Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уд« 162 уде витрачається тепер вдвоє менше праці, ніж до 1953 року (Ком. Укр., i960, 5)]; 2) (пополам) вдвоє [У світлиці на ліжку лежав Максим, перегнувшись удвоє (Мирн.)\. удвох нар. вдвоём; (при подлежащем в ед. ч. разг. — ещё) сам-друг [А 8наєш, снилося мені: Удень неначе місяць сходив, А ми гуляєм понад морем^ Удвох собі (Шевч.)]. удвуконь нар. разг. парой [лошадей] [Було, скоро сонечко вийметься, лікар і котить удвуконь (Вовч.)]. уде нескл. сущ. м. и ж. р. и мн. ч. ьтн. удэ. удев'ятеро нар. вдевятеро; (при словах со значением увеличения и уменьшения — обычно) в девять раз. удев'ятьох нар. вдевятером. удегеєць, -гёйця этн. удэгеец, уда. удегёйка этн. удэгейка, удэ. удегейський этн. удэгейский. удегейці, -ців этн. удэгейцы, удэ. удейський этн. удэйский. уденішніи обл. дневной [Спадала вденішня духота, вечірньою прохолодою потягло з річки (Лє)]. удень нар. днём [Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (Н.-Лев.)]; [і] ^нь і вночі (постоянно) днём и ночью; книжн. денно и нощно [Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи (Шевч.); Він їй був потрібний щогодини, щохвилини, і вдень, і вночі (Коцюб.)]. удержавлення огосударствление. удержаний удержанный. удержання 1) удержание [Пролетаріат вимагає демократії, яка виключає насиль- ствене вдержання однієї з націй в межах держави (Ленін)]; 2) поддержание; сохранение [Палац був значно занедбаний і обшарпаний, — видно було, що дуже слабо дбали про його удержання (Фр-)]*> 3) содержание [Герман числить ціну коня, воза, паші, удержання, і виходить, що се могло б оплатитися (Фр*)]. Ср. удержувати 1—2, 4. удержати1 см. удержувати. удержати2, -жу, -жиш (обычно с отрицанием) разг. выдержать [«Пустіть!.. — кричить Ряб- ко. — Не будь я пёський син, Коли вже вдержу більш!..» Рябко наш хоч не бреше, Так що ж? Явтух Рябка знай все по жижках чеше (Г.-Арт.); Віз не вдержав і... загув — Тріснув до розвори!.. (Ол.)]. удержатися см. удержуватися. удержування 1) удерживание; сдерживание; 2) поддерживание; сохранение; 3) удерживание; 4) содержание. Ср. удержувати 1—4. удержувати, -жую, -жуєш, * удержати, -жу, -жиш 1) удерживать, удержать; (подавлять в себе что-либо — обычно) сдерживать, сдержать (что), удерживаться, удержаться (от чегб) [Анна., хоче встати, Долорес удержує її за руку (Л. Упр.); Не я покинула тебе, а ти не вумів удержати мене (Фр.); Торік вона була ще маленька, маленькими рученятами не могла вдержати серпа (Коцюб.); Царському урядові вдалося удержати [в грудні 1905 р.] в покорі війська московського гарнізону і ізолювати їх від повсталих (Іст. КПРС); Дружки співали, а Лукина ледве вдержувала сльози](Н.-Лев.); Олеся ледве вдержала сміх, аж губи прикусила (Н.-Лев.)]; ~жати язика [за зубами] разг. придержать язык; (вне- вапно замолчать) прикусить (закусить) язык [Нема гірше од того чоловіка, що не вміє язика за зубами вдержати (народна казка); Балабуха схаменувся, що він говорить не в академії, а в сільській церкві перед мужиками, й вдержав язика... (Н.-Лев.)]; хай бог ~жить к о- г о при здоров'ї уст. дай бог кому здоровья; рит. да хранит кого господь [X у с а: ..Він їх збутися не може, бо то все родичі його дружини, хай бог її удержить при здоров'ї! (Л. Укр.)]; 2) (о порядке, обычаях и т. п.) поддерживать, поддеожать; (не изменять) сохранять, сохранить [Анна: ..Трудно вдові самотній вдержати в господі той лицарський порядок, що потрібен для честі дому (Л. Укр.)]; 3) (не выплачивать) удерживать, удержать; 4) (только несоверш. — обеспечивать средствами для жизни) обл. содержать [Чим жила його мати, з чого удержувала себе й його, того Герман не знав (Фр.)]; 5) (только несоверш. — владеть каким-либо заведением) уст. содержать. удержуватися, -жуюся, -жуєшся, удержатися, -жуся, -жишся 1) удерживаться, удержаться; сдерживаться, сдержаться [Не можна, не можна ж мені через ту Солов'їху на кутку вдержатись! (Н.-Лев.); Хвиля зненацька вкрила Володю з головою. Він схопився за канат і вдержався (Донч.); Олеся затулила лице хусточкою й насилу вдержалась, щоб не зареготатись на всю хату (Н.-Лев.)]; ер. удержувати 1; 2) (чим, з чого) обл.содержать себя (чем), жить (на что) [— Це мусить гарно бути., удержуватись своєю власною працею, — сказала вона (Коб.); Не маючи 8 чого удержатись у Львові, я вже в великий піст 1881 р. вернув на село (Фр.)]; 3) страд, в. (несоверш.) поддерживаться; сохраняться; удерживаться; ср. удержувати 2—3. удертися см. удиратися. удертя" разг. вторжение. удесяте нар. в десятый раз [Шестірпий устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Мирн.)]. удесятеро нар. вдесятеро; (при словах со значением увеличения и уменьшения — обычно) в десять раз [Політик знайшов загублений котримось із злодіїв зім'ятий і вдесятеро зложений піваркуш сірого паперу (Фр.); Він кричить, ніои Андрій стоїть не біля нього, а вдесятеро далі (Янов.)]\ ^~ро більший удесятерённый; збільшувати, збільшити г^ро удесятерять, удесятерить; збільшуватися, збільшитися ^ро удесятеряться, удесятериться [Учора, нарепггі, відкрили роз'їзд на дванадцятому кілометрі.. Тепер пропускна спроможність станції збільшилася вдесятеро (Донч.)]. удесятьох нар. вдесятером. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)