Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УДа 161 УДВ грянула революция [А коли вдарила революція, па крилах прилетів [хлопець] до рідного міста (Цюпа)]. ударятися, -ряюся, -ряєшся, ударитися, -рю- ся, -ришся 1) несоверш. редк. ударяться, удариться; (стукаться обо что-нибудь разг. — еще) шарахаться, шарахнуться, (до боли) ушибаться, ушибиться; (соверш. — упасть разг. — ещё) грянуться [Вдарившись буферами, шарпнувся, зрушився з місця ешелон (Гонч.); Бригадир дав Ми- шуні перше доручення — допомогти кріпильникам. Хлопець так рвонувся, що вдарився головою об покрівлю (Янов.); Скочив Тиміш сам не свій, побіг, ухопив рушницю та й устрелив чорного ворона; так він і вдарився коло Тимоша в землю, аж загуло (Вовч.)]; ^ритися об поли [руками] всплеснуть руками [Увійшов у хату, Ударивсь об поли: Лазять діти у запічку Голодні і голі (Шевч.); Побачивши Данила з Куриленком, [Квашенко] аж руками вдарився об поли (Ле)]; 2) (только соверш. — куда) отправиться; разг. пуститься; (кинуться) разг. шарахнуться, шарахнуть, (реже) удариться [Віддали його у найми до попа.. Покинув Тарас попа та ще раз ударився до маляра у село Хлипнів- ці (Мирн.); Спершу на полудень — біжить та й біжить, а моря нема; вдарився на північ — і там не видати (народна казка); Чимала валка парубків показалася на * вулиці.. Дівчата вдарилися врозтіч (Мирн.)]; врився бігти пустился (разг. ударился) бежать; разг. ударился в бегство [Яків., вертівся між собаками, одгонився— далі ударився бігти (Вас.)]; 3) (до кого) уст. обращаться, обратиться [Я сьогодні заходив до Вас, ..та па лихо не застав Вас дома і через це вдаряюсь до Вас з оцим листом (Мирн.); Данило: ..Глибока дуже книга, мало що й розберу, а ні до кого вдаритися, щоб розказав (Тоб.)]; 4) (у що — приходить в какое-нибудь состояние) предаваться, предаться (чему); (реже) ударяться, удариться, вдаваться, вдаться (во что); часто сочетание глагола с существительным передаётся одним глаголом, соответствующим по значению существительному [Не плач, не плач, дівчинонько, не вдаряйся в тугу (народна пісня)]; ^ритися в горілку разг. запить [Як народився Христос, так, значить, святому Йосипу досадно стало. Все ж таки жінка його, а дитинча від святого духа. От він у горілку й ударився (народна казка)]; ~ритпся в мандри разг. пойти бродяжничать [Мені нужда, що вона в мандри вдарилась? Дивись —яка журба!!! Не первина їй мандри справляти... (Мирн.)]; ^ритися в образу, в амбіцію обидеться, удариться (вломиться) в амбицию [— Та що ж я здирник, чи що? — ударився в образу Дзюба (Мирн.)]; ^ритися в сльози (в плач) расплакаться, заплакать, зарыдать, [удариться] в слёзы, в плач [Вона слова не сказала матері, — так і вдарилася в сльози (Мирн.); — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, — порядкував Довбня. Василь ударився в плач (Мирн.)]; ~ритися в фантастику удариться в фантастику; ~ритися в філософію удариться (вдаться) в философию. удати см. удавати. удатися см. удаватися. удатний 1) (о ком) способный; (умелый) искусный, ловкий; разг. мастер (на что, по части чего), горазд (на что, в чём) [Кажуть люди, що я вдатна, Бо ще юна, а вже знатна (Воскр.); Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, — се матері втіха від бога, а не син! (Вовч.); Чи є в світі де такії молодці, Як ми, славні та веселі горобці? На все вдатні, — до любощів, до пісень, — Цвірінькаєм, жартуючи, увесь день! (Гл.)]\ 2) (о чём) удачный; (мастерской) искусный [Сердечно дякую за Ваш лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Л. Укр.); Передражнювання вийшло таке добре та вдатне, що всі в хаті аж реготались (Н.-Лев.)]. удатність, -ності 1) способность; искусность, ловкость; мастерство [Складанням д. П. Думки не можна відмовити таланту і вдатності (Фр.)ІЇ 2) удачность; искусность. Ср. удатний 1—2. удатно нар. искусно, ловко; мастерски; удачно [Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (Н.-Лев.)]. Ср. удатний 1—2. удача удача [Михайло: Це ти, моя зірко, така щаслива, це через тебе посипалось стільки життєвих удач на мене (Тоб.)]. удачливий удачливый [В глибині душі вона заздрила Наталі. Бувають же на світі отакі удачливі люди (Збан.)]. удачливість, -вості удачливость [Молоді розвідники поглядали на Мамочкіна з захопленням, дивуючись його хитромудрості й удачливості (перекл. з Казакевича)]. удачник удачник [Навіть заздрощів до удачника я не почув в оповіданні (перекл. з Горького)]. удачниця удачница. удвадцяте нар. в двадцатый раз. удвійці (разг.), обл. удвїйку, удвійзі нар. вдвоём [Будемо з Манею.. вдвійці грати. А як ні, буду сам вечорами грати (Коб.)\ Вони йдуть аж у найгустішу кукурудзу далеко й там шепочуть удвійку (Козл.); У хаті мати з Чайчихою горюють удвійзі (Вовч.)]. удвічі нар. разг. вдвое [В час війни двічі спалене, тепер воно [містечко] швидко відбудовувалося і зросло майже вдвічі (Ко- зач.)]; г^чі більший вдвое больший; (в сказуемом) вдвое больше; ^чі більше вдвойне, вдвое больше. удвоє нар. 1) вдвое [Мелашка здалась йому тепер вдвоє кращою (Н.-Лев.)]; ^вов більший вдвое больший; (в сказуемом) вдвое больше; ^воє б і л ь ше вдвойне, вдвое больше [Скрізь маса агав, американських і сірих, таких великих, що кожний листок мало не вдвоє більший за мене (Коцюб.)]; <-^вов менше вдвое меньше; разг. вполовину [По багатьох видах [колгоспної] продукції 11-1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)