Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УДа 158 уда тий! — кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Вас); Олена: ..Ач які! Перед людьми вдаєте з себе святого та божого, а наодинці— бісові рідня? (Крон.); Вовчиха була вже літня жінка, а вдавала з себе зовсім молоду (Сміл.)]; ^вати [з себе] невинне ягня см. невинний; ~вати [з себе] смиренника (смиренницю) прикидываться (притвориться) смиренником (смиренницей), корчить (строить из себя) смиренника (смиренницу), смиренничать; ^вати наївного разыгрывать (кбрчить, строить из себя) наивного, наивничать; 2) (копировать чьи-либо манеры и т. п.) изображать, изобразить; (кого-либо — ещё) представлять, представить; воспроизводить, воспроизвести [[ Преображенський] постукав об стіл пальцями, удаючи барабанну трель маршу, і встав з-за столу (Ле); Зібгався [реєнт], скорчився і пальці виставляв, Що ними рухи псів предивно удавав (перекл. Рильського); Валерій так вправно й достеменно вдав манеру та інтонації Павла Григоровича, що всі мимохіть усміхнулись (Ільч.)]; О він н є удасть ч о г 6 у него не получится (не выйдет) что [А*сила йде, і спина гнеться, репаються руки, і гине хист... Уже б тепер не вдав різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося... (Л. Укр.)]. удаватися (удаюся, удаєшся), удатися (удамся, удасися) 1) (только в 3-м лице) удаваться, удаться [Остапові зсунулася пов'язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею, йому ніяк не вдавалось зав'язати її (Коцюб.); — Казала Настя: як удасться!— вигукнув Діденко (Головко)]; 2) (оказываться хорошим) разг. удаваться, удаться [Раз Мотря спекла хліб. Хліб не вдався (Н.-Лев.); Уродись, кажуть, та і вдайся... (Вовч.)]; 3) (только соверш. — какой, каким) разг. быть; (о людях и плодах — ещё) уродиться, (только о людях) родиться, (только о плодах) уродить; (о вещах, продуктах творчества — ещё) получиться, *(реже) выйти; (случиться—ещё) выпасть [Йосип ще змалечку удався норовистим хлопцем: його не заколишеш ніяк, хіба на руках заносиш... (Мири.); Ой чого я такий вдався без щастя, без долі (народна пісня); На горі було поле ліпше, отже й кукурудза, може, і краща вдалася (Коб.); Вдалася загадочка гожа, Аж губи облизав дідок. Трудяща пташка — бджілка божа, А ласощі—медок (Гл.); Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Мирн.)]; удатися в кого (о сходстве с кем) удаться (уродиться, пойтй) в кого [Хлопець увесь у батька вдався (ІТанч)]; удався до чого (реже на що) на что (в чём, что делать) горазд (разг.); способен наачто (что делать); умеет что делать [— Хіба його не видно й спершу було, що він чоловік путящий? Чи до роботи, чи до майстерства — до всього вдався (Мирн.); А па вершечку поравсь Горобець: Усюди він, проворний молодець, Примазаться уміє па дурничку, — На те вже вдавсь (Гл.); Н є р і с а: ..Я справді не вдалася до того, щоб весь день в ярмі ходити так, як твоя сестра (Л. Укр.)]; удався з кого вышел (получился) из кого; удався чим удался (вышел) чем [Лев: ..3 усіх я, каже, вродою вдався, а ще ж бо я долі не діждався (Л. Укр.)]; зроду удатися уродиться [Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася (Вовч.)]; н є удався не удался; (без дополнения — о человеке — обычно) неудачлив [Ой біда, біда, що я не вдався: Брів через річеньку та й не вмивався (народна пісня)]; не дурень удався разг. не дурак [был] [Ну, так я вам скажу: не на того наскочили! Становий — не дурень удався! (Мирн.)]; одно в одно н є вдається, вдасться (о ком) один в другого не удаётся, удастся или друг на др^га не похожи [Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж він у мене один, як порошина в оці! (Мирн.)]; у тебе удався, такий удавсь, я к т и в тебя удался (пошёл), на тебя похож [Такий удавсь, як ти: або що здобути, або дома не бути (Барв.)]; 4) (у що— приходить в какое-нибудь состояние) впадать, впасть (во что), вдаваться, вдаться (во что); предаваться, предаться (чему); часто сочетание глагола с существительным передаётся одним глаголом, соответствующим по значению существительному [А ви таки не вдавайтесь у тугу, киньте лихом об землю (Вовч.); Ще на світі не нажилась, А в журбу вдалася (Гл.)]; удатися в амбіцію см. амбіція; ~тися у відчай см. відчай; ~тися в лірику ударяться, удариться (пускаться, пуститься) в лирику; гатися в паніку ударяться, удариться (впадать, впасть) в панику;гатися в п и- х у важничать, заважничать [Офіцери поводились делікатно, обходились з товариством просто, не вдавались в столичну пиху (Н.-Лев.)]; ^тися в розпач см. розпач; 5) (у що — заниматься чем, делать что) разг. ударяться, удариться (во^ что) (разг.); предаваться, предаться (чему) [У Львові [Юрась] на одну ногу з професорами.. В політику вдався (Чорн.); Не забувай, що ти ж критик, і через те не дуже вдавайся в філантропію (Л. Укр.); Епей по щастю без потіхи Вдавався в жарти, ігри, сміхи (Котл.)]; зватися у сварку затевать ссору, ссориться [Не вдавайся в сварку, бо будеш битий (Ном.)]; ^тися в суперечку um. п. затевать, затеять спор, спорить, заспорить [Любив він, в рицарських чеснотах самоук, В спереч- ку інколи удатися гарячу (Рил.)]; ^*тися навтіки и т. п. обращаться, обратиться в бегство; разг. пускаться, пуститься наутёк [Видно, знала [Юліяна], чим та пахне справа, І ще ніччю навтеки вдалася! (Фр.)]; гатися в химери см. химера 2; 6) (до кого — адресоваться) обращаться, обратиться (к кому); (реже) прибегать, прибегнуть (к кому) [Після того випадку вона захворіла. Вдавався Антін до лікарів, та хіба бідним людям можна лікуватися (Чорн.); Я можу вдатися до пер- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)