Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
угл '*> 153 уго корінь пусти, Гілля вгору розкинь, Ти рости та рости! (Руд.)]. углибати, -баю, -баєш обл. погружаться, опускаться. углибити см. углиблювати. углибитися см. углиблюватися. углиблювати, -люю, -люєш и углибляти, -ляю, -ляєш, углибити (углиблю, углибиш) редк. погружать, погрузить [Хірург, що свій ланцет вглибити в рану хоче, Спочатку приторком досліджує її (перекл. Рильського)]. углиблюватися, -лююся, -люєшся и углиблятися, -ляюся, -ляєшся, углибитися (углиблюся, углибишся) редк. углубляться, углубиться [Вже було відомо, що рідні червоні бійці стерли з лиця української 8емлі граничну рису й стрункими, прудкими колонами вглиблювались у Західну Україну (Ту д.); Він говорив з очима, втупленими в землю, немов углиблявся в своє внутрішнє життя (Фр.)]» углибляти см. углиблювати. углиблятися см. углиблюватися. углибшки нар. обл. глубиною; в глубин^ [Річка в чоловіка вглибпгки (Сл. Гр.)]. углйна разг. см. вуглина. угличі, -чів истп. угличи. углядатися, -даюся, -даєшся, углядітися, -джуся, -дишся всматриваться, всмотреться, вглядываться, вглядеться [Вершник, відкинувши эабрало, вглядається в далекий обрій (Гонч.); Я вглядівся у світову будову Занадто близько й глибоко; пропали Всі радощі, на серці вічна туга (перекл. Л. Українки)]. углядіти и угледіти, -джу, -диш разг. увидеть; разг. углядеть, усмотреть; (издали) завидеть; заметить [Коли, долиною йдучи, Оглянулись на гору, Роберта вгляділи вони Серед сільського збору (Л. Укр.); Прохор нічого не міг угледіти, крім дощу, який періщив по вікпах, застилаючи їх суцільними патьоками (Шиян)]. углядітися см. углядатися. углядування всматривание [Надходить ніч, повна тривоги, з звичною стріляниною, фальшфейерами і знов стріляниною і безнастанним вглядувапням в темряву (Довж.)]. угнати1 см. уганяти1. угнати2: уженё разг. найдёт; фам. налезет [Часом така юрма їх [гостей] ужене, що дивуємось, яких-то вже між ними панів нема (Вовч.)]. угнатися1 см. уганятися1. угнатися2 (уженуся, уженешся) (не отстать) угнаться [Махно відступав таким алюром, що виснажені коні червоних не змогли за ним угнатися (Панч)). угніватися, -ваюся, -ваєшся и угнівитися, -влюся, -вйшся редк. разгневаться [—Я годила йому, я любила його, та доля моя такая! — Може, за що угнівався на тебе? (Вовч.); Він угнівився й забув свою звичайну ввічливість (Крим.)]. угнівити, -влю, -виш редк. разгневать [—Та на кого ж се ви гніваєтесь, голубонько? З ким сваритесь? — пита. — Та хто ж се вас угнівив? (Вовч.)]. угнівитися см. угніватися, угніжджуватися, -джуюся, -дисуєшся, угніздитися (угніжджуся, угніздишся) разг. умащиваться, умоститься; (только соверш.) угнездиться [Хлопці у вільних позах лежали навпроти вогню, а Світлана вгніздилась біля механіка, як вгніжджувалась раніш біля батька (Гонч.); Марта Кири- лівна.. і собі помаленьку вгніздилась в кріслі (Н.-Лев.)]. угноєний с.-х. унавоженный, удобренный [навозом] [Відремонтований трактор котив по угноєному полю, залишаючи за собою широку борозну (Збан.)]. угноєність, -ності с.-х. удобренность [навозом]. угноєння с.-х. унавожение, удобрение [навозом] [Велику роль у підвищенні врожайності всіх культур відіграє угноєння (Рад. Укр., 1957у II)]. угноїти см. угноювати. угноювальний с.-х. удобрительный. угноювання с.-х. унавоживание, унавожение, удабривание [навозом], удобрение [навозом]. угноювати, -нбюю, -нбювш, угноїти, -ною, -ноїш с.-х. навозить, унавоживать, унавозить, удобрять [навозом], удобрить [навозом] [Ось цими самими руками йому на панщині робив: і орав, і угноював землю, і під ріллю ліси корчував (Тулуб); Добре грунт угноїш — урожай потроїш (прислів'я)]. угноюватися, -нбюється с.-х. навозиться, унавоживаться, удобряться [навозом]. угноювач с.-х. удобритель. угнути1 см. угинати1. угнути2 см. угинати2. угнутий, увігнутий 1) вогнутый [На столі кипів пузатий самовар з увігнутим боком (Бойч.)]; 2) прогнутый. Ср. угинати1 1—2. угнутися1 см. угинатися1. угнутися2 см. угинатися2. угнутість, -тості вогнутость. уговк: без *^ку обл. беспрестанно; не унимаясь [А вуйко [ведмідь].. То праву задню [ногу] підпіма, То ліву без^уговку (Фр.)]. угбвкувати, -кую, -куєш, уговкати, -каю, -каєш разг. унимать, унять [Пхається [Іван Рило] поперед усіх.. Люди його спиняють, уговкують. — Не пхайся, —кажуть, — Іване Рило, зроби й другому місце (Март.); Шаланда товариша Данила, залишивши марні спроби уговкати ескадру, пішла напролом на берег, стріляючи з усіх гвинтівок (Янов.)]. уговор, -ру уговор [Оселився Грицько на зиму в чужій сім'ї, в котрої купив город з уговором, що вони [старі хазяї] житимуть до весни у проданій хаті (Мирн.); Уговор паче грошей (Ном.)]. уговорювати, -рюю, -рюєш и редк.^ уговоряти, -ряю, -ряєш, уговорити, -ворю, -воргап разе, уговаривать, уговорить [Мати вговорює, аж падає коло неї: —- Не плач, дочко, не плач! (Вовч.); Козак дівку вговоряє: не плач, дівко, не журися (народна пісня); Уговорив я таки бабусю їхати до Киева (Вишня)]; см. ещё умовляти. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)