Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УДа 160 уда ру, різачки і від виснаження (Тулуб)]; Об ути в <-wpi разг. быть в ударе. ударений ударенный; поражённый; ошеломлённый. Ср. ударяти 1. ударити см. ударяти. ударитися см. ударятися. ударний1 ударный [Трудящі маси є великою творчою силою історії, головною ударною силою соціальних революцій (Рад. Укр., 1954, І)]; ^>на хвиля ударная волна [В момент атомного вибуху виділяється колосальна кількість енергії, яка блискавично поширюється в усіх напрямах у вигляді ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації (Наука і життя, 1955, 7)]. Ср. ударяти 1. ударний2 ударный [Цю повість [«Дві весни»] я побудував на матеріалі, що вдобув на ХПЗ, та використав нариси., про ударні бригади молоді (Донч.)]; ^на робота ударная работа. Ср. ударник2. ударник1 техн., воен. и пр. ударник. Ср. ударяти 1. ударник2 (передовой работник) ударник [Ні, не злама його біда у льоті влих годин. Комуністичного труда ударник він (Сос.)]. ударництво ударничество [Основною формою соціалістичного змагання в першій п'ятирічці був рух ударних бригад. Ударництво було продовженням і розвитком славних традицій комуністичних субогників (Іст. КПРС)]. ударниця ударница [Не славиться краса- виця, а славиться ударниця (прислів'я)]. ударність, -ності ударность. ударно нар. ударно [Працюй ударно — житимеш гарно! (прислів'я)]. удароглушний техн. удароглушйтельный. удароглушник техн. удароглушйтель. ударостійкість, -кості спец: удароустойчи- вость. удаюуватп, -рую, -руєш редк. 1) (кого чем) одарить; разг. обдарить [Та коли твоя велика ласка Чим слугу свойого вдару вати, То даруй мені одного бранця (Фр.)]; 2) (кому что) разг. подарить [Де твої кіснички подівав? ..Чи заніс до міста та продав, Чи молодшій сестриці вдарував? (народна пісня)]. ударяти, -д)яю, -раєш, ударити, -рю, -риш 1) ударять, ударить; (чем-либо гибким — обычно) стегать, стегнуть, хлестать, хлестнуть; (оружием и пврен. — ещё) разить (книжн.), поразить (уст.); (только соверш.— перен. — еще) ошеломить; (о бое часов — ещё) бить, пробить; (соверш. — о сигнале — ещё) пробить; (соверш. — о запахе, свежести и т. п. разг. — еще) пахнуть; (о водке, сильном запахе разг. — еще) шибать, шибануть [ — Та ще ти й не бачив, москалю, наших славних діл! — одказує Лушня, вдаряючи пушкаря по плечі рукою й опускаючись коло його на лаву (Мирн.); За вікнами була туманна осінь, І дрібний дощ вдаряв у дах вагона (Шпак); Залізний болт з брязком ударив у віконницю (Коцюб.); Перехресним вогнем ударили кулемети (Грим.); Гей, удармо в струни, браття, В золотії (Рил.); Кров ударила Софії в голову (Л. Упр.); Пріська трохи не скрикнула. Доччине слово як ножем ударило її в серце... (Мирн.); Прикро вдарили нас у Вашій примітці до статті Лукіяновича слова про те, що Драгоманов «смертельно хорий» (Л. Укр.); Вдаряє дванадцять на башті Кремля!.. (Ол.); Дзиґар ударив раз і замовк... (Л. Укр.); Як тільки я перейшла сіни, ще мокрі після вчорашньої зливи, і одчинила двері в шкільну кімнату, на мене вдарило холодною вільгістю, мов з льоху (Л. Укр.); Гаряча варенуха трохи вдарила йому в голову (Н.-Лев.)]; ~ряти па який склад уст. делать ударение на каком слоге [Народ говорить доволі чистою галицькою вимовою.. Тільки ті хурмани, що хурами заробляють в Щавниці, ..акцентують слова трохи по-польському, вдаряючи на передостанній склад (Н.-Лев.)]; 2) (только соверш. — побежать) разг. пуститься; разг. махнуть, (реже) махануть; (броситься куда-либо) разг. шарахнуться, шарахнуть [Поперед од усіх вистрибом ударив, мабуть, чи не пайсмиренніший, мабуть, чи не найсвятіший, з ласки божої, патріарх, раб божий Тихон (Вишня); Маючи все-таки деякий життєвий досвід, я, побачивши ленінградку із шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бік вулиці (Вишня)]; г^рити навтікача пуститься (кинуться) наутёк [Відігнавши їх за рівчак, ми повернулися і знову вдарили навтікача (Смол.)]; 3) (только несоверш.) уст. обращать внимание (о ком); (о чём) привлекать (чьё) внимание, (сильнее) поражать (кого) [Як грім, гуркотів регіт по хаті, та Тимофій на те не вдаряв (Мирн.); Поперед усього вдаряє кождого дослідника страшенний бруд (Фр.)]; О ^рити в закаблуки (ногами, підківками и т. п.) разг. пуститься в пляс [Старий уда- Їшв в закаблуки, Аж встала курява! Шевч.)]; ~>рити[в] очі броситься в глаза (ком^); поразить (кого) [Хата вдарила Чіпці в вічі своєю неохайністю (Мирн.); Картина дуже вдарила його очі (Н.-Лев.)]; ^рпти в піт бросить (кинуть, ударить) в пот [Рябина: ..Так ось воно як! Аж в піт мене вдарило (Фр.)]; ~рило в сон кого напала дремота на кого, захотелось спать ком^ [Одного разу ліг [я] після обіду відпочити.. Як ударило ж мене в сон! (Вишня)]; ^рив грець фам. хватйл удар (разг.); фам. хватйл (стукнул,А ударил) кондрашка [Думав він мене за наложницю взяти, та, на моє щастя, не встиг. Вдарив його грець (Тулуб)]; ~рив грім ударил (грйнул) гром [В столиці 9 січня ударив перший грім революційного виступу пролетаріату (Ленін)]; ^рив дощ хлынул (ударил, грянул) дождь [Пішов він [Коти- горошко] підземним світом. Іде та іде, коли насунули хмари, як ударить дощ та град (народна казка)]; <-^рііти лихом об землю см. кидати 1: кинути л и- хом об землю; ^рив мороз ударил (о сильном грянул) мороз [Почались дошкульні осінні дощі з вітрами, вдарили морози (Гур.)]; /^рила революція |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)