Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Угр 157 УДа погрузиться (во что); (о строении — обычно) оседать, осесть (во что) [По теплому дощі вгрузають босі ноги В м'яку, живу теплінь піщаної дороги (Рил.); — Тпру! — санки глибоко угрузли в сніг, стали (Вас); Альоша нахилився нижче над глиною. Пальці нервово, швидко вгрузали в кавалок. Очі поволі увійшли в роботу (Мик.); Подвір'я її — не те подвір'я. Тоді стояла отут хата стара, похила, вгрузла в землю і плакала сліпими вікнами (Цюпа)]; 2) (опускаться под тяжестью) вдавливаться, вдавиться [Йшли по широкій вулиці, під чобітьми вгрузав розпечений асфальт (Куч.); Сергій, вдосталь наговорившись з батьком, роздягся і ліг на диван. Під ним м'яко вгрузли пружини (перекл. з Бабаевсыгого)]. угрузлий увязший; осевший. Ср. угрузати 1. угрузнути, угрузти см. угрузати. уґрунтовувати, -товую, -тбвуєш, уґрунтувати, -тую, -туєш обосновывать, обосновать (чем); утверждать, утвердить [Вопи розбирали між собою живо ті нові, високі думки, ..старалися уґрунтувати на них увесь свій світогляд (Фр.)]. угруповання 1) группировка [З'єднавшись, війська обох Українських фронтів наглухо замкнули кільце навколо кишинівського угруповання противника (Гонч.)]; 2) биол. сообщество [Різниця в кількості плодів у кошику [підбілика альпійського] спостерігається як серед індивідуумів одного угруповання, так і серед індивідуумів різних угруповань (Укр. бот. ж., 1961, XVIII, 1)]. угруповувати, -пбвую, -повуєш, угрупувати, -пую, -пуєш редк. группировать, сгруппировать. угрущати, -вдаю, -щаєш обл. убеждать, уговаривать [Я її не бив, а так було все угру- щаю (Барв.)]. угу част. разг. угу, ага, да [— Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були! — Угу, — гугнить ворона, а рака кріпенько держить (Стор.)]. угудзяний разг. редк. весь в пуговицах [Небавом перед ним зринув, як із землі виріс, угудзяний джиґунець, якийсь акцизний чиновник (Вас.)]. угукати, -каю, -каєш разг. поддакивать [Новий знайомий розповідає мені про Херсон, а я слухаю та угукаю собі, щоб не мовчати, а розмову сяк-так підтримувати (Вишня)]. угурнйй обл. упрямый; (своевольный) строптивый, разг. норовистый; (гордый) важный, надменный [Ті, що крізь помилки до правди добиваються, Мудрецями називаються; А ті, що в своїх помилках угурні,То справжні дурні (Фр.); Син мій такий угурнйй, що навіть слова до мене не заговорить \Етн. зб.. VI)]. угурно, угорно нар. упрямо; строптиво; норовисто; важно, надменно [Син не хотів вклонитися й угорно драв голівку у вишень, як мати нахиляла (Вовч.)]. Ср. угурнйй. удав зоол. удав [Мов кролик па удава, дивився сенатор на роз'ярілого свого вождя (Гонч.)]. удавальник притворщик. удавальниця притворщица. удаваний притворный; (неискренний — о настроении, чувстве и их проявлении — еще) деланный, наигранный, напускной, искусственный, поддельный; (намеренно выдаваемый за настоящее — обычно) мнимый, (реже) ложный [Зникла з Катиного обличчя удавана заклопотаність (Козач.); [Дівчина] дивиться так поважно і просто в очі кожному, без тої звичайної дівочої соромливості, трошки щирої, а трошки й удаваної (Л. Укр.); Вся несподіванка полягала в тому, що підпільники організували удаване кінознімання, щоб ближче підібратися до табору^ (Янов.)]. удаваність, «-ності притворность; деланность, найгранность, искусственность, поддельность; мнимость; ложность. Ср. удаваний. удавання1 1) притворство; разыгрывание [из себя], папускание [на себя] [Він [писар] знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявком жвавості вроди, а може й зумлс- ного вдавання, ніж щирого привіту (Н.-Лев.)]; 2) изображение; представление; воспроизведение [Він [Моримуха] був добрий ученик і добрий товариш, загально люблений задля свойого доброго гумору, Дару удавання різних голосів (Фр.)]. Ср. удавати 1—2. удавання2 обращение. Ср. удаватися 6. удавано нар. притворно; деланно, наигранно, искусственно, поддельно; мнимо [— Снідай! — удавано грізно гомонить вона, підсовуючи ближче до сина то хліб, то глечик з молоком (Ряб.)]. Ср. удаваний. удаванохворий мнимобольной. удавати (удаю, удаєш), удати (удам, удаси) 1) (без дополнения, кого, що, якого, а также с придаточным предложением) притворяться, притвориться (без дополнения, кем, каким, а также с придаточным предложением), разг. прикидываться, прикинуться (без дополнения, кем, каким, а также с придаточным предложением); (с придаточным предложением — ещё) делать вид, сделать вид; (с вин. п. — ещё) разыгрывать [из себя], разыграть [из себя] (кого, какого), разыгрывать, разыграть (что), напускать [на себя], напустить [на себя] (что) [Упала, а вони регочуться. «Удає,— кажуть, — удає!» (Вовч.); Кассандра: Але ти сам казав: «Роблю, що треба і що корисно, що почесно». Нащо ж потрібно удавати віщуна? Хіба корисно то, хіба почесно? (Л. Укр.); Рустем був трохи блідий, хоч удавав веселого (Коцюб.); Катерина вайшлась рум'янцем. Але й Данило, і Андрій удали, що не помітили (Коп.); Він навмисне удавав страшенну заклопотаність, і кожний його рух був підкреслено діловим і серйозним (Донч.)); ^вати б о- жевільного притворяться (прикидываться) сумасшедшим, разыгрывать сумасшедшего; ^вати з себе кого, я к 6- г о притворяться кем, каким; прикидываться кем, каким, разыгрывать кого, какого; неодобр. разг. корчить из себя кого, какого, строить из себя кого, какого [—Піх- тір! Не взивай її циганкою, бо будеш би- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)