмачі (Мал.)]. угинати2, -нає, угнути, -не (наклонять вниз) гнуть, сгибать, согнуть [Чом ти, чом ти, воротарю, Зняв намисто дорогеє, Що мою вгинало шию? (Фр.)]. угинатися1, -нається, угнутися и увігнутися, -нёться 1) вгибаться, вогнуться [Дошки стіни вгиналися і рипіли під напором норд- осту (Собко); Вона [Кайдашиха] полапала рукою тім'я — високий очіпок поламався й увігнувся (Н.-Лев.)]; 2) прогибаться, прогнуться [Довгих п'ять рядів широких застелених столів угиналися від колгоспних достатків і звеселяючого душу питва (Кач.); Відтак, не вагаючись уже довше ані на хвилину, я ступив смілим і певним кроком на кладку, що вона аж легко угнулась (Коб.); Канапа на пружинах аж увігнулась під нею (Н.-Лев.)]; земля знається перед ким (перен.—о чувстве страха, растерянности и т. п.) земля уходит (уплывает, бежит) из-под ног у кого [Земля вгиналася перед Васильком. Ще ніколи Юра не був такий холодний, ще ніколи його слова для Василька не були такі неприємні (Турч.)]. Ср. угинати1 1—2. угинатися2, -наюся, -наєшся, угнутися, -ну- ся, -нёшся 1) гнуться, сгибаться, согнуться [Молода крона аж угиналася від плодів, на яких пробивалися перші промінці рум'янцю (Ст.)]; ср. угинати2; 2) (только несоеерш.) разг. см. огинатися. угіддя 1) угодье [По дну розлогої степової балки, що загубилася в просторих угіддях колгоспу «Україна», в'ється поросла очеретом безіменна річечка (Рад. Укр., i960, IX)]; 2) перен. приволье, раздолье [Тут саме вгіддя для винограду, звідси бере він [Замфір Нерон] таке вино, як спирт (Коцюб.)]. угїдний обл. см. угодний. угїлля уст. см. вугілля. угладити, -джу, -диш разг. сделать гладким, выгладить [Угладив, як бог черепаху (приказка)]. угледіти, -джу, -диш 1) см. углядіти; 2) уберечь; разг. устеречь; (за кем, за чем) углядеть (разг.), усмотреть [Як не гледів, а ве вгледів груш у садку, — хтось обтрусив уночі (Сл. Гр.)]. угледітися, -джуся, *дишся разг. уберечься; разг. устеречься [Не вгледівся од пожежі (Сл. Гр.)]. углиб нар. вглубь [Ти глибоко углиб Твердий |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)