Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УДа 159 УД» шого-ліпшого рибалки, і він перевезе мене (Сміл.)]; 7) (до чого — пользоваться чем) прибегать, прибегнуть (к чему); применять, применить (что) [Іноді при жовчнокам'яній хворобі доводиться вдаватися і до оперативного лікування (Наука і життя, 1956, 12); І він зранку третього дня, все заздалегідь грунтовно і тверезо обміркувавши, вдався до нового тактичного маневру (Ко- зач.)]; ^тися до першоджерел обращаться, обратиться к первоисточникам; гатися до хитрощів пускаться, пуститься на хитрость; 8) (врезываться во что) редк. вдаваться, вдаться [Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Л. Укр.)]; 9) (куда) редк. ходить (несколько раз); идти, пойти; отправляться, отправиться; разг. подаваться, податься [Досі той бондар невірний діжечок не поправив мені! Двічі син в його був, двічі сама до його удавалась (Вовч.); Я думав би, що нам поза границі нашої Ту- хольщини удаватися не можна (Фр.); Через Львів і Радзивілів він удався до Росії (Фр.)]; 10) обл. казаться, показаться [Мені вдалося, що хтось гомонів у саду!.. (Вас.)]; см. ещё здаватися2 2; О гатися в крайність вдаваться, вдаться (впадать, впасть; ударяться, удариться) в крайность [Тепер же мені так збридло усяке крутійство і замилювання очей своїм та чужим, що, здається, хутко вже в другу крайність вдамся (Л. Укр.)]; зватися в подробиці см. подробиця 1; ~ватися в тонкощі вдаваться (входить) в подробности, в топкости. удавити1 (удавлю, удавиш) (умертвить) удавить; разг. задавить [Грива: І тепер ще така кипить у грудях злість, коли згадаю Саву, що сам себе, здається б, удавив (Тоб.)\ Не вмер Данило — болячка вдавила (Ном.)]; О сльози ґавили разг. слёзы душат (давят, подступили к горлу) [Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робити (Тесл.)]. удавити2 см. удавлювати. удавитися1 (удавлюся, удавишся) 1) подавиться [Отець Сидір удавився рибою, покинув снідати (Донч.); Але Василь ніби знає, що це горілка затроєна, що Іван хоче його швидше упхати в могилу, щоб вдавитися його добром (Фр.)]; 2) (повеситься) разг. удавиться [— Хай я удавлюся, хай я провалюся!— клявся Попенко (Мирн.)]. удавитися2 см. удавлюватися. удавка мед. удавка. удавлений1 1) удавленный; задавленный; (в значении сущ.) разг. удавленник, (о женщине) удавленница; ср. удавити1; 2) удавившийся; (в значении сущ.) разг. удавленник, (о женщине) удавленница; ср. удавитися1 2. удавлений2 вдавленный [Як змінився Марко за ці роки! ..Брови зімкнулись над переніссям, щоки запали. Губи зійшлися у болісній складці, вдавлене підборіддя ще більш підкреслювало його худорлявість (Цюпа)]. Ср. удавлювати. удавлення удавление. Ср. удавити1. удавлювання вдавливание. Ср, удавлювати. удавлювати, -люю, -люєш, удавити (удавлю, удавиш) вдавливать, вдавить [Ой тумане, тумане, Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? (Шевч.); Трактори здригнули важким залізним тілом, глибоко вдавили землю широкими смугами гусеничного ходу і рівно рушили на степ (Епік)]. удавлюватися, -лювться, удавитися (удавиться) вдавливаться, вдавиться [Бондарчук перевів погляд на розкриті долоні, потім сильно зажмурився, так, що короткі густі вії вдавилися в тонку шкіру орбіт (перекл. з Волошина)]. удалий1 редк. см. вдалий. удалий21) уст. удалой, удалый [Звечора удалий молодчик все пив і гуляв (народна пісня)]; 2) обл. красивый [Анна: ..Дивлюсь, із лісової мли Ватага суне витязів удалих 3 богатирем прегарним на чолі (Коч.)]. удалині нар. вдали, вдалеке; (ближе) в отдалении [Гори вдалині були рожеві, привітні (Турч.); Вдалині виднілися вогники шхуни (Трубл.)]. удалину нар. вдаль [Летить над тротуарами вітрець удалину (Пере.)]. удало редк. см. вдало. удаль нар. поэз. вдаль [Я рвався вдаль, як журавель у вирій (Рил.); Ідуть полки, нема їм краю, од них удаль прослалась тінь (Сос.)]. уданий1 1) прич. изображённый^' представленный; воспроизведённый; (иногда) сделанный [Кембль.. придивляється до фігурки: Ха-ха-ха-ха! Та й здорово уданий! Як вилитий наш батько Годвінсон! (Л. Укр.)]; ср. удавати 2; 2) прил. редк. притворный; мнимый [Коли б ся невеличка (тим часом) інтелігенція заплуталась у клерикалізмі, — щирому чи уданому, — то се було б дуже погано і згуб- ливо для країни (Л. Укр.)]; ср. удавати 1. уданий2 прил. уст. способен (к чему, на что); разг. горазд (на что) [Е м п у з а: На все я вдана, швидко дію, В сто видів обертаться вмію (перекл. Л у каша)]. уданість, -ності притворность; мнимость [Мені тут гісе чуже, розгадане і знане, І під шатром золоченим нема Ні таїнства, ні дару, ні омани, — Лише нічев'я слів, удапість тайн сама (Бажан)]. Ср. уданий1 2. удар, -ру удар; (нечаянный обо что-нибудь) Гйб [Моя Батьківщина — удар молотка, руль тракториста невтомний, І скелі розбиті, й покірна ріка, Комбайни і домни (Рил.); Лежачи, вчитель виразно чув удари свого серця (Ільч.); Ошелешений несподіваним ударом, противник кинувся до апаратів, але зв'язок уже був перерізаний (Гонч.); Несподівана смерть тьоті Даші була для Віри тяжким ударом (Руденко)]; синяк (синець) від ^ру синяк от ушйба; сонячний ~р мед.9 вет. солнечный удар [Гинули бранці дорогою. Чимало вмерло від сонячного уда- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)