Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

уга
152
угд
угара м. и ж. р. разг. сорвиголова [Тетяна,
сідаючи [у літак], весело й схвильовано
до людей: — .. Прощавайте, люди добрі,
не згадуйте лихом! — Кругом загоготіло:
—Це родимий літун. Вона й дівкою була
угара! (Вас.)].
угарний мет., текст, и пр. угарный.
угасання угасание [Землю прикрашали бурі,
жовті і золотаві кольори — ознака
осіннього яскравого угасання природи (перекл.
з Ажаева)].
угасати, -саю, -саєш, угаснути, -ну, -неш
угасать, угаснуть [Та іскра тліла, не
вгасала, А розгорілася багаттям ясним
(Л. Укр.)]; см. ещё загасати1.
угасити см. угашати.
угаслий угасший.
угаснути см. угасати.
угачувати, -чую, -чуєш, угатити (угачу,
угатиш) 1) гатить, нагатить (болото);
насыпать, насыпать (плотину) [Я поробив так,
що із роду до віку не вгатять греблі (Етн.
мат.)]; 2) (деньги, средства) фам.
ухлопывать, ухлопать, всаживать, всадить;
(только соверш. — сразу — ещё) ухнуть [Вечора
без книги не міг просидіти. Половину
заробітку на книги вгачував (Борз.); Мало
не всі свої статки він вгатив у окрему
чинбарню (Ст.)]; 3) (только соверш. —
сильно ударить) разг. хватить, садануть,
заехать (во что); (по лицу, уху um. п. —
еще) смазать [Хапнув [Никола] камінь.,
і зблизька таки вгатив ним Ілька по нозі
в саму кістку (Козл.)].
угашати, -шаю, -шаєш, угасити (угашу,
угасиш) 1) (только соверш.) прям,
погасить, потушить, загасить; редк. угасить
[Вогнища того не може людина Ні
запалить, ні вгасить (Л. Укр.); Пожежу
вгасили, люди розійшлись (Коцюб.)]; 2) пе-
рен, угашать, гасить, угасить; (о голоде,
жажде; о печали и т. п.) утолять,
утолить [І ф і г є н і я: ..Води Стіиса й
Лети Не вгасять спогадів про любий
рідний край! (Л. Укр.); Нащо ті сльози,
картання даремне? Помста лиш може
вгасити печаль (Л. Укр.)].
угаювати (угаюю, угаюєш), угаяти (угаю,
угаєш) разг. 1) задерживать, задержать
[Будь ласка, не вгаюйте, бо далеко їхати
додому (Сл. Гр.)]; ^ти сон обл. не
давать, не дать спать; мешать, помешать
спать [Ні, покинь ті мрії непотрібні, Спи
• і нам не вгаюй сну по праці! (Фр.)];
2): ~ти час терять [попусту] время,
потерять [попусту] время.
угвинтити см. угвинчувати.
угвинтитися см. угвинчуватися.
угвинчений ввинченный.
угвинчувати, -чую, -чуєш, угвинтити, -нчу,
-нтйш ввинчивать, ввинтить [Вгвинтити
ізолятор — справа не дуже мудра (Шиян)]
угвинчуватися, -чується, угвинтитися, -тй-
ться ввинчиваться, ввинтиться [Віра
тулилась до запорошеної трави, коли
над подвір'ям пролітав снаряд, з
несамовитим свистінням вгвинчуючись в повітря
(Пере.)].
угибати, -баю,-баєш, угйбнути и угйбти, -бну,
-бнеш обл. погибать, погибнуть; (о живот-
ных и разг. о людях) пропадать, пропасть
[Але тепер, коли нам шкапина вгибла, не
можемо рушитися дальше (Фр.)].
угйн, -ну вгиб.
угинання вгибание.
угинати1, »наю, -наєш, угнути и увігнути, -ну,
-нёш 1) (внутрь чего-либо) вгибать,
вогнуть [Непідрублену крайку завіси
тріпало стрічним вітром. Коли ж залізнична
колія робила крутий ріг, поривом вітру
завісу вгинало до вагона, мов парус (Смол.)];
2) (действием тяжести — полку, настил
и т. п.) прогибать, прогнуть [Везли
зенітки, угинали танки Дорогу давню,
грали сурмачі (Мал.)].
угинати2, -нає, угнути, -не (наклонять вниз)
гнуть, сгибать, согнуть [Чом ти, чом ти,
воротарю, Зняв намисто дорогеє, Що мою
вгинало шию? (Фр.)].
угинатися1, -нається, угнутися и увігнутися,
-нёться 1) вгибаться, вогнуться [Дошки
стіни вгиналися і рипіли під напором норд-
осту (Собко); Вона [Кайдашиха] полапала
рукою тім'я — високий очіпок поламався
й увігнувся (Н.-Лев.)]; 2) прогибаться,
прогнуться [Довгих п'ять рядів широких
застелених столів угиналися від колгоспних
достатків і звеселяючого душу питва (Кач.);
Відтак, не вагаючись уже довше ані на
хвилину, я ступив смілим і певним кроком
на кладку, що вона аж легко угнулась
(Коб.); Канапа на пружинах аж
увігнулась під нею (Н.-Лев.)]; земля знається
перед ким (перен.—о чувстве страха,
растерянности и т. п.) земля уходит
(уплывает, бежит) из-под ног у кого [Земля
вгиналася перед Васильком. Ще ніколи
Юра не був такий холодний, ще ніколи
його слова для Василька не були такі
неприємні (Турч.)]. Ср. угинати1 1—2.
угинатися2, -наюся, -наєшся, угнутися, -ну-
ся, -нёшся 1) гнуться, сгибаться, согнуться
[Молода крона аж угиналася від плодів,
на яких пробивалися перші промінці
рум'янцю (Ст.)]; ср. угинати2; 2) (только
несоеерш.) разг. см. огинатися.
угіддя 1) угодье [По дну розлогої степової
балки, що загубилася в просторих угіддях
колгоспу «Україна», в'ється поросла
очеретом безіменна річечка (Рад. Укр., i960,
IX)]; 2) перен. приволье, раздолье [Тут
саме вгіддя для винограду, звідси бере
він [Замфір Нерон] таке вино, як спирт
(Коцюб.)].
угїдний обл. см. угодний.
угїлля уст. см. вугілля.
угладити, -джу, -диш разг. сделать гладким,
выгладить [Угладив, як бог черепаху
(приказка)].
угледіти, -джу, -диш 1) см. углядіти; 2)
уберечь; разг. устеречь; (за кем, за чем)
углядеть (разг.), усмотреть [Як не гледів, а ве
вгледів груш у садку, — хтось обтрусив
уночі (Сл. Гр.)].
угледітися, -джуся, *дишся разг. уберечься;
разг. устеречься [Не вгледівся од пожежі
(Сл. Гр.)].
углиб нар. вглубь [Ти глибоко углиб Твердий

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)