Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уго \ 154 уго уговтати см. уговтувати. уговтатися, -таюся, -таєшся разг. угомониться [[Ганнина мати] така ж, певно, як і Ганна, колись цокотуха була, та за дітьми і чоловіком-п'яницею уговталася трохи (Іван.)]. уговтувати, -тую, -тувш, уговтати, -таю, -таєш разг. 1) уговаривать, уговорить [— То така. Вона кого хочеш уговтає, — засміялась Христя (Куч.); Уговтає [крамарка] так дівчину, що й принесе вона льону, та ще., на віру що-небудь візьме (О., 1862, І— Сл. Гр.)]; 2) см. угамовувати 1. угода 1) соглашение; разг..уговор; (преим. о торговых, финансовых; также неодобр.) сделка [Франко з усією непримиренністю поставився до спроб австрійських соціал- демократів повести робітничий клас на угоду з буржуазією (Рад. літер., 1955, 18); Кадети йшли на угоду з самодержавством, меншовики йшли за кадетами (Біогр. Леніна)]', ^да з совістю (сумлінням) сделка с совестью; 2) уст. согласие; уст., ирон. соизволение [Пильно батько їй [матері] у вічі поглянув. — А що се хвалиш, — змовив, — начеб зятя? — Як воля божа та твоя вгода, мій голубеї — одкаже йому тихо (Вовч.)]; О ~да к о м $ угодно кому [Ходила [дівчина] услід за своїм коханням, де йому вгода, куда його воля (Вовч.)]; н а ^ду кому в угоду кому [Говори! Хіба я тобі віри пійму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? (Вовч.)]. угодити, -джу, -лиш угодить [Як добру жінку не любити, Що чоловікові уміє угодити?! (Боров.); — На вас, тату, як мені здається, нічим не вгодиш! — насупився Ти- / мофій (Ст.)]. угодний угодный [Мати тим тільки свою журбу тішить, що сеє безталання Катрине буде батькові вгодне (Вовч.)]. угодник і^я. угодник [Розтираючи другого дня ноги графині, дівчина спитала в неї: — Пані, чи не дали б ви мені книжечку почитати про страждання якогось угодника божого? (Донч?)]. угодниця церк. угодница [Василь за ними [монашками] наздогінці: Здорові були, святії угодниці (Мирн.)]. угодно предик, редк. угодно [Вгодно — нехай живуть (Н.-Лев.); Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні. Перебивайся, як аллахові угодно — з копійки на копійку (Ле)]; н є г^но не угодно, не нравится. угодований 1) откормленный, упитанный; раскормленный; (в значении прил.) толстый (преим. людях), упитанный, раскормленный [Вгодований економ, що весь час вертиться і завилює тут перед пані, запозир- ливо дивиться по черзі на панну й юнака (Вас); Мар'ян Хомаха, виряджаючи Юрка в науку, заколов угодованого кабана й половину туші дав синові (Чорн.); 3 вулиці в подвір'я вбігла пара вгодованих, рожевих поросят (Кач.)]; 2) выкормленный. Ср. у годовува ти 1 — 2. угодованість, -пості упитанность [її корови виділялися серед інших і вгодованістю, і чистотою (Вишня)]. угодовець, -вця полит. 1) соглашатель [Історія партії учить, що робітничий клас може добитися перемоги., тільки під ^керівництвом Комуністичної партії, революційної щодо буржуазії та її державної влади, непримиренної до угодовців і капітулянтів, вільної від опортунізму (Іст. КПРС)]; 2) (в Галиции) ист. угодовец [Погано, що на таку малу країну, як Галичина, зібралось аж чотири партії (тверді, народовці, угодовці і радикали) (Л. Укр.)]. угодовство полит, соглашательство [Угодовство часів Керенського віддавало владу імперіалістській буржуазії, а питання про владу є корінне питання всякої революції (Ленін)]. угодовський полит, соглашательский [Різко картає Стефаник в своїх листах угодовські партії, реакційну частину галицької інтелігенції (Рад. літер., 1949, 11)]. угодовування откармливание, откормка. угодовувати, -дбвую, -дбвувш, угодувати, -дую, -дуєш 1) откармливать, откормить, упитывать, упитать; (доводить до тучности) раскармливать, раскормить; 2) (выращивать) уст. выкармливать, выкормить. угодовуватися, -дбвуюся, -дбвуешся, угодуватися, -дуюся, -дуєшся 1) откармливаться, откормиться [Ці свині на сало дуже добрі і вгодовуються швидко (Н.-Лев.); — Перепілки літають низько, — говорив Шамба, — вгодувались на хлібах, обважніли, і яструбові легко ловити їх (Трубл.)]; 2) страд, з. (несоверш.) откармливаться, упйтываться; раскармливаться; ср. угодовувати 1. угодувати см. угодовувати. угодуватися см. угодовуватися. угол уст. см. вугбл. уголос нар. 1) вслух; громко [Ультиматум був адресований командирові, але читали його вголос для всіх (Гонч.); Один по одному підходять до комісара бійці і поважно, вголос зачитують присягу (Собко)]; д у- мати, подумати г^е думать, подумать вслух [Палагна збудилась, як тільки почало дніти. «Чи ще не рано?» — подумала вголос (Коцюб.)]; кричати, закричати ^с кричать, закричать громко; разг. орать, заорать, горланить, загорланить; плакати, заплака- т и ~с плакать, заплакать громко; уст. голосить, заголосить [А вдома Юрко звалився на лаву і гірко заплакав уголос (Козл.)]; 2) (в значении сказуемого) разг. в плач; уст. заголосить [Старшенька вхопилась за батькову руку та уголос: — Тату, не кидайте нас! (Вас.)]. угомон: нема ^ну нет угомону. угомонити, -ню, -ниш разг. угомонить [Н а с т я: Яке у тебе серце палке, надто воно палке! Угомони його! (Кроп.); Тиха ніч вгомонила все навколо (Іван.)]. угомонюватися, -нююся, -нюєшся (редк.), угомонитися, -нюся, -нйшся разг. угомоняться, угомониться; униматься, уняться |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)